Каррік пояснив, як МЮ вдалося вирвати вольову перемогу у матчі з Ромою

Головний тренер «Манчестер Юнайтед» Майкл Каррік відповів на питання журналістів після матчу 4-го туру загального етапу Ліги чемпіонів проти «Роми» (3:2).

«Манкуніанці» здобули вольову перемогу вдома, пропустивши на старті поєдинку двічі. Наприкінці зустрічі Матеус Кунья заробив вилучення та залишив команду у меншості.

– Чи можете ви описати свої емоції?

– Так, гордість. Гордість за багатьох людей насправді, гордість за гравців. Вважаю, що вони заслуговують на велику похвалу за те, що витягнули цей матч в складній ситуації, а також за вболівальників... Ви знаєте, я відчував, що вони відчайдушно хотіли, щоб ми дали їм щось, за що вони могли б вчепитися.

Було розчарування і прикрість у всіх нас під час перерви, але я говорив з гравцями у другому таймі про те, що це місце може робити в певні моменти, коли один момент може все повністю перевернути. І ми чудово провели другий тайм, залишалися дуже позитивними протягом усієї другої половини, тож побачити, як це врешті вдалося, і скільки було позитиву...

Я дуже радий за дуже багатьох людей через це. Це лише одна перемога, тож ми не надто захоплюємося, але вона була важливою для нас.

– Наскільки ви задоволені такою реакцією в перерві, і якщо подивитися трохи вперед – ви використали слово «новий початок» у лізі, наскільки це дійсно може стати новим початком і справді допомогти напередодні недільного матчу та сподівань на майбутнє?

– Ну, саме так, я не надто захоплююся. Думаю, це був важливий вечір, важливий для деяких гравців, щоб відчути те, чого вони, можливо, ще не відчували тут раніше – дехто з хлопців прийшов цього року, дехто навіть минулого року, мабуть, не мали такого відчуття.

Тому я вважаю, що для них важливо знати, що це означає і як це відчувається. Очевидно, доки ти по-справжньому не пройдеш через це і не відчуєш необхідності викластися на максимум і вийти з цього переможцем, іноді ти просто не знаєш, як це.

Але ми маємо зібратися, залишатися спокійними, готуватися і бути готовими до ще одного великого матчу на вихідних.

– Що ви побачили в цьому другому таймі, на чому можна побудувати фундамент для подальшого руху? Відчувалося, що в цьому була певна доля люті від гравців. Як можна перенести це на всі 90 хвилин у матчах, які можуть бути трохи спокійнішими?

– Якщо подивитися поверхнево, перший тайм за рахунком і моментами... можливо, це виглядало не найкращим чином. Іноді здавалося, що на початку матчу ми стартували непогано.

Вони [«Рома»] – хороша команда, вони грали персонально майже по всьому полю, тому завжди важко знайти рішення і вільні зони. Матч обіцяв бути непростим, і ми надали їм занадто багато простору, занадто легкі можливості.

Але я відчув, що в першому таймі ми підбиралися до їхнього штрафного майданчика достатньо для того, щоб це давало нам оптимізм. І я казав хлопцям не надто засмучуватися через те, що йде не так [як нам хотілося б], тому що через те, як вони грають, вони будуть зупиняти вас більшу частину часу. Треба продовжувати вірити, що цей момент в нас є , а не зациклюватися на розчаруванні.

У другому таймі було достатньо приводів для розчарування, але ми не дозволили собі цього. Бруну [Фернандеш] знову взявся за справу, Карлос [Балеба] змушений був піти через пошкодження, Юрі [Тілеманс] був фантастичним, коли вийшов на заміну.

Бруну довелося перебивати пенальті, і він не розчарував, був момент у Брайана на кутових, де ми могли забити. Було безліч приводів пошкодувати себе, але ми не дозволили собі цього, і це стало головною відмінністю. А вболівальники... я вже казав, вони відчайдушно хотіли піти за нами, і ми точно дали їм це сьогодні ввечері.

– Поговоримо також про Ши Лейсі... відчувалося, що вихід на цей матч став своєрідним сильним перформансом для 19-річного гравця.

– Знову ж таки, не перегинаючи палицю, але я абсолютно щасливий за Ши. Ми любимо його до нестями. Він чудовий молодий хлопець, який жадає успіху і має чудове вміння знаходити паси в центрі поля.

Це не дивно, він має цю іскру в очах і грає з певною часткою пустощів, якщо можна так назвати, завжди прагне загострювати. Але я був однаково щасливий бачити, як він захищається на позиції правого захисника, коли це було потрібно команді. Саме такі моменти роблять тебе повноцінним футболістом – ти мусиш вміти це робити.

Тому я був так само радий бачити його роботу в захисті і те, як молоді гравці користуються своїм шансом. Думаю, його поява на полі додала всім наснаги, і це було фантастично бачити – він сповна скористався своєю нагодою сьогодні.

– Шо саме ви сказали в перерві? Атмосфера була вибухонебезпечною, і гравцям, і вам було б легко здатися і відчути, що перелому не станеться. І що ви відчували в той момент, коли Бруну не забив перший пенальті?

– У перерві я хотів, щоб вони були ще більш позитивними і не надто зациклювалися на розчаруваннях. Найпростіше, коли ти продовжуєш намагатися щось зробити і щось іде не так – почати жаліти себе. Але це нікому не допоможе, тоді ми могли б просто розійтися по домівках.

Ми повинні шукати наступний момент, наступне рішення. Я сказав: «Дивіться, це місце...» Я не люблю занадто багато говорити гравцям про історію і про те, що було до них, але вона тут є. «Це місце творить магічні речі, воно робило це раніше і робитиме знову в майбутньому».

Говорячи про вболівальників – у цьому місці є щось таке, коли у нас бувають такі ночі, ми робимо все через перешкоди, але один момент може перевернути все в абсолютно іншому напрямку і викликати зовсім інші почуття.

Я говорив про це з хлопцями, і ми хотіли, щоб знайшовся момент, який міг би це запустити. У нас був такий момент, і навіть не один, і врешті ми отримали те, до чого прагнули.

Чесно кажучи, я не посміхався і не був щасливий через це, але відчув певну полегшність, мовляв, «ось ще один момент». Водночас я був досить спокійним, тому що мав передчуття, залишаючи роздягальню, що хлопці готові, і що щось може статися. Маю сказати, що для Бруну перебити цей пенальті і знову взяти на себе відповідальність – це не найпростіше завдання, тож він заслуговує на величезну похвалу за свій менталітет і за те, що реалізував його.

– Чи відчуваєте ви особисто полегшення, повертаючись додому сьогодні ввечері, щоб спати трохи спокійніше?

– Відверто кажучи – ні. Не знаю, нормально це чи ні, але я не відчув полегшення. Я був щиро радий за гравців. Я знаю, як сильно вони переймаються, я знаю, що вони віддають на полі. Іноді це видно, іноді ні, іноді ми граємо добре, а іноді ні, і я це розумію.

Але я відчував їхнє бажання домогтися успіху, і оскільки я відчуваю відповідальність за все це, то бачити, як усі відчувають те почуття, до якого ми всі прагнемо – заради якого ми всі тут і перебуваємо – очікувано, що в той момент я думав не про себе, а про команду та спільні емоції.

Після 4-х турів ЛЧ «Манчестер Юнайтед» має 6 очок в активі. Наступний поєдинок команда Майкла Карріка зіграє 25 листопада проти «Спортінга».