Діого РИНКОН: «Мрію побачити сина у футболці київського Динамо»

Колишній півзахисник «Динамо» Діого Рінкон згадав про свій період гри в Києві і розповів про можливе повернення на футбольне поле в якості тренера:

 

«У мене все відмінно, недавно побував в Києві, знову відчув ці радісні емоції. Дуже люблю це місто і країну Україну. Я дуже добре пам'ятаю часи в Україні. У нас була дуже сильна команда, яка успішно виступала в чемпіонаті. Тоді якраз народжувався український чемпіонат, ріс «Шахтар», який ставав сильнішим з кожним роком. У його складі грало багато технічних бразильців. Однак це не завадило нам регулярно обігрувати його.

 

Не кожен бразилець може тут заграти. Тому що, не можна купувати бразильського футболіста в Україну лише через те, що він вам сподобався в грі. Перш ніж узгодити трансфер і підписати гравця з іншого континенту, ви повинні добре підготуватися і ретельно вивчити його характер, поведінку. Чи готовий він адаптуватися тут, працювати заради команди. А після підписання – працювати з ним, підтримувати. Він тут в гостях, йому складно адаптуватися. Все це впливає на результат його гри.

 

Перші півроку в Україні мені було дуже важко. Однак потім стало легше. Я до сих пір дружу з цією людиною – перекладачем «Динамо» Борисом Григоровичем Іщенко. Його роль була дуже важлива для моєї адаптації. Насправді, і дружина, і сім'я, і ​​тренери разом з одноклубниками – всі вони зіграли важливу роль в моєму житті в Києві. Вони, можна сказати, змушували мене працювати над собою і ставати краще. Можу зізнатися, що сумую за тими часами. Тому і приїжджаю сюди практично щороку.

 

Порада молодим бразильцям, які вирішили переїхати в Україну? В першу чергу – наполегливість! Без неї дуже важко під час будь-яких змін. Потрібно усвідомити, де ти знаходишся і навіщо. Зрозуміти, що не клуб і команда повинні підлаштуватися під тебе, а ти під них. Однак, повторюся, так як це дуже важливо – клуб теж повинен постійно підтримувати футболіста.

 

Мені важко підтримувати зв'язок з багатьма, так як я не люблю соціальні мережі (сміється). Однак спілкуюся з багатьма бразильцями, з якими разом грали в Києві: Родольфо, Родріго, Клебер, Корреа, Алессандро. Особливо з Родольфо, він мій друг. До речі, був у минулому році на світському заході в Марокко з Бадром Ель Каддурі. А кілька днів тому спілкувався з Жорою Пеєвим. Коли прилетів в Україну, дуже радий був обійняти і своїх українських друзів: Дмитруліна, Хацкевича, Федорова. Адже я правильно назвав їх імена? (сміється).

 

Зараз я є організатором соціальних спортивних проектів в Бразилії. Але лише Богу відомо, де я буду в майбутньому. Я готовий допомагати «Динамо», якщо треба, буду підказувати щодо латиноамериканського вектору. Чесно кажучи, я досить непогано розбираюся в цьому. Мені цікаво тренувати і зараз я вкладаю душу в свого сина, який хоче піти по моїх стопах і стати футболістом. Я мріяв би побачити його у футболці київського «Динамо»! Стати тренером «Динамо»? Звучить приголомшливо! Я був би дуже щасливий, якби доля так розпорядилася одного разу. Я дуже люблю «Динамо» і місто Київ. Але для цього ми повинні сісти з керівництвом клубу і домовитися».