КОСТЮК: «Буду тренуватися в Індіан-Веллс. Сподіваюся – зможу вийти на корт»

Українська тенісистка Марта Костюк в інтерв'ю для Великого тенісу України розповіла про травму зап'ястя, плани щодо WTA Finals, підсумки сезону та підготовку до наступного року.

– Марто, за підсумками сезону ви отримали можливість стати запасною на Підсумковому турнірі WTA. Ви вже ухвалили рішення щодо поїздки на турнір? І наскільки зараз готові вийти на корт, зважаючи на ситуацію із зап'ястям?

– Я поїду в Індіан-Веллс, але поки не знаю, наскільки велика ймовірність того, що я вийду на корт. Якщо подивитися на тенденцію останніх років, то зазвичай хтось із тенісисток знімався з турніру. Як буде цього року, я не знаю. Зараз я відпочиваю, оскільки руці потрібно дати максимум часу на відновлення. Далі будемо дивитися за ситуацією. Але на турнірі я точно буду присутня.

– Після матчу в Нінбо ви повідомили, що біль у зап'ясті повернувся і вам потрібно більше часу на відновлення. Чи вдалося вже встановити причину болю та наскільки серйозною є ця проблема зараз?

– Причину болю нарешті вдалося встановити. До цього було багато припущень, і ми не зовсім розуміли, на що саме потрібно звертати увагу. Після того як біль повернувся, ми змогли краще розібратися в ситуації та зрештою знайшли причину. Зараз рука втомлена, тому ми даємо їй час на відпочинок і відновлення. Працювати над усуненням причини болю будемо вже після повернення на корт.

– Через травму ви пропустили фінальну частину Кубка Біллі Джин Кінг, потім повернулися до змагань, але в Нінбо знову були змушені знятися з турніру. Озираючись назад, чи не здається вам, що повернення на корт було трохи передчасним? Чи доводилося грати через біль, зважаючи на боротьбу за місце на WTA Finals?

– Думаю, питання потрапляння на WTA Finals відійшло на другий план, коли ми зрозуміли, що потрібно буде робити укол. Тоді ми вже про це не думали. Головним було повернутися на корт, оскільки я ще не зіграла необхідну кількість турнірів. Якби я не вийшла на корт в Ухані, то навіть не мала б можливості кваліфікуватися на WTA Finals або поїхати туди запасною. Для цього потрібно зіграти щонайменше шість турнірів категорії WTA 1000, а на той момент у мене було лише п'ять. Для нас було важливо, щоб я змогла зіграти ці турніри. Звісно, ми завжди робимо все можливе, щоб якомога швидше повернутися на корт. Спочатку мені взагалі поставили неправильний діагноз. Коли ми краще розібралися в проблемі, то зважили всі за і проти, зокрема чи варто зараз докладати максимум зусиль для повернення. Зрештою ми вирішили зробити все можливе, щоб я дограла необхідні турніри. Але, на жаль, біль повернувся.

– Ще наприкінці вересня ви говорили, що ніколи раніше не були настільки близько до потрапляння на Підсумковий турнір. Зрештою, до основної вісімки забракло зовсім небагато. Наскільки прикро, що саме на вирішальному відрізку сезону виникли проблеми зі здоров'ям? Чи сприймаєте статус запасної як певну винагороду за весь сезон?

– Так, я була близькою і досі залишаюся близькою. Але мені зовсім не прикро. Щодня я робила і продовжую робити максимум того, що можу. Я неймовірно вдячна за все, що маю. Цей сезон був дуже важким. Значну його частину я провела з болем, травмами та на реабілітації, починаючи з Australian Open, де я порвала зв'язку. Було дуже непросто, але я пишаюся собою і всією командою. Попри всі труднощі, ми змогли увійти до топ-10 і провести такий прекрасний сезон. Ми продовжуємо рости й розвиватися, тому в мене немає жодних претензій до себе.

– Цей сезон став найуспішнішим у вашій кар'єрі. Ви завоювали трофеї в Руані та Мадриді, вийшли до півфіналів Ролан Гаррос і Вімблдона, дебютували в топ-10. Водночас через травми ви пропустили кілька важливих турнірів. Якщо підбивати підсумки, чого зараз більше – задоволення від досягнутого чи відчуття, що без проблем зі здоров'ям цей сезон міг бути ще успішнішим?

– Думаю, завжди потрібно пам'ятати, що все могло скластися набагато краще або набагато гірше. Я намагаюся дивитися на життя з позиції, що все могло бути значно гірше, і бути вдячною за те, що маю. І продовжую дотримуватися такого підходу, тому що завжди можна виграти більше матчів, здобути більше титулів, заробити більше грошей або грати краще. Особливо в такому індивідуальному виді спорту, як теніс, де є практично нескінченна кількість турнірів і можливостей. Але потрібно тверезо оцінювати, яких зусиль ти докладаєш для досягнення своїх цілей. Водночас багато чого від тебе не залежить. Тому я приймаю і поразки, і перемоги, а головне відчуття, яке в мене залишається – це вдячність.

– Після фіналу в Брісбені на початку року чи могли ви уявити, що завершуватимете сезон у топ-10 і серед найближчих претенденток на участь у Підсумковому турнірі WTA? Що, на вашу думку, стало головною причиною такого прогресу саме цього року?

– Не можу сказати, що я уявляла собі такий результат або, навпаки, не могла його уявити. Для мене набагато важливіше ставити перед собою щоденні цілі: що саме я хочу покращити, якого рівня роботи та залученості очікую від себе сьогодні. І на основі цього рухатися вперед день за днем. Зрештою, рік складається з 365 днів, і дуже важливо, що ти робиш кожного з них. Думаю, головною причиною мого прогресу стала саме концентрація на цих невеликих щоденних завданнях, а не на якихось грандіозних цілях, до яких потрібно йти маленькими кроками. Звісно, для кожного це працює по-різному, але для мене саме такий підхід виявився ефективним.

– Незалежно від того, чи вдасться вам зіграти на WTA Finals, попереду міжсезоння. Чи плануєте ви зробити тривалішу паузу, щоб повністю відновити зап'ястя?

– Цього року в мене дуже коротка пауза на відпочинок. Зараз я відпочиваю, даю руці час на відновлення і сама відновлююся ментально. Це був складний сезон, сталося багато непростих подій, і за останній місяць мій стан погіршився, оскільки накопичилася втома, до якої додалися травми та інші обставини. Тому зараз я намагаюся відпочивати настільки, наскільки це можливо.

Потім буду готуватися і тренуватися в Індіан-Веллс. Сподіваюся, що зможу вийти на корт. Якщо ні, то все одно прекрасно проведу час зі своєю командою. Після цього в мене буде ще кілька тижнів на відпочинок. Звісно, будемо стежити за станом зап'ястя, за тим, як воно відновлюється, і рухатися далі відповідно до ситуації.

Наразі на мою підготовку до наступного сезону впливають лише тривалість нинішнього сезону та моя поїздка в Індіан-Веллс. Зазвичай я завершую сезон на початку жовтня, а цього року планую і сподіваюся, що гратиму ще в листопаді. Звісно, через це графік трохи змінюється, але ми добре адаптуємося до таких обставин. Усе йде за планом.