Що змусило ридати Ломаченка. Історія одного фото

Листопад 2007 року. Чикаго. Апогей чемпіонату світу з боксу. Збірна України, яка на той момент жодного разу не завойовувала на світових першостях золотих нагород, має шанс одразу на дві медалі найвищої проби. У суперважкій вазі у фінал пробився В'ячеслав Глазков, на якого чекає битва з Роберто Камарелле.

Дещо раніше в ринг вийшли фіналісти у ваговій категорії до 57 кг. Василь Ломаченко та росіянин Альберт Селімов. Аккерманець уже тоді міг стати першим чемпіоном світу з аматорського боксу в історії України. Але не вийшло. Згадуємо, що змусило Василя Ломаченка ридати прямо посеред рингу і що сталося згодом.

Шлях до фіналу

Василь Ломаченко приїхав на першість світу до Іллінойсу у статусі молодої висхідної зірки аматорського боксу. Роком раніше, на чемпіонаті світу серед юнаків у Марокко він у блискучому стилі завоював золоту нагороду, попутно здобувши три дострокові перемоги і залишивши не при справах, зокрема, таких майстрів як Ендрю Селбі та Сергій Водоп'янов.

Тому очікування від аккерманця були дуже високі. Ломаченко відразу почав їх виправдовувати і вже в 1/32 фіналу розгромив кузена Мігеля Анхеля Котто Абнера Котто – 26:9. Далі його жертвами стали представник Греції Папазов (19:5) та Михайло Берданський із Білорусі (21:6).

У чвертьфіналі Василь достроково, за явною перевагою, зупинив мексиканця Реїса. Виступ українця був по-справжньому домінуючим та лякаючим для його суперників. Але так було лише до півфіналу, де йому протистояв досвідчений 25-річний боксер із Китаю Лі Ян.

Метушливий, якщо не сказати смиканий представник Піднебесної, створював Ломі максимально некомфортні умови в рингу. Лі Ян намагався завдавати ударів, після чого тікав чи буквально падав на канвас. До кінця другого раунду таких падінь налічувалося вже чотири, але сама тактика приносила плоди, оскільки після першої половини поєдинку (тоді бої йшли у форматі 4 раунди по 2 хвилини) Лі вів із різницею у 7 очок.

У третьому раунді рефері набридли вибрики китайця і він оштрафував його на один бал, разом із вдалою атакою це допомогло Ломаченку скоротити різницю до 5 очок. Зважаючи на все, це надихнуло Василя і в останню хвилину раунду він повністю переграв суперника, відправив його в нокдаун і вперше за три раунди вийшов уперед.

Кінцівка бою знову вийшла напруженою, і по завершенні чотирьох раундів судді виставили рахунок 13:13. Проте, за рахунок більшої активності та нокдауну судді за нічиєї віддали путівку у фінал українцю.

Єдина поразка у любителях

У фіналі на Ломаченка чекало випробування першим номером збірної Росії в категорії до 57 кг Альбертом Селімовим. Його шлях до фіналу був все ж таки простіше, ніж у Василя.

По-перше, одну з перемог він здобув уже у першому раунді, а відповідно зекономив сили. По-друге, у півфіналі його суперник Якуп Килич не вийшов на поєдинок, тож Альберт отримав путівку до фіналу без бою і мав на один день відпочинку більше, ніж Лома. Останній же, нагадаємо, провів важку сутичку з Лі Яном, тож говорити про свіжість Ломаченку не доводилося.

Проте всі чотири раунди фінального поєдинку вийшли дуже щільними і близькими. Василь працював першим номером, пресингував і намагався різати кути, тоді як його опонент здебільшого намагався працювати на зустріч та працював від суперника.

Відверто кажучи, навіть переглядаючи цей бій через стільки років, складно сказати, хто все ж таки володів більш відчутною перевагою і порахувати точні влучення можна хіба що в уповільненому повторі.

Проте судді тієї зустрічі рахували «тут і зараз» та побачили досить впевнену перемогу Селімова з рахунком 16:11. Наприкінці другого раунду Василь був найближчим до того, щоб переламати хід зустрічі, тоді йому вдалося зрівняти рахунок (6:6). Але у другій половині протистояння українець трохи сповільнився і почав пропускати більше, судді водночас не зарахували кілька чистих влучень у Селімова.

Все разом це дало невтішний результат. Ломаченко зазнав першої та єдиної поразки в аматорській кар'єрі і розридався майже відразу після гонгу. Обличчя Василя відбивало по-справжньому тяжке горе. Плакав боксер і на подіумі.

Зала Чикаго водночас несхвально гула, висловлюючи не згоду з рішенням суддів. Сам Василь через деякий час також підкреслив, що поразка була несправедливою.

«Так, поразка у фіналі стала великим розчаруванням. Через упереджене суддівство. Суперником був росіянин Альберт Селімов. Я домінував протягом усього бою, частіше завдав точних ударів, але рефері цього ніби не помічали і поставили 16:11 на користь росіянина. Дізнавшись про таке рішення, я заплакав просто після гонгу.

Це була моя перша поразка на рингу в офіційних поєдинках. Якщо говорити про суддівство, то скажу за нас, українців: рефері нас постійно з'їдають у рівних боях. Необов'язково проти росіян. Чому? Це питання до керівництва федерації аматорського боксу України», – говорив Василь.

Що було згодом?

Поразка стала для Ломаченка не лише шоком, а й чудовою мотивацією обточити свій талант та вивести його на зовсім новий рівень. Всього через 9 місяців, на Олімпіаді в Пекіні, жереб звів його з Селімовим вже в першому колі і тоді Василь взяв переконливий реванш – 14:7.

Ще одним свідченням якісного ривку на Олімпіаді стала перемога над уже знайомим китайцем Яном з рахунком 12:3.

Загалом варто сказати, що на тій Олімпіаді, першій у кар'єрі Ломаченка, він пропустив 7 ударів за бій із Селімовим. А в решті чотирьох сумарно дав по собі потрапити лише 6 разів.

Прогрес був навіть не вражаючим, а справді приголомшливим. Найімовірніше, саме спірна поразка від Селімова у далекому 2007 році допомогла Василеві реалізувати свій талант у всій красі та стати справжньою зіркою вже у 20 років.

Цікаво, що для самого росіянина перемога над Ломаченком навпаки стала чимось таким, що надломило хід усієї його кар'єри. Про це сам Селімов розповідав в одному із численних інтерв'ю.

«Тоді в Чикаго я провів кілька важких боїв, а у фіналі зустрівся із Ломаченком. Не думав, що буде так складно. Зізнаюся, я його трохи недооцінив. Тренер мені теж казав: «Вийди, молодому наваляй. Бій вийшов дуже тяжкий. Пригадую, після другого раунду сів і в мене вже все відмовило – руки, голова. Бій був надзвичайно важкий. Потім виявилось, що більше Ломаченко не програє нікому. Після того бою моє життя дуже змінилося. Сам собі слабинку дав, трошки розслабився. Потім підійшов до Олімпіади хоч і в нормальній формі, але іншим із психологічної точки зору. Знаю, що Ломаченко після поразки мені на чемпіонаті світу готувався не так до Олімпійських ігор, як до мене персонально. Навіть моє фото на грушу причепив. Якщо людина працює, вона розкриває свій талант. Ломаченко розкрився повністю виключно завдяки своїй працездатності. А я не розкрився, бо десь давав слабину», – говорив Селімов.

Тепер, майже через 20 років, можна констатувати, що успіх у Чикаго був піком успіху для Селімова. Згодом, ні у складі збірної Росії, ні у складі команди Азербайджану подібних успіхів він не досягав.

Була і третя дуель Селімова та Ломаченка, але вже у напівпрофесійній лізі WSB. Василь тоді знову виявився сильнішим, перемігши за очками. Хоча це був уже 2013 рік і кар'єри боксерів складалися зовсім по-різному, навіть тоді Василь усвідомлював всю принциповість бою і наголошував, що той третій бій нарешті зняв всі питання про те, хто в цій парі був кращим.