Культові дуети: Шевченко та Ребров – головна ударна сила Динамо Київ

Наприкінці 90-х київське «Динамо» наводило страх на багатьох у європейському футболі, будучи рівним суперником для найкращих клубів континенту. Валерій Лобановський став одним із забутих піонерів футболу і втретє опинившись на чолі «Динамо» у 1997 році, присягнув «підкорити вершини», привівши до цього клуб до восьми титулів чемпіона СРСР за два перші періоди роботи. Лобановський прийняв команду, яка щосили намагалася повторити свої минулі досягнення у європейському футболі, не справляючи особливого враження в континентальних змаганнях, незважаючи на домінування на внутрішній арені у пострадянську епоху незалежності. Проте невдовзі команда Лобановського почала кидати виклик найкращим європейським колективам у новому, грізному стилі, ставши однією з культових команд десятиліття, а її успіх був забезпечений руйнівним дуетом нападників.

Нині, із розвитком футболу, грізні пари нападників стали рідкістю, але в той час, коли такі дуети були поширені, мало хто міг зрівнятися у ефективності та якості дій із Андрієм Шевченком та Сергієм Ребровим. Ребров першим заявив про себе у столичному клубі, перейшовши з донецького «Шахтаря» після перспективного прориву. Його перші сезони у новому клубі були не надто вражаючими, але поява Шевченка у складі першої команди «Динамо» дала Реброву можливість набрати форму.

Шевченко пробився в основу киян у сезоні-1994/95 після серії результативних матчів за другу команду, миттєво спрацювавшись із Ребровим, який забив 10 голів за сезон, повторивши свій результат за два попередні сезони разом узятих. Три поспіль чемпіонські титули прийшли до Києва, де цей злагоджений дует форвардів створив успішне партнерство, а повернення Лобановського вивело команду на новий рівень.

У сезоні-1997/98 Ребров та Шевченко забили у сумі 70 м'ячів у всіх змаганнях, а «Динамо» завоювало шостий поспіль титул чемпіона України та сенсаційно обіграло низку загальновизнаних грандів Європи. У Лізі чемпіонів «Динамо» потрапило в складну групу, де їм належало зустрітися із «Барселоною», «Ньюкаслом» та ПСВ з Ейндховена. Зайнявши перше місце, команда Лобановського принизила «Барселону» вдома та на виїзді, після перемоги із рахунком 3:0 у Києві та приголомшливої ​​гри в Каталонії. Підопічні Луї ван Гала були розгромлені віртуозною грою безстрашної футбольної команди, «Барселона» не змогла протистояти колективу, який дотримувався ретельно продуманих методів свого тренера. Шевченко оформив хет-трик у першому таймі, показавши захоплюючу гру, а Ребров додав четвертий гол у перемозі із рахунком 4:0, яка змусила замовкнути «Камп Ноу».

Переможна серія «Динамо» зрештою перервалася поразкою від «Ювентуса» у чвертьфіналі, хоча наступного сезону команда повернулася із новими силами. Навіть без несподіваного фактору попереднього сезону кияни забезпечили собі вихід із групи з комфортною перевагою. Ребров забив в обох матчах проти «Арсеналу», включно із перемогою з рахунком 3:1 у Києві, коли чемпіони англійської Прем'єр-ліги вибули з турніру. Шевченко завершив сезон як найкращий бомбардир Ліги чемпіонів, забивши вісім м'ячів, й блискуче зіграв у матчі, де діючі володарі трофею, «Реал» Мадрид, були обіграні у чвертьфіналі. Він забив три голи у двох матчах. Спочатку Андрій забив за «Динамо» у нічиїй 1:1 на виїзді, а потім оформив дубль у матчі-відповіді, що завершився із рахунком 2:0. Другий гол Шевченка цього вечора був забитий завдяки оригінальній грі його невисокого партнера: Ребров трохи недбало перекинув м'яч через захист «Реала» і Шевченко забив.

Це був черговий раз, коли Шевченко, Ребров та їхня лиха команда не звернули жодної уваги на іменитих суперників, а їхній стиль футболу підкорив уяву всього континенту. «Баварія» з Мюнхена виявилася надто сильним суперником у півфіналі. «Динамо» програло за сумою двох матчів із рахунком 3:4, що поклало край надіям на вихід у фінал Ліги чемпіонів, проте Шевченко та Ребров встигли заявити про себе, забивши на пару 12 м'ячів у тому турнірі.

Той сезон став кінцем співпраці Шевченка й Реброва у київському «Динамо», оскільки перший перейшов до «Мілана». Їхні успіхи в європейських турнірах привернули передбачуваний інтерес, й італійці зробили Шевченка своїм рекордним придбанням. Через сезон Ребров також залишив клуб, підписавши контракт із «Тоттенгемом» за 11 мільйонів фунтів стерлінгів, хоча ця угода й виявилася невдалою для «шпор». Незважаючи на таку приголомшливу синхронність, забиваючи голи в Україні, після від'їзду з країни вони пішли різними шляхами у своїй кар'єрі. Шевченко завершив свій перший сезон у «Мілані» як найкращий бомбардир італійської Серії А, ставши лишень шостим гравцем, який досяг цього досягнення у першому сезоні ліги. Усього ж за «россонері» українець забив 173 м'ячі у 296 матчах. Це досягнення, яке в історії «Мілана» поступається тільки абсолютному рекорду Гуннара Нордаля, й воно призвело до величезного успіху у здобутті трофеїв: Серії А, Кубку Італії та Ліги чемпіонів, а також двох нагород найкращому бомбардиру чемпіонату та здобуттю «Золотого м'яча» 2004 року.

Перехід Реброва до топової європейської ліги не приніс йому такого ж успіху. У своєму першому скромному сезоні в «Тоттенгемі» він забив дев'ять м'ячів в АПЛ, після чого втратив місце у основному складі в Північному Лондоні.

«Я подумав: «Глен Годдл, він вже працював у Франції та знає хороший європейський футбол». Я вважав, що він мене зрозуміє», – пізніше розповідав Ребров у інтерв'ю The Guardian. «В перших іграх у складі я грав непогано, але потім все змінилося. Я не можу це пояснити».

Ребров вважає, що «Тоттенгем» не зрозумів особливостей його гри, й розповів, як він попередив Девіда Пліта, котрий тоді відповідав за трансфери у клубі Прем'єр-ліги та був відповідальним за укладання угоди, не чекати від нього результатів рівня Шевченка.

«Я не такий, як Шевченко, який забиває багато голів. Мені подобається пасувати, віддавати гольові передачі. Звичайно, я забиваю м'ячі, але я не той гравець, який гарантовано заб'є 20 голів у лізі», – згадував згодом Ребров.

Шевченко теж пережив свій непростий період у Англії, перейшовши до «Челсі» в 2006 році за рекордну для британського футболу суму. Йому не вдалося повторити таку ж якість гри, яку він демонстрував у «Мілані», й він повернувся до Італії, забивши всього дев'ять голів у лізі за два сезони на «Стемфорд Брідж». Ребров грав за «Фенербахче» та «Вест Гем» без особливого успіху, перш ніж повернутися до Києва, де додав ще один чемпіонський титул – свій дев'ятий із «Динамо», – а потім оформив ще один чемпіонський успіх у «Рубіні».

Шевченко згодом також повернувся до «Динамо» і додав ще 30 забитих м'ячів у 86 матчах. Це були останні голи двох футболістів, забиті м'ячі яких визначили цілу епоху. Шевченко забив 94 м'ячі за перші п'ять сезонів у основній команді, а Ребров додав 99 голів у всіх змаганнях за той самий період – надзвичайний союз, який привів «Динамо» до всіх чемпіонських титулів у перші роки пострадянської Прем'єр-ліги України.

«Думаю, це був найкращий час у моєму житті», – сказав Ребров в інтерв'ю The Guardian, згадуючи успішну епоху київського клубу. «В нас була дуже хороша команда, чудовий тренер. Ми цілком могли виграти Лігу чемпіонів. Усі нас боялися, навіть Алекс Фергюсон казав, що не хоче грати проти нас, адже ми показували неймовірний футбол».

«Динамо» так і не досягло тих висот, які зробили б їхню команду справді безсмертною для всього світу, оскільки успіх у Лізі чемпіонів все ж таки вислизнув від цього неймовірного колективу. Однак Шевченко і Ребров в ті роки були злагодженим, висококваліфікованим дуетом, який залишив незабутній слід у Східній Європі.

Переклад тексту thefootballfaithful.com