По слизькій доріжці. Шлях вгору Луки Йовича

Йовичу було років сім, коли його вперше побачили скаути «Црвени Звєзди».

«Яка у тебе робоча нога?» – запитали незнайомі дядьки з вікна авто. «Обидві», – просто відповів малюк і продовжив бити по воротах. Тоді один зі скаутів вийшов із машини і попросив юного Луку пробити пенальті спочатку лівою, а потім правою. Він так і зробив – і забив обидва рази.

Минуло всього пару тижнів після того випадку – і Йовичі отримали запрошення для сина від «Црвени Звєзди» і її вічного конкурента – «Партизана». «Гробарям» про талановитого хлопчину розповів Саво Мілошевич – двоюрідний брат його батька. Він же порадив Луці «вибирати серцем», але не спрацювало – той пішов в школу «Црвени Звєзди».

Від рідного містечка Йовича до Белграда потрібно було їхати години три, і кожен раз Луку на старенькому Volkswagen відвозив тато, Мілан. Грошей у сім'ї було небагато, але ті, що були, батьки без вагань витрачали на футбольну освіту Луки. У його таланті ніхто не сумнівався з раннього дитинства.

Вже під час перебування в «Айнтрахті» Йович згадував, що дитиною нерідко ночував з батьком прямо в машині, тому що їхати додому кожен день було не по кишені. Цим вони шокували працівників бази «Црвени Звєзди», які спочатку вважали Йовичів бомжами. Але з часом про Луку дізналися не тільки в академії, а й далеко за її межами.



У 2006 році, коли хлопцеві було дев'ять років, додому до Йовичів приїжджав скаут лондонського «Арсеналу». Сам Арсен Венгер по телефону запрошував маленького Луку в Лондон, але він відмовився, а батьки на нього не давили.

Через пару місяців сім'я отримала ще більш привабливу пропозицію. У Батар до Йовичів приїхали Фреді Бобич та Мікі Стевіч, які представляли «Штутгарт» і дортмундську «Борусію». Крім місця в академіях німецькі клуби пропонували також громадянство для Луки та його батьків, але ті знову відповіли відмовою. У той час Йовичі якраз потрапили в чорну смугу: у бабусі Луки і його дворічної сестри з інтервалом в декілька місяців виявили лейкемію. Всім стало не до футболу.

Йовичі розпродали майже всю свою ферму, але цього б не вистачило, якби не допомога від Мілошевича. Гроші Саво врятували для Луки сестру. Бабуся ж відмовилася від лікування, закликаючи рятувати внучку. Вона любила футбол, але так і не побачила Луку в основі «Звєзди». Його дебют відбудеться в 2014-му.

***

Йович стартував по-царськи: йому було всього 16 років, коли його випустили на заміну в матчі чемпіонату проти «Войводини». Рахунок на табло був 2:3, і Луці знадобилося всього три хвилини, щоб врятувати для «Звєзди» нічию.

У наступному чемпіонаті його вже регулярно підпускали до основного складу: Лука награв 22 матчі (11 виходів в старті), забив 6 голів і остаточно закріпився в статусі головного таланту покоління у Сербії. Все йшло як по маслу, але перед стартом сезону-2015/16 картина різко змінилася. Новий тренер «Црвени Звєзди» Міодраг Божович повернув Луку в запас і випускав лише на заміни, коли все було вже вирішено. Чотири виходи в основі в чемпіонаті – це був явний регрес.

Не встиг Лука оговтатися після одного удару, як отримав інший – його раптово продали в «Бенфіку». Йович не хотів їхати, але в клубі наполягли, що так треба, щоб «Звєзда» могла розплатитися з боргами. Як би не так.

Насправді історія з переходом Йовича в «Бенфіку» – одна з наймасштабніших фінансових афер в балканському футболі тих років. Справа полягала ось в чому: з травня 2015-го ФІФА офіційно заборонила третім особам володіти правами на футболістів. І ось за шість місяців до вступу в силу цього рішення «Црвена Звєзда» терміново передає 70% прав на Луку кіпрському АПОЕЛу за 1,4 млн євро з опцією викупу решти 30% за 600 тисяч.

Але Йович не просто не перейшов в АПОЕЛ – він навіть не прилітав на Кіпр. Весь цей час він продовжував грати в Белграді. Зате коли через рік його викупила «Бенфіка», АПОЕЛ отримав 6,65 млн євро, а «Црвена Звезда» – не більше двох.

Це все виглядає як повна маячня з боку сербського клубу, який на рівному місці втратив кілька мільйонів євро. Але чому дивуватися, якщо в ті роки президентом «Црвени Звєзди» був Звездан Терзич – людина, яка в середині нульових звинувачувалась в розкраданні грошей від чотирьох трансферів і пару років переховувалась від закону?

А тут ще на додачу чоловік сестри Терзича – Нікола Дамьянац – виявився співвласником компанії Lian Sports, яка вела справи Йовича. Інший же співвласник агентства Фалі Рамадані виявився другом генія мутних угод Піні Захаві, у якого на руках міноритарний пакет акцій в АПОЕЛі. Отож, в програші опинилась одна «Звєзда», а от виграли від угоди чимало людей.

Шкода тільки, Йович не потрапив до їх числа. До Лісабона він приїхав проти своєї волі і, як типовий підліток, почав мстити дорослим, шкодячи самому собі. Його загули по нічних клубах швидко стали міською легендою. Руй Кошта, який працював в «Бенфіці» спортивним директором, багато розмовляв з Лукою і намагався до нього достукатися, але дарма.

Не так давно, згадуючи про свої пригоди в Португалії, Йович чесно зізнався, що він вчиняв по-ідіотськи. Варто було йому показати себе на тренуваннях і наблизитися до основи, як за цим слідував загул і нове відрядження в дубль. Підсумок – вчисту програна конкуренція Костасу Мітроглу, Раулю Хіменесу та Жонасу, три виходи за основу «Орлів» і оренда в «Айнтрахт». Опція викупу всього за 5 млн недвозначно натякала – в «Бенфіці» на Йовичі поставили хрест.

***

Як виявилося, даремно. В «Айнтрахті», де конкуренція і планка очікувань значно нижче, Лука швидко взявся за голову. Сувора дисципліна, культивована Ніко Ковачем, явно пішла йому на користь.

Цікавий факт: оренду Йовича з «Бенфіки» організував спортдир «Айнтрахта» Фреді Бобич – той самий, який намагався переманити дев'ятирічного Луку в «Штутгарт». Мабуть, він щось знав уже тоді.

У першому сезоні у Франкфурті Йович забив вісім голів у чемпіонаті – і для нього це був прорив. Але особливо вдався Луці минулий розіграш Бундесліги. 17 м'ячів, у тому числі блискучий пента-трик у ворота «Фортуни», змусили говорити про серба як про нового топ-форварда. Йович здорово проявляв себе не тільки в чужому штрафному, але і корисно йшов на фланги – у нагоді став досвід, набутий в молодіжці «Бенфіки». Важливо й те, що серб однаково ефективно діяв в парі з потужним Себастьяном Алле і як єдиний центрфорвард в схемі 3-6-1.



Ну а найвища точка Йовіча в Німеччині – Ліга Європи-2018/19. Всього в турнірі Лука забив 10 голів, вразивши ворота всіх суперників «Айнтрахта» в плей-офф (серед них – і «Шахтар»). Навіть майбутній переможець ЛЄ – «Челсі» – ледь не програв куражному сербу. Його два м'ячі перевели гру в серію пенальті, але там Йовича підвели партнери.

Здається, саме після гри в Лондоні Флорентіно Перес остаточно зрозумів – треба брати. Цілих десять років «Реал» не купував центрфорвардів. Ставка на робочу конячку Бензема і геній Кріштіану працювала як годинник, але час нікого не щадить. Португалець вже в «Ювентусі», та й трансфер Каріма, очевидно, не за горами. «Реалу» потрібно нове покоління «Галактікос».

Йович, який з дитинства звик бути першим, і крім таланту наділений фантастичною упевненістю в собі, підходить «Королівському клубу» як ніхто інший.

Роман СИНЧУК