Хочеш пенальті? Пірнай. 10 думок після матчу Ліверпуля та Арсеналу

На 93-й хвилині, коли «Ліверпуль» намагався врятувати матч, болбой викинув на поле другий м’яч. Помилився, буває. Але момент наштовхнув на думку: а команді дійсно не вистачає ніби саме чогось такого. Якогось Х-фактору. Бо на один м’яч «Арсенал» реагує занадто добре: заблокував аж 9 з 17 ударів суперника, навіть з меж штрафного – 8 з 15, більше половини. Футболістів «канонірів» ніби ставало не 11, а 15+, коли м’яч досягав їхньої штрафної площі. Максимальний фокус на круглому. Коли болбой викинув на поле другий м'яч, то подумалося: ось що потрібно «Ліверпулю». Ось єдине, що може йому допомогти. І це, мабуть, мій особистий момент визнання крутості «Арсеналу»: лондонці зараз настільки невразливі, що під час поєдинку здається, що здолати їх можливо лише порушуючи правила футболу. Величний матч у виконанні «канонірів».

Болбоя згадали. Про інших героїв та антигероїв головного матчу вихідних – у наступних рядочках.

1. «Арсенал» без конкурента в Англії. Звісно, коронувати команду вже у листопаді зарано… але хто має зупинити «канонірів»? «Челсі» та «Ман Сіті» ще не готові ані перемагати регулярно, ані бодай регулярно грати на топ-рівні. «Брайтону» не дозволить склад. Інші – претенденти максимум на зону ЛЧ, а не на 80+ набраних очок за чемпіонат. Тож отримуємо унікальну для «Арсеналу» ситуацію: вперше із Артетою він не просто фаворит – а безальтернативний претендент на титул. А відсутність конкуренції – це про спокій. І за футболом «канонірів» відчувається, що вони більше не нервують. Мінімізують кількість помилок. Не ухвалюють незрозумілих рішень. Реагують на важкі моменти впродовж матчу без істерик. «Арсенал» виглядає командою, яка планує виграти титул у буденному стилі. І йому це личить.

2. «Канонірам» не треба «заслужити» на свій гол. Буквально перший же момент – результативний. Порівняйте із «Ліверпулем» або будь-якою іншою нечемпіонською командою. Іншим треба вкотитися у топ-матч. Знайти свою гру. Пристрілятися по воротах. «Арсеналу» – ні. Цинічна команда. Щось на кшталт «Реала» Зідана та Анчелотті. Зараз подібне на регулярній основі здатний витворяти, мабуть, лише «ПСЖ». «Арсенал» – команда, яка реалізує свій перший же топ-шанс у великому поєдинку. Риса впевненого у собі колективу. Досвідченого. Все ще голодного до перемоги – але для якого вони не у новинку. Домінування такої команди у країні неминуче. Насправді можна піти навіть далі: буде сумно, якщо така команда ніколи не виграє ЛЧ. «Арсенал» відчувається монструозним. Браво, Артета.

3. «Арсеналу» некомфортно у найвищому темпі гри. Ми і раніше казали про те, що зручний темп для «канонірів» – середній або навіть трохи нижче за середній. «Арсенал» Артети – команда, котра майже ніколи не поспішає. Не те щоб не може – просто не хоче. Їй і не потрібно: вона занадто переконлива, коли діє на комфортній для неї швидкості. А тут «Ліверпуль» біжить відбирати м’яч ледь не у Раї з ніг. З 26 по 45 хвилину рахунок 8:0 за ударами на користь команди Іраоли. Причому ці удари завдали 7 різних футболістів – повноцінна навала. Моментами «Ліверпуль» накочувався атаками у більше двох хвиль… «Арсенал» не намагався переграти суперника у футбол на відрізку – просто старався вижити, дотягнути до перерви. Вдалося. Але досягнень «Ліверпуля» це не відміняє: 20 хвилин команда домінувала над чемпіоном.

4. Метушливість «Ліверпуля» – його фішка, а не слабкість. Іраола хоче бути володарем хаосу. Прагне, аби «Ліверпуль» був успішнішим за суперника у безладі, котрий має місце на полі. Безладі, де можна бити будь-кому з будь-яких позицій, а після перехоплення м’яча ти одразу дивишся вперед, аби знайти там партнера та створити для нього момент. Можна втрачати. Можна помилятися. Можна припуститися навіть серії помарок. Але будь готовий одразу піти у контрпресинг та повернути собі м’яч. Ідеальний футбол для Гакпо. Ідеальний футбол для Барколя. Для Макалістера. Цьому складу в цілому личать ідеї Іраоли. Він їх розуміє, приймає, навіть розділяє. «Ліверпуль» виглядає командою, яка знає, у що хоче грати, і здатна у це грати. Для перших місяців тренера у клубі – топ-підсумок.

5. «Арсенал» залишився взагалі без контргри. Перший хороший момент після забитого голу на старті зустрічі – аж на 73-й хвилині! Тоді Цоліс цілив у дальній нижній, але Аліссон врятував. Загалом в «Арсеналу» за матч лише 10 ударів, 8 з яких – або з-за меж штрафного, або з його лінії. Остання спроба у матчі – на 74-й хвилині. А далі лише 31% володіння. Чи «Арсеналу» було комфортно відкотитися на власну половину (а згодом і третину), аби захищати результат? Так. Чи планував він при цьому повністю відмовитися від атаки? Навряд. «Ліверпуль» просто зупиняв усі спроби суперника вибігти вперед ще на виході з його третини поля. У господарів загалом 18 фолів за матч, на чужій половині – 15, більшість – із запасом до центрального кола. «Ліверпуль» стримав атаку «Арсеналу». Топ-пресинг та контрпресинг.

6. Є питання до судді. Момент із Ісаком у штрафній площі – це пенальті. По-перше, тому що захисник справді заважав форварду дістатися до м’яча. По-друге, тому що рефері сам задав таку планку дозволеності у грі, коли найменшого дотику достатньо: згадайте всі ті свистки на захисниках «Арсеналу», коли ті падали одразу, як тільки бачили у полі зору пресингуючого ліверпульця. Рішення – погане як саме по собі, так і з урахуванням купи подібних трактовок фолів від рефері впродовж усіх 90 хвилин. Суддя просто… не помітив? Здається, і VAR теж. А ми ще критикуємо футболістів за надмірну театральність: думається, що, якби Ісак після падіння корчився від болю хвилину, це був би пенальті. Сучасне суддівство, на жаль, заохочує гравців домальовувати. Так просто вигідніше.

7. «Ліверпулю» не потрібен такий Вірц. Швидкій атаці потрібні лише швидкі футболісти: або зі швидкими ногами, або зі швидким мисленням. Вірц не відповідає цінностям цього колективу. Ба більше: через присутність цього Вірца не може грати у футбол на комфортній позиції Собослаї. Домінік не рішення всіх проблем мерсисайдців, але він просто швидше ухвалює рішення. Більш інтенсивний футболіст. На жаль для команди, не видатний асистент – але точно генератор небезпеки. Можливо, Флоріану не підходить чемпіонат. Бо занадто інтенсивний. А він ще й у складі однієї з найбільш інтенсивних команд цієї ліги. Це не запрацює. Вірц може адаптуватися – але не буде сяяти у цій системі. Зате заважатиме своєю присутністю сяяти Собо. Мати Вірца все одно краще, аніж його не мати, – але Іраолі б когось іншого…

8. «Ліверпулю» потрібен топ-асистент. Хтось типу Де Брюйне на позиції «десятки». Або типу Кейна у центрі нападу. Типу Трента у півфланзі. Потрібен той, хто зробить геніальний пас, коли випаде нагода. Бо у команди 52 дотики до м’яча у чужому штрафному майданчику – дуже багато. Показник топа, який грає проти аутсайдера. До перерви взагалі було 30 – один з топ-5 найкращих показників команд проти «Арсеналу» Артети за весь час роботи іспанця із лондонцями. Тобто цей «Ліверпуль» заходив у небезпечні зони. Вправно. Регулярно. А результат – 0 ударів у площину за 90 хвилин. І це не через погане їхнє виконання (хоча дійсно можна було дещо краще): у середньому кожна спроба команди «коштувала» лише 0.06 xG. З найкращих позицій не били. Бо не було того, хто доставить туди м’яч.

9. «Ліверпуль» провів конкурентний матч. Із найкращою командою країни. Стримав атаку суперника. Створив загалом достатньо, аби забити. Та що там: мав би забити з пенальті, який заслужив – але не отримав. Змусив «Арсенал» страждати та виживати щонайменше 20 хвилин у першому таймі. Залишався у грі до самого кінця. І все це із Ньоні у стартовому складі, із «посиленням» гри за рахунок виходів у другому таймі Цимікаса, Нгумоа та Кумаса. Тобто проблеми у складі очевидні та величезні – а «Ліверпуль» усе одно у грі. Все одно видав топ-поєдинок. Причому без явних героїв. Іраола вже створив команду. Вже витискає із неї якщо не максимум, то майже його. Вчора «Ліверпуль» набив гулю через удари головою о стелю власних можливостей. Однак ця стеля, як виявилося, доволі висока – Іраола справляється.

10. Цей «Арсенал» не зупинити. Він уже лідер АПЛ, хоча і досі грає без Саліби. Сака досі без топ-статистики, а зараз узагалі травмований. Гімараєш і досі лише адаптується. Меріно не забиває переможні, бо поки не доводиться. Найкращі матчі Мадуеке ще попереду. Цоліс не віддає максимуму асистів. «Арсенал» у цілому у сезоні поки реалізує моменти так собі: у чемпіонаті має більший xG-показник, аніж кількість забитих голів. Та й узагалі: «каноніри» з Артетою зазвичай виходять на пік взимку, трохи за Новий рік. Це не найкраща версія «Арсеналу», а він уже без конкуренції в Англії. Здатен піти у відрив від переслідувачів ще до весни – і зосередитися на ЛЧ. За можливостями складу, грою у футбол та самосприйняттям цей «Арсенал» – найсильніший за весь час роботи Артети у клубі. «Ліверпуль» провів учора про нього свій найкращий матч сезону – і все одно навіть не забив. Показово.

Ця команда виграє багато-багато титулів.