Підсумки сезону УПЛ. Топ-7 відкриттів

Сезон, що минув, вийшов не дуже яскравим, але і в ньому знайшлося місце для нових або добре забутих старих зірок і зірочок. Напевно, потрібно відзначити, що погоду в командах, та й в чемпіонаті в цілому, робили роками перевірені лідери. Такі, як Тайсон, Марлос, Ісмаїлі, Циганков, Бойко, Караваєв або Паньків. Їх складно назвати відкриттями нинішнього сезону. Швидше  –  героями, які відіграли на своєму, звично високому рівні. А ось хто по-справжньому розкрився, здивував, причому приємно - в нашому топі.

Сергій ВАКУЛЕНКО, «Арсенал-Київ»

Кращим бомбардиром «Арсеналу» став захисник Вакуленко, на рахунку якого дев'ять м'ячів. Наприклад, стільки ж забили Марлос і Бруно – гравці лінії атаки. Напевно, якби в складі «канонірів» знайшовся ще один гравець рівня Вакуленко, але вже з функціями форварда, кияни напевно б залишилися в Прем'єр-лізі. Але було занадто багато втрачено, особливо в першій частині сезону.

У весняному відрізку першості «Арсенал» на чолі зі своїм капітаном був на хорошому рівні. Але цього виявилося недостатньо, щоб залишитися в УПЛ. Хоча, якщо говорити виключно про долю самого Вакуленка, то він навряд чи повинен переживати з цього приводу. Провини особисто Сергія в цьому не так вже й багато, та й, швидше за все, свою подальшу кар'єру він продовжить в іншому клубі. Якщо не буде потрібен «Шахтарю», якому належить.  

Діейе МАТАР, «Олімпік»

Цього фактурного форварда в зимове міжсезоння «Олімпік» знайшов в чемпіонаті Мальти. Скептиків в даному випадку зрозуміти нескладно: майже двометровий (191 см) сенегалець якщо і міг чимось здивувати, то, хіба що, антропометрією, адже на Мальті він зміг забити лише один м'яч, та й той з пенальті. Але в «Олімпіку» Матар став справжнім відкриттям. Спочатку, коли донецькою командою керував Шевчук, Діейе грав більше в півзахисті. Притирання до команди проходило не дуже гладко. Були моменти, в яких Матар робив прикрі помилки. Але до кінця першості він по-справжньому розкрився. І став не тільки кращим бомбардиром своєї команди, але і може по праву вважатися тим гравцем, який найбільше сприяв продовженню елітної прописки «олімпійців».

Арні ВІЛЬХАМССОН, «Чорноморець»

Як і «олімпієць» Матар, Арні теж спочатку виглядав в своєму клубі якимсь непорозумінням. Тим більше, що старт нової кар'єри у першого ісландця в історії українського футболу вийшов провальним. У грі проти «Шахтаря», яка плавно котилася в нічийну гавань, саме Вільхамссон, який прибіг допомогти своїм захисникам в штрафний майданчик, зробив необов'язковий фол, який в підсумку перекреслив надію команди на нічию. Але Червенков продовжував і далі довіряти своєму підопічному, хоч його перший млинець і вийшов глевким. І в кінцівці сезону, під час найважливіших поєдинків, Арні довів, що вміє не тільки невдало захищатися, а й якісно атакувати. Ісландець  – один з героїв «Чорноморця», завдяки якому одеська команда уникнула прямого вильоту з УПЛ. Але в плей-офф Вільхамссон мовчав і одесити наступний сезон проведуть в Першій лізі.

ТЕТЕ, «Шахтар»

За Тете, чергового талановитого «сина» Копакабани, «Шахтар» відвалив майже двадцять мільйонів євро (це якщо з бонусами і агентськими). Якщо врахувати, що цей юнак до переходу в табір чемпіонів України не провів жодного матчу на дорослому рівні, можна було зробити два висновки. Перший: бразильця підписали на дальню перспективу. І другий: взяли «кота в мішку». Складно сказати, як би розвивалася ситуація, якби не травма Марлоса. Стрижневий гравець «гірників» надовго вибув через пошкодження, і Фонсека довірив місце на правому краю атаки Тете. Уже в першому поєдинку – проти «Зорі» – бразильський вінгер наочно довів, що коштує тих грошей, які за нього заплатили. Витонченість, з якою він обігравав суперників, схожа на знущання. Давно в нашому чемпіонаті не було такого вправного дриблера. На пам'ять приходять, в першу чергу, Вілліан і Дуглас Коста. Складно сказати прямо зараз, чи зможе дорости Тете до рівня своїх шахтарських попередників, однак рівноцінно замінити Марлоса він може вже зовсім скоро.

Бруно ДУАРТЕ, «Львів»

«Пляжники» – напевно, найменш шкідливе визначення, яке наш футбольний обиватель від душі повісив на бразильський легіон «Львова». І правда, латиноамериканці в табір львівських «городян» прибували все частіше без роду-племені. Багато з цих заокеанських варягів в точності відповідали наклеєному ярлику. Але деякі дійсно виявилися відмінною трансферною знахідкою. Особливо, якщо брати співвідношення ціна/якість. В першу чергу потрібно говорити про форварда Бруно Дуарте. Завдяки багато в чому саме стараннями цього нападника «Львів» зміг добре проявити себе в першій частині сезону і пробитися до першої шістки. Другу частину сезону Бруно, як і його команда, провів не так яскраво. Але на порцію компліментів все одно заробив. А може, і на трансфер в більш солідний клуб.

Євген БАНАДА, «Олександрія»

27-річного півзахисника ні під яким соусом не можна назвати новачком нашого елітного дивізіону. Однак саме останній за рахунком сезон став для Банади, якщо називати речі своїми іменами, просто феєричним. Євген став ключовим гравцем команди Шарана, і багато в чому завдяки йому команда мало пропускала і вперше в своїй історії завоювала бронзові медалі. Але головна чеснота Банади – не тільки надійність в центі поля, а й прекрасне гольове чуття. У сезоні, що закінчився, він забив дев'ять м'ячів (практично всі - після розіграшу стандартних ситуацій). Більше, ніж за всю свою попередню кар'єру, встановивши, до того ж, рекорд за забитими м'ячами за сезон для свого нинішнього клубу. Ось цю б його спритність – та в матчах Ліги Європи.

Віталій МИКОЛЕНКО, «Динамо»

Здавалося, що віце-чемпіон світу Піваріч міцно і надовго застовпив за собою ліву динамівську бровку. Але варто було хорвату отримати травму і надовго вибути з гри, динамівські вболівальники з цього приводу сумували недовго. Тому що на цій позиції з місця в кар'єр стартував Віталій Миколенко. Причому стартував так, що тепер складно уявити на місці лівого захисника у «Динамо» когось іншого. Та й у збірній України теж. Хлопець, якому зовсім недавно виповнилося 20 років, має не по роках розвинене почуття пасу, прекрасне бачення поля, а його рейди в чужу штрафну вже стали узагальнюючими. Однозначно, що Миколенко – одна з головних світлих плям сезону, що завершився. У недалекому майбутньому цей футболіст обов'язково повинен пограти в серйозному європейському клубі – задатки серйозного майстра вже видно зараз.

Валерій ВАСИЛЕНКО