Бокс Далакяна – прекрасний. Він заслуговує найбільших арен країни

У професійному боксі не прийнято цінувати легку вагу. Просто тому що хлопці маленькі і не сприймаються максимально серйозно. Люди завжди приходять подивитися на нокаути. І чим більше шафа впаде, чим голосніше звук дійде до їхніх вух – тим краще.

Проблема легкої ваги не тільки у фанатів, любителів боксу і просто у людей, яким, напевно, ще з часів полювання на мамонтів закладена любов до падіння великих особин. Просто маленькі хлопці часто влаштовують незрозумілу бійку. Хтось когось б'є, всі метушаться і потім поєдинок закінчується за очками. Але Артем Далакян зовсім не такий.

Бій проти тайця був шикарний

Поєдинок з в'язким і липким Леброном вийшов своєрідним: американець падав, але на дострокове завершення бою не заслужив. Тому на бій з Таворнхамом українець вийшов у фантастичній формі. З перших хвилин стало ясно: зловити і дістати українця буде проблематично.

В анонсі ми згадували, що головна особливість тайців – їх багатозадачність. У нього може бути 20 професійних поєдинків з боксу, але більш ста по муай-тай. Нинішній суперник виявився саме такою прихованої конячкою. Це могло, як зіграти на руку йому, з огляду на досвід найсильніших битв, так і Артему, враховуючи потенційну зношеність організму опонента.

Вийшов, скоріше, другий варіант. Таєць був занадто прямолінійним і зрозумілим. Було видно, що і коли він робитиме ще до початку самих дій. Українець прочитав його за три хвилини, а потім почав бити. Ми очікували жорсткого суперника, коментатори не раз повторювали про те, що цей боєць – обов'язковий претендент, а це вам не жарти, а на ділі отримали дуже хорошого Далакяна.

Артем робив в рингу все, що хотів. Головна проблема, як би це дивно не звучало, плачевний стан тайца після середини бою. Поки український боксер був легкий і розбивав його з дистанції, все йшло до красивого завершення поєдинку. Як тільки Далакян уперся і явно вицілював точне попадання – нокаут став вислизати.

Зацикленість на нокауті – це погано. Вона закріпачує, ти намагаєшся зробити все жорстко і красиво, але, в підсумку, провалюєшся після удару і починається не те, на що розраховував. Тут важливо заспокоїтися, а не починати злитися і просто продовжити робити те, що треба. Зацикленість на нокауті хороша тільки тоді, коли ти Діонтей Уайлдер і твоє головна зброя – це гарматний удар. Удар у Далакяна хороший, але не настільки.

У підсумку, таєць терпів, рефері не відрахував парочку нокдауну там, де суперника Артема від падіння рятували лише канати, але потім і суддя не витримав цього знущання: зупинка, відмашка, технічний нокаут в десятому раунді.

Цей виступ був крутим, але, якби не зациклювався, могло стати чудовим.

Пора щось вирішувати з розкруткою

Так, КВЦ «Парковий» прекрасний. Люди, які відвідали вечір боксу, залишилися задоволені і свіжим повітрям, і видам, що відкриваються на Київ звідти. Це все чудово, якби не одне «але»: це захист титулу чемпіона світу. Зараз в Україні бої такого масштабу влаштовує лише Артем, а збирається лише невеликий зал. Дивно.

Маркетинговому відділу промоутерської компанії Далакяна, якщо такий відділ є, пора подумати про те, що у них є прекрасний актив. Обміркувати стратегію, як занадто домашнього чемпіона перетворити, як мінімум, в масового домашнього.

Це ж неймовірно: ні Усик, ні Ломаченко не привозили бої такого масштабу в Україну, але Усик збирав повний зал Палацу спорту, а Далакян – ні. Не те, щоб Палац спорту – це еталон. Можна знайти інший красивий майданчик в Києві, але побільше. А потім ще більше, і ще. Українець явно не планує розлучатися з поясом, а його бокс гідний бути показаний більшої аудиторії.

Таворнхама переміг. Що тепер?

Артем дуже хоче об'єднуватися. Він розуміє, що час підтискає – в таких вагах бойові роки закінчуються дуже швидко. Йому пора робити те, чим займаються хлопці важче: намагатися увійти в історію.

Для цього є все: класний бокс, хороший удар і чемпіонський пояс, який можна поставити на кін в бою з іншим чемпіоном. За словами промоутера Далакяна, проблема якраз в інших чемпіонів. Вони не хочуть ризикувати і вважають за краще сидіти в своєму королівстві.

В такому випадку Артем планує спробувати себе в наступній вазі, але не розмінюватися на довгу дорогу до титулу, а через бой-два вже битися за пояс.

Головне, українець тверезо мислить і розуміє, що кувати залізо треба зараз, інакше затвердіє у вигляді лише одного пояса і все. Дуже хочеться побачити Далакяна в боях з іншими чемпіонами. Йому під силу почати колекціонувати пояси.