Краще за Телепузиків. 14 думок про Гран-прі Сінгапуру

Частину тижня підготовки до Гран-прі у Сінгапурі Валлтері Боттас провів у дорозі до нього на велосипеді. На шляху побачив чимало тваринок, зокрема змій, варана, собаку, котрий за ним погнався, а ще – групу корів… через яких застряг на тонкій стежці. От ми з вами час від часу кажемо про те, що це рік кошмарів для Расселла та Норріса, але недостатньо часто згадуємо у подібному контексті Боттаса. Цей не лише страждає на повільному Каділлак щотижня – навіть під час відпочинку від гонок опиняється у потоці тварин, котрих не може обігнати та за якими змушений просто кататися в очікуванні, доки стежка закінчиться… Це як повертатися з неулюбленої роботи та бачити її ж уві сні: а коли взагалі відновлюватися? На новий рік Валлтері варто підшукати собі нове, більш радісне хобі: він продовжить бути за кермом Каділлак і у сезоні-2027. Усе ще повільного Каділлак…

Квоту на розмови про аутсайдерів Гран-прі виконав в абзаці вище, нижче – думки про більш цікавих у контексті саме перегонів у Сінгапурі персонажів.

Перед спринтом

1. Приклад Феррарі має бути заразним. Раптом хто не у темі: перед гоночним вікендом соцмережі команди захопили… її пілоти. Ми побачили декілька кумедних відео із Леклером та Хемілтоном, а ще – деякі їхні пости. Це розважило аудиторію. Зібрало лайки. А потім Феррарі випустили неофіційну заяву, що «дві особи встановили контроль над нашими каналами медіа». Зрозуміло, що команда дозволила та, можливо, навіть сама ініціювала такі дії, але все ж: трюк вдався. Відбулася чудова реклама як Формули-1 в цілому, так і конкретно Феррарі. А якщо так, то нехай усі команди впродовж сезону разочок, хоча б на декілька днів, зроблять те саме. Хіба не було б чудово побачити пости/відео від Ландо, Макса, Фернандо тощо? Аудиторія була б щасливою. Феррарі зробили щось особливе. Сподіваюся, заразне.

2. Тото Вольф недоговорює. Керівник Мерседес не те щоб бреше, коли каже про однакове ставлення до пілотів команди, але уникає деталей. Антонеллі – золота дитина. Той, хто точно принесе колективу перемоги та гроші у майбутньому. Він молодший. Він головний актив Мерседес просто зараз. Якщо б команді довелося обирати лише одного пілота на майбутнє серед своїх двох, вона б обрала Кімі – і була б права. Це раціональне рішення. Не тому що Джордж гірше ганяє чи слабший пілот – тому що поряд із ним найбільш перспективний талант Ф1. Таке не б’ється. Ніким. Припускаю, Тото навіть між Антонеллі та Ферстаппеном зараз обрав би першого, бо мова не про симпатію – про рішення, ухвалення якого буде кращим для команди. Шкода Расселла, але вже як є: він не винен, що отримав у напарники майбутнього чемпіона.

З іншого боку, завдяки мініістериці Вольфа ми отримали мем тижня – висловлювання про «Телепузиків», яких керівник Мерседес радить дивитися замість Формули тим, хто в усьому бачить змову проти Расселла. Дякую за допомогу у створенні заголовку, Тото!

3. Перегляд Ф1 стає некомфортним. Знову все зламалося під час кваліфікації до спринту. І знову помилка на боці організаторів, не команд: тепер і таймінги чомусь не працюють, і кнопка обгонів чомусь не натискається… Звісно, мова зокрема й про шалені збіги, але ж аж 3 технічних проблеми за 2 тижні гонок – занадто у будь-якому разі. Спринт-кваліфікація суттєво постраждала через них. І мова навіть не стільки про результати, скільки про досвід перегляду. Можливо, у Q1 навіть за умови коректної роботи всього вилетіли б ті ж самі. Але у підсумку ми отримали ситуацію, коли підсумки тієї ж Q1 для глядача виглядають ледь не рандомними. За його відчуттями у наступний сегмент кваліфікації пройшли не найкращі – а ті, кому пощастило. Так не має бути у Формулі. Останнє ми проговорили вже двічі за 7 днів…

4. Нам потрібен рейтинг «обгонності» трас. Від 1 до 5 балів, наприклад, де 1 – те ж Монако, де всі катаються «паровозиком», а 5 – треки, де задля виграшу позиції не треба пролазити у вушко голки. І оцей рейтинг має змінюватися щосезону з урахуванням оновлень трас та змін регламенту, поточних реалій. Навіщо? Аби деякі кваліфікації відчувалися ціннішими. От вивели б під час кваліфікації плашку, що «обгонність» траси у Сінгапурі на 1 бал – і глядач був би у контексті, як ніколи. Переживав би сильніше, аніж завжди, бо розумів би: багато що вирішується вже зараз, ще до гонки. До речі, це сильно допомогло б деяким кваліфікаціям із мінімум подій: вони б усе ще залишилися доволі нудними – але відчувалися б важливішими. Дивно, що в епоху графіки про все та для всього ми й досі не маємо такого рейтингу «обгонності».

Після спринту

5. Календар спринтів на новий сезон став подобатися більше. Контекст: у 2027 році ми побачимо аж 10 спринт-вікендів, зокрема аж 3 таких в останні 4 тижні гонок. І… хіба погано? У Сінгапурі ми отримали некласичний спринт. Зазвичай пілоти у такому форматі вкрай обережні – а тут аж 9 не змогли фінішувати. У попередніх спринтах такого не було. Припущення: однією з причин великої кількості сходів стало те, що сезон добігає кінця. Отже, можна ризикувати. Отже, нема чого втрачати. Бо якщо не зараз, то коли? От вам і Стролл. От вам і Норріс. Якщо від більшої кількості спринтів не втекти, то нехай уже чимало з них припадає саме на останні Гран-прі сезону: ми матимемо менше причин для обережності пілотів та більше екшну. Цьому формату конче потрібні гонщики, котрі готові ризикувати. На фінальних етапах такі точно будуть.

6. Антонеллі обрала чемпіоном Фортуна. Не хочу та не буду применшувати заслуг Кімі. Навіть якби йому не щастило, ймовірно, він зараз був би лідером сезонного заліку. Бо швидкий. Бо помиляється не більше за конкурентів. Але у Баку перед ним сталася аварія Норріса, Гаслі та Колапінто – +3 позиції на рівному місці. Тепер, у спринті у Сінгапурі, перед ним самоусунулися Норріс та Піастрі – ще +2 очки. Звісно, Антонеллі можна похвалити, що він завжди там, де треба, але у цих ситуаціях він навіть не вчиняв тиск. Не ініціював буквально нічого – а у підсумку виходив переможцем. У ситуаціях, коли Кімі може пощастити на рівному місці та без передумов для цього, Кімі щастить. І навпаки: коли Расселлу може не пощастити, йому не щастить. І це вже точно не про навички пілотів. Регресія до середнього зрештою відбудеться – але Кімі стане чемпіоном ще до того.

7. Норріс вчинив по-чемпіонські. Так, не обійшов Піастрі. Так, позбавив Макларен додаткових очок, які важливі для команди у Кубку конструкторів. Так, пішов на необов’язковий обгін, це сумнівна дія з точки зору оцінки можливих ризиків та можливої користі. Але… хіба Ландо не виконав щось притаманне чемпіону? 4 людини їздять одне за одним «паровозиком» на трасі, де майже нема обгонів та можливості обганяти. І, здається, аж трьох з них це влаштовує. Не лише тому, що це спринт, але ще й тому, що ті не готові ризикувати. Готові погодитися на менше з різних причин. А Ландо не готовий. Ландо хоче більшого. Ландо шукає можливість отримати більше. Ландо не знаходить її у суботу – але знайде у такій ситуації у майбутньому. Не один раз. Бо, на відміну від більшості, він її шукає. Чемпіонська риса. Чемпіонський максималізм. Критика за виконання – але компліменти за саму ідею.

Перед гонкою

8. У сезоні замало битв між чемпіонами. Шок, але ми вже другий рік як дивимося здебільшого на дуелі за лідерство у гонках між претендентами. Що, звісно, теж цікаво та видовищно – але відчувається менш солідно. Минулого сезону дві третини часу змагалися між собою Піастрі та Норріс, тепер головним конкурентом Кімі від тижня до тижня був Джордж. Аж ось кваліфікація до гонки у Сінгапурі, і ми бачимо боротьбу між Ферстаппеном та Хемілтоном – гонщиками із 11-ма чемпіонськими титулами на двох. Інший нерв. Інший градус. У цьому сенсі сезон-2027 приречений на успіх: Антонеллі, ймовірно, захищатиме свій титул, Ферстаппен буде у боротьбі, Норріс після оновлень Макларен підтягнеться до найкращих… І це я ще Льюїса ігнорую, хоча і Феррарі здатні додати. Коротше, буде краще, аніж зараз. Хоча і зараз насправді не те щоб погано.

Після гонки

9. Дещо порожня гонка. Перші дві третини – відверто бідні на події. Всі ухвалюють логічні, правильні у моменті рішення. Навіть Бортолето та Стролл сходять у правильних місцях, аби ми не отримали машину безпеки на трасі. Гонка ніби живе своїм нудним життям: сидить вдома, уникає контактів із людьми, переживає одне сіре коло зі іншим… Радіє якимось дрібницям, типу обгонів у другій десятці (котрі нам усе одно показують неохоче), але це і все. Лідери почали мінятися позиціями лише в останній третині гонки, а боротьба за перемогу була радше із категорії «а раптом», аніж «от-от». А, і ще таке: більше у прогнози погоди не віримо. Декілька днів тому нам передрікали дощ у неділю у Сінгапурі із імовірністю у 90%. Результат? Ані краплі. Якось уже звикаємо у 2026, що ситуації «може бути дощ» = дощу не буде. Сумно. Особливо у дні, коли гонці волога на трасі ой як би не завадила.

Ну, хоча б остання третина гонки вдалася. Тож фіксуємо: Гран-прі Сінгапуру видалося у 2026 році трохи цікавішим за «Телепузиків». Але було близько.

10. Феррарі «пройшла» абетку. Під час гонки нам по радіо повідомили про існуючі плани у команди: там і план В, і план С, і план D… І це тільки те, що ми почули: ймовірно, тривай заїзд більше 62 кіл, ми б дійшли і до планів Х та Y. А якщо без жартів: є сумніви у корисності таких радіообмінів для глядача. Адже останній не знає, у чому полягають усі ці плани команд. Може лише здогадуватися. Тобто глядач не отримує як такої корисної або хоча б цікавої для себе інформації. Раз за разом. Тоді постає питання: а чи точно такі обміни є найважливішими? Впевнений, багато хто із більшим задоволенням послухав би коментарі, наприклад, Расселла після його невдалих спроб обійти когось на межі десятки. Але ні: ми коло за колом чуємо про якісь плани А, В, С у Феррарі. Дивний вибір пріоритетів.

11. Черговий тиждень страждань Расселла. Зійшов у спринті. Стартував з останніх позицій у гонці. У якийсь момент застряг недалеко від десятки за пілотами, котрі на софті. Втратив секунди на піт-стопі, бо разом із його заїздом на піт-лейн вимкнувся режим віртуального сейфті-кара. Ну і для повного щастя: Антонеллі завдяки допомозі випадка та невдалим рішенням інших команд фінішував високо й у спринті, й у гонці. Мабуть, найбільш показовий вікенд сезону для оцінки 2026 року Джорджа. Чи він виглядав погано цими вихідними? Ні. Чи добре виконав свою роботу? Так. А результат – лише 2 набраних очки та ще 100500 приводів для суму. Наприкінці невдалого минулого сезону Хемілтон відверто «доїжджав» чемпіонат, чекав на його завершення. Припускаю, Расселл от-от перемкнеться у той же режим.

12. Ми отримали гонку на виживання. Де головне у її фінальній фазі не обгони – а просто довезти свій болід до фінішу. Шини Хемілтона закінчилися ще вчора, в Антонеллі щось тече під ногами, а Ферстаппен – йому найважче – на останніх хвилинах гонки не може послухати свої улюблені пісні, бо у нього як слід не працює радіо! От вам і доказ, що Ф1 не потребує лише обгонів, аби бути цікавою. Ні, можна і без них або майже без них – просто нехай перед пілотами постають важкі виклики. А ми будемо насолоджуватися тим, як вони їх приймають. Хіба не цікаво було дивитися наприкінці гонки, як Хемілтон без шин захищає з усіх сил позиції від болідів Макларен? Так, в обох випадках – зрештою невдало, але у кожній із ситуацій – із максимальною самовіддачею та бажанням. Важка ситуація для пілота = цікава для глядача.

13. У Хемілтона все ж таки є ДНК Феррарі. Після гонки по радіо вибачився перед командою за неправильний вибір стратегії. Тобто цього разу питання не до цих диваків на містку – саме до Льюїса. Хемілтон власними руками вкрав у себе місце на подіумі, а у команди – важливі у боротьбі за КК бали. А тиждень тому крала у Льюїса Феррарі. Тепер роблять це по черзі, із любов’ю одне до одного – ну нарешті метч між пілотом та командою! З неочевидного: насправді це добре, що Хемілтон та Феррарі чують одне одного, дослухаються одне до одного тощо. Між сторонами є здорова комунікація, обидві щотижня шукають найкращий варіант для них разом. Останніми Гран-прі це призводить радше до проблем, але у довгостроковій перспективі воно має окупитися. Феррарі та Хемілтон – союз, який може запрацювати.

14. Ферстаппен може вдруге зіпсувати чемпіону свято. Титул Норріса у 2025 – заслужений, але ж є відчуття, що, якби сезон тривав не 24, а 25-26 гонок, Макс дотиснув би. Це кидає тінь на переможця: ніби він виграв зокрема й тому, що його конкурент запізно отримав конкурентний болід. Так було минулого року – і може бути знову. Ферстаппен не здобуде титул у 2026, але здатний виграти більшість гонок в останній його третині. Антонеллі ризикує стати чемпіоном на відрізку, коли буде раз за разом програвати Максу, бути повільнішим за Макса. Все ще титул. Все ще свято. Все ще момент усього життя. Але разом із тим – не такий солодкий тріумф, яким той міг би бути. Ймовірно, дещо приємніше вигравати титул за підсумками серії гонок, у яких був найкращим, аніж після відрізку домінування іншого пілота.

Другий рік поспіль Ферстаппен не здатний завадити лідеру заліку виграти чемпіонство. Але другий рік поспіль Макс в останній момент нагадує цьому лідеру, хто є найкращим пілотом Ф1 просто зараз. Дивна традиція – але красива.