Чому Ярмоленко поки не став лідером Вест Хема

Повернувшись після травми, через яку він пропустив майже рік, Ярмоленко провів хороший відрізок в «Вест Хемі» - відвоював місце в складі, забив кілька важливих голів і отримав кредит довіри від Мануеля Пеллегріні. Можливо, Андрій грав у свій найкращий футбол після відходу з «Динамо», але цього все одно не вистачає, щоб стати дійсно ключовою фігурою в «Вест Хемі». У поєдинку минулого туру з «Ньюкаслом» Ярмоленко через непереконливі дії і незвично великий відсоток браку в передачах замінили вже після першого тайму.

На прикладі останніх матчів оглядач Sport.uа розбирає, що не виходить у Ярмоленка і в чому йому потрібно додати, щоб стати лідером «молотобійців».

Атака

Андрій Ярмоленко, як і в київському «Динамо», грає роль правого вінгера/крайнього нападаючого з невеликим коригуванням завдань залежно від супротивника і рідкісною, нетривалою зміною флангу. У одному з останніх поєдинків «Вест Хема» йому протистояв «Евертон», який зазвичай грає в чотири захисники. Ярмоленко в цьому поєдинку був більше зосереджений на грі у фланзі, часто у самої бровки.

Якщо говорити за атаки по його флангу, то його дії можна розділити на декілька моментів. Перший - спуск до першої зони і витягування за собою фулбека «Евертона», де в зону останнього заходив гравець з центру. При цьому Ярмоленко в обіграш не йде, а лише віддає зворотну передачу. Другий - гра в другій-третій зонах. І тут ми можемо спостерігати все, окрім найзвичнішої і найнебезпечнішої гри від Андрія - зміщення в центр під ліву ногу з подальшим ударом. У багатьох епізодах Ярмоленко навіть не робить спробу зміщуватися в центр унаслідок щільної гри по ньому (часто окрім фулбеку, який безпосередньо його пресингує, «Евертон» мав страховку в центрі від опорника. Тому часто Андрій ішов вище по флангу і з незручної правої банально намагався зробити крос. А якщо таки вдавалося піти в центр, то його вичавлювали і примушували просто робити розворот на інший фланг.

Якщо йдеться про розвиток атаки протилежним флангом, то частково тут завдання були стабільними для його позиції - гра по дальній штанзі і спроби зайти в зону між фулбеком і центрбеком. Другий момент, який простежувався часто, - відхід за спину центрбекам під закидання у вільну зону по діагоналі у випадках зміщення м'яча з протилежного флангу в центр. Центрбек «Евертона» міг підніматися вище (реагувати на рухи форварда), даючи Ярмоленку більше зон в центрі за своєю спиною.

Подальші поєдинки з «Шеффілдом» і «Ньюкаслом» несли вже трохи інші завдання внаслідок того, що супротивник використав трьох центрбеків. Маючи в лінії п'ять захисників, ці колективи примушували Ярмоленка спочатку розташовуватися не у самої бровки, а в напівфланзі, де вже фулбек «Вест Хэма» витягував на себе фулбека суперника, а в зону за його спиною заходив Ярмоленко. Усе це для того, щоб або самому отримати передачу у вільну зону, або якщо вона не мала перспектив - витягнути на себе крайнього центрбека і дати більше простору нападаючому. Вірніше, повинен був заходити, але на практиці Андрій часто цього не робив, через що часто отримував невдоволення від фулбеків, які вказували йому, куди треба було переміщуватися. Другий момент гри - зміщення вниз у напівфланзі між лініями, саме в такому положенні Андрія часто намагалися знайти пасом, які також часто суперник перехоплював. Також можна відмітити знову-таки момент страховки від супротивника - все так же Ярмоленка в епізодах в штрафному і глибоко у фланзі зустрічають із страховкою на випадок відходу в центр, і знову він навіть не намагається це робити у результаті. Якщо Ярмоленко таки залишається на бровці і приймає там м'яч від фулбека з висуненням на нього фулбека суперника, то чекає забігання свого крайнього захисника по флангу і подовжує на нього. Цей же момент є при грі в чотири захисники від суперника.

При просуванні м'яча на протилежному фланзі завдання були ті ж - гра по дальній штанзі і заходи в штрафний між фулбеком і тепер уже крайнім центрбеком. Заходи за спину лінії захисту при зміщенні м'яча в центр ще були, але в куди меншій кількості, з трьома центрбеками це стало робити куди складніше.

Оборона

Якщо дивитися на те, як опорники «Вест Хема» намагаються залишатися в центрі, фулбеки - сильно не розривати лінію оборони по горизонталі, а вінгер з протилежного флангу - опускатися вниз по флангу і грати з вінгером/фулбеком суперника там, то цілком можна сказати, що одним із завдань Ярмоленка в обороні в першій зоні було зміщення вниз по флангу і гра там з тим же фулбеком/вінгером суперника з метою перешкоджання його кросам у штрафний. Але і тут Андрій багато помилявся позиційно. Часто він більше йшов на гравця з м'ячем в центр, часто здвоював спробу відбору з опорником, що давало свободу суперникові на фланзі. Іноді це порушувало структуру оборони, коли ближній опорник був вимушений йти у фланг і робити роботу Ярмоленка, залишаючи свою зону відкритою, яку в результаті Ярмоленко не страхував.

У моменти високого пресингу не так часто, швидше, вкрай рідко, але Ярмоленко теж мав проблеми з вибором позиції. Високий пресинг «Вест Хема» грунтований на персональних орієнтуваннях на трьох центрбеків, де крайні нападаючі беруть крайніх центрбеків, а центральний нападаючий, відповідно, центрального. Ярмоленко міг «зависнути» десь внизу з різних причин, і через його центрбека суперник розгортав атаку і виходив з-під пресингу.

Вільний удар

Ще одна опція в грі Ярмоленка. Більшість вільних ударів або просто акцентованих виносів воротаря приходилися на Андрія. Тут це цілком можна пояснити його зростом. Але можна відмітити, що безпосередньо сам стрибок Ярмоленко не здійснює, намагаючись в низовій боротьбі відтіснити супротивника, заважаючи тому вийти на траєкторію польоту м'яча, і самому в результаті опанувати м'яч внизу. Під Ярмоленка у цей момент частенько зміщується вище нападаючий на випадок продовження.

Штрафний, кутовий в атаці

У «Вест Хемі» Пеллегріні відвів Ярмоленку при кутових в атаці досить чітку і незмінну роль - дальня штанга. Абсолютно при усіх кутових або флангових штрафних з 16 і 18 зон він знаходиться на ній. Що цікаво, прямих подач у ту зону практично не спостерігається. Рівно як і при штрафних з середньої дистанції, що мають на увазі подачу в штрафний, Ярмоленко не заходить під верхову боротьбу.

Штрафний, кутовий в обороні

Тут частенько Ярмоленко зміщується до кутового прапорця і страхує можливий розіграш суперника низом, значно рідше грає він в штрафному, але виключно на ближній штанзі. З одного боку, дії Пеллегрини зрозумілі - Андрій призначений для можливої контратаки після стандарту, але судячи з того, що воротар ці контратаки не розганяє, коли це можна було б робити, неучасть Ярмоленка у верховій боротьбі при кутових при його габаритах виглядає дуже дивною. Стосовно штрафних ударів, то тут Ярмоленко часто знаходиться в стінці.

На цьому етапі можна сміливо констатувати, що зараз Ярмоленко і близько не є ключовою постаттю у «Вест Хемі». Більшість його передач йдуть або назад, або у кращому разі - горизонтально. Немає його фірмової гри зі зміщенням в центр, нехай тут чимала заслуга і суперника, але все-таки. А з такими провалами в позиційній грі при виборі позиції, як при обороні, так і при атаці, він ще довго буде в підвішеному стані, частенько граючи по півтайму.

Антон ПРИЙМАК