Гонка «дешевих» обгонів. 13 думок після Гран-прі Лас-Вегаса
Расселл – мем, Ліндблад не вивозить, а Хемілтона важко позбутися
Упродовж тижня у майже всіх топових пілотів Ф1 спитали про те, чи збираються вони грати у «GTA VI». І правильно: гонщики мають відповідати на подібні питання, аби вболівальник відчував, що Формула має зв’язок з рештою світу, а не є лише закритим клубом пілотів, які 24/7 уявляють собі обгони суперників на треку. Серед топ-гонщиків єдиним, хто «забракував» гру, виявився Ландо Норріс. Буцімто не його жанр та взагалі у дитинстві батьки забороняли йому грати у неї. Останні таким чином захистили Норріса від надмірної кількості побаченого насильства у дитинстві… аби Ландо виріс та вчиняв насильницькі дії проти суперників на гоночному треку. Так би мовити, закривав гештальти, які не мав змоги закрити у дитинстві. Хто знає, може, одна з подібних сумнівних батьківських заборон зрештою і подарувала нам Норріса як чемпіона світу у 2025 році…
Аж до вихідних пілоти один за одним відповідали на питання про «GTA». Про те, що робили впродовж вікенду, – у наступних рядках.
До кваліфікації
1. Хемілтона буде важко позбутися. Не тільки через його якості як гонщика – ще й через те, які ідеї він презентує. Лише за останній тиждень підтримав жителів Гази, закликав активніше долучати до Формули-1 людей інших рас та жінок. Ф1 – занадто глобальне явище, аби мовчати про все це. Тож говорить. Вустами Льюїса. І виходить красиво та ефектно: один з найкращих в історії замість безкінечних розмов про швидкість та гонки розмовляє із пресою про більш важливі речі. От вам пріоритети! І от вам додаткова причина триматися за Льюїса: інші не готові, не можуть або не хочуть займатися подібним. Через страх та небажання публічності. Через іншу систему цінностей. Зрештою, через те, що не є представниками вразливої групи, як той же Хемілтон. От піде британець: хто буде всім цим займатися? Ф1 потрібен Льюїс. А особливо доти, доки на подібні теми зі ЗМІ не забажає розмовляти регулярно хтось інший.
2. Забагато штрафів на стартовій решітці. Усвідомлюю, що карати за перевищення лімітів використання деталей – необхідність, але… Ну, може, вже час якось підняти ті ліміти, чи що? У самих по собі штрафних позиціях нема проблеми. Вона з’являється тоді, коли усвідомлюєш: їх бодай декілька щотижня. Зокрема у групі лідерів: цього разу постраждали Піастрі та Антонеллі, наприклад. Ми мало про це говоримо, але така кількість штрафів суттєво знецінює кваліфікацію. Стабільно під час суботніх виступів пілотів тримаєш у голові, що у неділю той буде стартувати нижче. Саме тому його поул не такий уже й важливий. Або саме тому він не бачить сенсу навіть виходити на трасу у другому сегменті. Завдяки цим покаранням ми бачимо яскраві прориви топ-пілотів ледь не щотижня – однак втрачаємо у потенційній інтризі за подіум та перемоги у гонці.
Коли ледь не кожен топ-пілот мусить починати більше однієї гонки у сезоні із суттєвими втратами позицій на старті через заміну деталей, то ваш регламент не працює. Якщо жоден з найкращих не вкладається у ліміти, то проблеми у лімітах. Мені, як глядачу, не стає цікавіше дивитися кваліфікацію, якщо я знаю, що результат у ній у суботу та стартова решітка у неділю – геть різні речі. І так щотижня. Поточні ліміти не допомагають слабким та «бідним» – зате глядач страждає. А якщо так, то, може, є сенс їх збільшити? Тоді і перегляд кваліфікацій у суботу стане приємнішим, і плутанини поменшає…
3. Канонічна подія: Хемілтон заважає. Конкретно Берману. Класика будь-якого виду спорту: перспективний вундеркінд не може отримати свій шанс через те, що ветеран усе ніяк не йде. Олівер – єдиний гонщик у Формулі без контракту на новий сезон. Причина саме у бажанні мати конкретику: чи отримає він місце у Феррарі на 2028 рік? А якщо раптом ні, то чи матиме можливість вільно піти туди, де його талант цінуватимуть належним чином? Хаас зацікавлений зберегти Бермана. Феррарі зацікавлені зберегти Бермана. Берман зацікавлений залишитися у системі та ганяти за найкращих, а не йти в нікуди. Але Хемілтон. І Льюїс нікуди не збирається. Бодай до Гран-прі в Африці, до якого ще щонайменше 4 роки. Звісно, Олівер не готовий чекати так довго. І не має: він уже зараз занадто цікавий гонщик, аби продовжувати ганяти за Хаас роками.
Уявіть рівень невезіння: аби отримати свій шанс, Берману треба пересидіти та підсидіти аж 7-кратного чемпіона Формули. Так би мовити, той випадок, коли проходиш це життя на найважчій складності. Ну і фіксуємо: нарешті ми дожили до часу, коли присутність Льюїса у Ф1 заважає молодому таланту. Тепер не якомусь абстрактному, а дуже конкретному. Так виглядає спортивна старість – коли, якщо ти і досі у топ-машині, маєш вистрибувати зі штанів, аби довести, що вибір командою тебе замість молодого та, відповідно, майбутнього того вартує.
Після кваліфікації
4. У Феррарі знову колосальна різниця із практиками. Сильні результати Леклера у P2 та P3, а після цього – виліт у Q2 та величезне відставання від лідерів. Ми звикли до подібних невдач «найкращої команди п’ятниць», але ж питання це не знімає: чому так щоразу? Вже точно не випадковість. У п’ятницю та навіть часто у суботу Феррарі має швидкість – і втрачає її у проміжку між практиками та кваліфікацією. Можливо, справа у ставленні. Команда, яка останніми роками звикла не перемагати у неділю, хоче бути найкращою бодай у п’ятницю. Не планує цього навмисно – але прагне до цього на підсвідомому рівні. Тому найкращі налаштування якнайшвидше. Тому найбільше кіл на треку. Тому сильні результати щоп’ятниці. Феррарі – команда, яка хоче… занадто сильно. Коли поверне собі титул, має видихнути. Має стати командою субот та неділь. А поки – сенсаційні трагедії у Q2 та Q3.
5. В Антонеллі найкращий психолог. Кімі вже чемпіон. Вперше у своїй кар’єрі. Достроково. Звісно, не привід святкувати щодня до кінця року – але цілком собі привід доїжджати сезон в економ-режимі. Можна не прагнути до перемог. Іншим вони об’єктивно потрібніші. Але от Кімі виходить на кваліфікацію зі штрафом у –5 позицій на стартовій решітці… і виграє. Сенсаційно. Після того, як виходить на своє коло останнім, за декілька секунд до завершення таймера кваліфікації. Останні тижні сезону мають вказати нам на те, наскільки голодним або ні є Антонеллі. Бо на його місці не кожен топ-пілот продовжував би викладатися на максимум. А він – так. Зберігає концентрацію. Не панікує та не нервує, коли опиняється у важкій ситуації. Навіть штраф на старті ніби дає йому додаткову мотивацію стати топ-1 у суботу, а не навпаки.
Вочевидь Кімі працює зі спортивним психологом. Імовірно, із дуже хорошим. Бо це виняткова реакція на стрес та обставини. Чемпіонська. Чемпіон-Кімі станом на 2026 рік не стільки про швидкість, скільки про ментальну підготовку. Він мила 20-річка лише на вигляд. За ментальною стійкістю дав би фору ледь не кожному пілоту нинішньої Ф1.
6. Переконлива субота від Расселла. Так, не вийшло із поулом. Але погодьтеся: це не була кваліфікація другого пілота команди. Точно не того, хто погодився із цією роллю. Тут вам Джордж і повідомляв Мерседес, що не створюватиме сліпстрим для суперників, і казав про потребу вийти на трек у кращій позиції, а пізніше взагалі закликав команду «пожертвувати» Антонеллі заради його швидкого кола… Наглий Расселл. Расселл, який дуже хоче. Расселл, якому треба. А головне: Расселл, який не опустив руки. Хоча мав би після ТАКОГО сезону, де йому не щастить щотижня. Джордж не згоден, що він №2 у Мерседес та недостатньо хорош для чемпіонства. Конфлікт із Максом трохи раніше – про те саме. Расселл хоче завершити важкий рік із високо піднятою головою. Приємно бачити. І хочеться, аби йому вдалося: він заслужив. Якщо не своїми виступами, то стражданнями – точно.
Після гонки
7. Добре, що Хаас посадив Камару зараз. Якби цього не зробив, наступного сезону пілот лише адаптувався б. Витратив би декілька Гран-прі лише на те, аби звикнути до реалій Формули. Потрапив би у перші аварії лише тоді. Втратив би важливі для команди бали. А так не просто готується зараз до 2027 – проходить справжнє бойове хрещення. Перша ж поява у трансляціях Формули – на дощовій кваліфікації у Бразилії. Там же перший розворот на трасі. А тепер, у другій гонці, у нього в’їжджає Перес. Часто так буває, що пілот без претензій на потрапляння до топ-10 упродовж вікенду майже або зовсім не стикається із великими викликами на трасі. Просто витрачає час. Тренується їздити на треку – але не ганятися. А от Камара навчається. Переживає корисні досвіди. Вривається у Ф1 не гладко – але точно не порожньо. Поки із Камарою сезон-2026 цікавіший, аніж із Оконом.
8. Ліндблад не вивозить тиск. Уже не вперше у сезоні у ситуації, коли все добре та він серед лідерів, помиляється – і втрачає геть усе. Цього разу вийшло особливо прикро, бо далеко не кожен пілот Ф1 здатний самоусунутися під час жовтих прапорів – а Арвід зміг. І так, згоден, помилятися навіть найдурнішим чином – нормально, якщо ти молодий пілот, котрий проводить перший сезон у Ф1… Але чи це нормально, коли ти робиш це у складі Рейсінг Буллз у 2026? Зрештою, тінь Цолова все ще нависає над цією командою. Перспективний хлопець нікуди не зникнув та, ймовірно, не зникне. Очікуватиме на свій шанс. І дочекається, якщо Ліндблад продовжить у тому ж дусі. Лоусон із цим тиском справляється краще. Можливо, у 2027 році розмови про заміну у складі «телят» продовжаться – однак уже без згадок Ліама.
9. Нам треба вболівати за Астон Мартін та Каділлак. Не стільки на трасі під час гонок, скільки між гоночними вікендами. Кожному чемпіонату потрібні сильні аутсайдери. В першу чергу, аби краще продаватися. Але, здається, нам, глядачам, сильні АМ та Каділлак потрібні навіть більше: у їхньому поточному стані команди псують нам якщо не сезон, то окремі його гонки. Що не тиждень, то жовті прапори та машина безпеки через аварії цих колективів. Цього разу постарався Перес – і ми втратили стратегічну складову гонки. Бо всі пішли на свій єдиний піт-стоп одночасно. Пощастило, що перегони були у Вегасі, тож пілоти та команди після цього знайшли як розважити нас на треку… Але ж не щоразу так буде. Інколи у Ф1 стратегія піт-стопів – найцікавіше у гонці. Через слабкі та проблемні Астон Мартін та Каділлак ми особливо втрачатимемо у видовищності у такі дні. Вже втрачали цього року. Тож хай сильнішають. І якнайшвидше.
10. Унікальна гонка. Рекордно багато обгонів. Але головне – креативні задачі для пілотів. Треба не просто зберігати позицію та атакувати – необхідно зрозуміти, де та коли можна «віддати» лідерство конкуренту (і, навпаки, де та коли не варто користуватися можливістю та йти на обгін), а де та коли – ні. Тобто треба не просто ганяти, а ще й оперативно аналізувати ситуацію на треку та реагувати на неї. Навіть експериментувати. Пробувати. Звертатися до різних варіантів, аби знайти оптимальний. І при цьому не загратися занадто сильно, аби тебе не обігнали декілька переслідувачів, адже всі зовсім поряд. Гонка, де вирішує не стратегія чи швидкість боліда – а майстерність пілота. Тому переміг Ферстаппен, а Норріс приїхав другим. Максимально логічно та правильно.
З негативного: така кількість змін позицій дещо знецінює сам факт обгону. Якщо Ферстаппен 10 кіл поспіль програє позицію Расселлу, а потім її собі повертає впродовж декількох поворотів, то на 11-му такому випадку ти більше не віриш у здатність Джорджа повноцінно забрати позицію у Макса. А навіть якщо все ж забере: все одно обганяти тут легко, тож нідерландець неодмінно у якийсь момент поверне собі своє. Багато обгонів – весело. На таке хочеться дивитися. Але одночасно хочеться, аби обгін був цінним. Із такою кількістю змін позицій туди-сюди не буде. Гонка «дешевих» обгонів. Як одноразова акція – ок, навіть добре, але як щось регулярне… Таких перегонів не хотілося б.
11. Леклер та Хемілтон псують одне одному сезон. Нещодавно Ферстаппен висловився про те, що йому не подобається ідея двох перших номерів у команді Ф1. Дійсно, 2026 рік у виконанні Феррарі доводить: це не працює. Не є ефективним для команди. Сьогодні обидва її пілоти отримали по +10 секунд. Обидва страждали через напарника. Хемілтон двічі проривався у гонці – і двічі його зупиняв факт наявності у складі Феррарі ще й Шарля. Погана новина для Феррарі: це не виправити. Леклер та Хемілтон за поточного регламенту приблизно однаково швидкі. Отже, майже завжди десь поряд на треку. Отже, такі ситуації продовжать траплятися. Можна заборонити обом боротися – але так ти отримаєш аж 2 незадоволених гонщики. Раціональне рішення для команди лише одне – прибрати одного та посадити Бермана. Такого не буде – однак Шарль та Льюїс роблять усе, аби керівництво Феррарі бодай розглядало такий варіант.
12. Расселл – мем. Справа вже навіть не у тому, що з ним завжди стається найгірше. Ні, не так. Щоразу, коли думаєш, що з Расселлом уже не може статися щось погане, це трапляється. Без причини. Без хоча б якихось натяків. Час від часу впродовж сезону нам вмикають радіо пілотів, де ті зізнаються, що болід ледь не розвалюється впродовж перегонів. Але вони зрештою фінішують. Зберігають швидкість. Зате у Расселла майже завжди все у нормі. Все під контролем. Жодного тривожного радіоперехоплення. Ось сьогодні, наприклад, якісна боротьба із Ферстаппеном, шанси на перемогу… і аварія. На рівному місці. Ніби як наїхав на уламок. І саме він, не будь-хто інший. Цього сезону знайти той уламок на треку міг тільки Джордж. І тільки тоді, коли ми повірили: сьогодні він має всі шанси на перемогу. Маестро. Неможливо, аби людині аж настільки не щастило.
Насправді такий нефарт Расселла – проблема навіть для глядача. Бо неможливо оцінити рівень Джорджа. Ось де британець зараз в ієрархії пілотів Формули? Якщо перелічувати гонщиків від найшвидшого до найбільш повільного просто зараз, то яким буде Джордж? Майже з усіма іншими зрозуміло. А із Расселлом – ні, бо він не проводить «чистих» гонок. З ним завжди трапляється щось таке, що негативно впливає на його результат. Його позиція на фініші майже завжди не відповідає якості його виступу. Расселл – єдиний пілот Ф1 середньої та групи лідерів, виступ у сезоні якого неможливо повноцінно оцінити. Тобто сезон-то поганий, а от Расселл… хто його знає.
13. Після таких вікендів легко повірити в «улюбленців». У кваліфікації Берман, який не хоче підписувати новий контракт на невигідних для нього умовах, не проїжджає жодного залікового кола. І все аби розігнати Камару (так, зокрема через штраф самого Олі, але тому не дали поїздити взагалі). У гонці Аджар довгий час сидить на хвості у Ферстаппена, через що Макс нервує та, можливо, втрачає час – у якийсь момент Ізак губить переднє антикрило та відключається від перегонів за перемогу. А ще Лоусон, якого у системі РБ люблять менше за Ліндблада, через проблеми із болідом стартує замість високої позиції із відставанням у коло від узагалі всіх. А ще Расселл, який проводить топ-гонку, аж тут його наздоганяє Антонеллі – і Джордж ловить колесом уламок. Звісно, це все збіги. Звісно, так просто все склалося. Але вихідні для любителів теорій змови просто чудові. Найкращі.
Вірити у чарівну кнопку, на яку натискають боси команди, аби у нелюбого пілота тут же «розклався» болід, ніколи не було так легко.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Пілоти явно не дружать
Січкар зробила відверте зізнання