Від Фіорентини до Епіцентра: 13 клубів, яким фіолетово

Колись запитав у знайомця, який ніколи не приховував своїх симпатій до «Фіорентини» зокрема та італійського футболу назагал, за кого він уболіватиме в міланському дербі. Відповідь дістав таку: «А мені фіолетово!». Затим чоловік пояснив, що вкладає в ці слова не загальноприйнятий зміст (мовляв, байдуже – від кольору лакмусового папірця в нейтральному середовищі), а виходить з інтересів улюблених «фіалок». Уже не пам'ятаю, який саме результат тієї гри (ще за часів Андрія Шевченка в складі «россо-нері») був прийнятнішим для флорентійців, але мій співбесідник топив саме за нього.

В психології ж вважається, що фіолетовий колір символізує замкненість, заглибленість у внутрішній світ, а також певне відсторонення від зовнішнього впливу та чужих проблем. Що ж, на відміну від численних загонів біло-синіх, червоно-білих, зелено-білих, біло-чорних, жовто-синіх та інших, команд із фіолетовим кольором футболок не так і багато. Й мені стало цікаво дослідити історію їхньої колористики. Чи справді на рівні підсвідомості філософія таких клубів передбачає якусь окремішність?

Уйпешт: символ робітничого класу

Так, історично фіолетовий вважався кольором аристократії. Однак у Будапешті він став символом гордості робітничого класу промислового північного передмістя угорської столиці, де й базувався «Уйпешт», а перші матчі гралися зовсім поруч із текстильним комбінатом. 20 ентузіастів –засновників спортивного товариства «Уйпешт» – однозгідно проголосували за фіолетовий і білий кольори як символ спадковості й унікальності товариства.

Андерлехт: двоверсійна складова

Власне, найвідомішою версією прихильності «Андерлехта» до фіолетової гами є долученість футболістів до пишного квіткового фестивалю, що відбувався в комуні Андерлехт на початку минулого століття. Під час свята карету майбутньої королеви Бельгії Єлизавети була вишукано прикрашено білими та фіолетовими орхідеями. На думку відомого бельгійського спортивного журналіста Роберта Вікарта, ця подія вельми вразила засновників клубу, й вони вирішили перейняти ці кольори для затвердження ідентичності свого дітища.

Є версія і ще більш королівська. Фіолетовий колір історично був символом монархії і бельгійської королівської родини. «Андерлехт» завше зазіхав на королівський статус і ще до Другої світової війни його, власне, й дістав. Відтак і фіолетові кольори, що підкреслюють престиж і шляхетність, всякчас із ним.

Аустрія: надання елегантності

Від перших днів свого існування в 1910 р. віденська «Аустрія» не зраджує фіолетовому розфарбуванню. На початку ХХ ст. саме фіолетовий колір підкреслював особливий статус клубу, надаючи елегантності й неповторного шарму його гравцям. Власне, «Аустрія» стала позиціонувати себе як технічна, інтелігентна та буржуазна команда на противагу пролетарському «Рапіду».

Фіорентина: від міфології до реальності

Спершу про міф. 100 років тому, коли флорентійський клуб було щойно засновано, команда виходила на поле у футболках біло-червоної кольорової гами (власне, це кольори на гербі міста Флоренція). Та червону й білу форму, згідно з мітологією, помили разом у водах р. Арно. На виході змішування фарб дало фіолетовий колір.

Насправді ж у 1929 р. президент «Фіорентини» маркіз Луїджі Рідольфі ініціював перехід на фіолетове забарвлення. Він прагнув унікальності й упізнаваності свого дітища. Власне, фіолетовий колір асоціюється з квітуванням фіалки, яка є історичним символом Тоскани – регіону, який репрезентує «Фіорентина». Подейкували й про те, що на рішення Рідольфі вплинула й товариська гра з угорським клубом «Уйпешт», який уже грав у футболках відповідного кольору. Унікальність унікальністю, але взяти закордонний приклад маркіз не погребував.

Вальядолід: щоб нікого не образити

«Вальядолід» був заснований 20 червня 1928 р. шляхом об'єднання двох місцевих команд: «Реал Уніон Депортіва» (грали в синій формі) й «Клуб Депортіво Еспаньйол» (грали в червоно-білій формі). Щоб нікого не образити та символізувати компроміс, керівники вирішили зміксувати головні кольори. В підсумку, поєднання синього та червоного дало фіолетовий колір.

Крім того, фіолетовий колір історично асоціюється з регіоном Кастилія і Леон, хоча сучасні історики зазначають, що оригінальний королівський прапор Кастилії насправді був багряно-червоним, але через вицвітання на сонці старовинні прапори часто набували фіолетового або пурпурового відтінку. В цьому контексті не варто забувати про те, що в ХІІІ–ХVІІ ст. саме у Вальядоліді розташовувався королівський двір.

Санфречче: гідність й амбіції

Клуб із Хіросими декларує, що основний відтінок його клубної форми має назву «імператорський фіолетовий». У традиційній культурі Японії фіолетовий є священним і вищим кольором шляхетності, який у давнину мало дозвіл носити лише найвище чиновництво. Для «Санфречче» цей колір характеризує високий рівень гри, гідність й амбіції.

Ну й, власне, той спеціальний відтінок пов'язаний із культурною спадщиною префектури Хіросима, зокрема з обладунками самурайського правителя ХVІ ст. Морі Мотонарі.

Марібор: все вирішила світлина в La Gazzetta dello Sport

Перший капітан «Марібора» Ото Блазнік побачив у La Gazzetta dello Sport статтю про «Фіорентину» й фото гравців флорентійської команди у фіолетовій формі. Йому те екіпірування припало до душі й він запропонував членам правління клубу обрати саме цей колір. Очільники клубу ідею підтримали, адже з таким кольором можна було підкреслити свою унікальність на теренах тодішньої Югославії (справа була на початку 1960-х). Утім, першу гру «Марібор» змушений був грати в синьо-зеленому комплекті, адже в соціалістичній країні не так уже й просто було швидко придбати футболки фіолетових кольорів.

Аль-Айн: під впливом Андерлехта

Й повз ОАЕ не пройшло фіолетове розфарбування. Попервах, від часу заснування в 1968 р. «Аль-Айн» грав у зелено-білому, далі, після реорганізації колір футболок змінили на червоний. А в 1977 р. на передсезонці в Марокко «Аль-Айн» брав участь у турнірі, де також грав й «Андерлехт». Керівництво й гравці еміратського клубу були неабияк вражені елегантністю ігрової форми команди з Брюсселя. Відтак було вирішено запозичити фіолетову ідею. Проєкт перефарбування донесли до шейха Хамдана біль Мубарака Аль Нагаяна. Він дав згоду, й від сезону-1977/78 «Аль-Айн» грає у фіолетових футболках із білими вставками.

Під час знакових звитяг «Аль-Айна» все однойменне місто підсвічують фіолетовими вогнями.

Тулуза: в Столиці фіалок

Квітка фіалки є офіційним символом міста, що є побратимом Києва, й важливою частиною його історії. Власне, вирощувати фіалки в Тулузі розпочали ще в ХІХ ст. Це був прибутковий бізнес, а місто щороку експортувало сотні тисяч відповідних букетів. І дотепер у Тулузі щороку проводять Фестиваль фіалок, а саме місто кличуть Столицею фіалок. Із 1979 р. керівництво місцевого футбольного клубу, заснованого в 1970 р., змінило червоно-білі кольори на фіолетові, аби підкреслити унікальну ідентичність міста, яке репрезентує клуб.

Перт Глорі: сміливий контраст

Тут обрання фіолетового розфарбування мало на меті дві речі. По-перше, дистанціювання від тих австралійських клубів, що мали чітке етнічне (а зчаста й політичне) коріння і відповідні кольори. По-друге, це яскравий та унікальний візуальний образ, ще й у поєднанні фіолетового та помаранчевого створювався сміливий контраст на полі. Помаранчеві промені сонця на фіолетовому тлі на емблемі символізують спекотне літо в Перті. Крім того, у сучасній психології бренду фіолетовий колір часто інтерпретують як символ мудрості, гордості й прагнення величі, що повністю відповідає назві клубу – Glory, себто «Слава».

Орландо Сіті: відбиття креативної атмосфери

Порівняно молодий американський клуб з Орландо будь-що прагнув виокремитися в щось значуще. Його засновник Філ Роулінз міркував так: фіолетовий колір трапляється зрідка в професійному спорті, отже, саме він допоможе надати унікальності бренду. Масштабна кампанія «Розфарбуй місто у фіолетовий» була вельми успішною. Ну й захоплення «Фіорентиною» не варто скидати з рахунків. Крім того, історично перша футбольна команда регіону «Орландо Лайонз» теж мала відповідні кольори. А маркетологи наголошують, що поєднання фіолетового та золотого (кольори сонця, яке є частим гостем, ба навіть із зазіханням на хазяйнування у Флориді) покликане відбивати креативну атмосферу та індустрію розваг, якими славне Орландо.

ЛНЗ: філософія динамічного розвитку

Футбольний клуб із Черкас, чинний віцечемпіон України кольорово повторює агрохолдинг LNZ Group, який, власне, й репрезентує. Фіолетовий сприяє диференціації на ринку, адже в агробізнесі зазвичай, домінують зелений, жовтий, коричневий, синій кольори (рослини, сонце, земля, вода тощо). Власне, з позицій маркетингу фіолетовий поєднує стабільність синього та енергію червоного. Він має асоціюватися з інноваціями, лідерством, сучасним підходом до справ. Маркетологами в цей колір закладено й філософію динамічного безперервного розвитку й технологічності.

Епіцентр: новий етап упевненості й балансу

Властиво, фіолетовий і глибокий чорний домінують на футболках ФК «Епіцентр» із поточного сезону. Фіолетовий і чорний, на думку авторів цієї ідеї, є кольорами характеру, амбіцій і безкомпромісної боротьби на футбольному полі. Новий дизайн покликаний також поєднати сучасний ігровий стиль команди з неповторною історичною атмосферою міста базування – Кам'янця-Подільського. Й ще: фіолетовий відбиває новий етап упевненості й балансу для клубу з Хмельниччини в УПЛ після попередніх сезонів. Тоді яскраво-рожеві кольори були символами світанку та змін.

***

Власне, всі ці асоціації зі шляхетністю, креативністю, гармонійністю взяті не просто так. Фахівці з колористики саме цей сенс і вкладають у фіолетовий колір. А ще з ним заведено асоціювати самодостатність, внутрішню силу й нестандартне мислення. Що ж, либонь, й цим серед іншого приваблюють перелічені клуби численних симпатиків, яким аж ніяк не байдуже, як зіграють їхні улюбленці, хоча водночас і фіолетово на фанатській душі. Хай щастить, «фіалки»!

Олексій РИЖКОВ