Shit happens. Перше фіаско Мальдери не повинне підривати віру у тренера

Дні коли буквально все валиться із рук й нічого не виходить так, як ми плануємо, на жаль, трапляються. Причому трапляються у кожного. І кожен із нас в цій ситуації каже собі лишень одне – це життя, тут буває всяке і треба вміти через це проходити. За кордоном подібні ситуації, опускаючи літературні забобони, характеризують набагато простіше – вони просто кажуть: «Shit happens».

Саме такий «shit happens» напередодні й стався зі збірною України у поєдинку третього туру групи В2 Ліги націй – 2026/27. «Синьо-жовті» в номінально домашньому поєдинку програли Північній Ірландії з рахунком 0:3. Причому програли, якщо називати речі своїми іменами, за всіма статтями. Що толку з того, що за статистикою наші контролювали м'яч 73% часу, тоді як суперник за 27%, що залишилися, створив більше гольових моментів, напрацював на більш високий показник очікуваних голів (1,39xG проти 0,38xG), і в цілому продемонстрував просто вбивчу ефективність у завершальній фазі?

Після поєдинку головний тренер збірної України Андреа Мальдера сказав: «Я вважаю, що ми дуже непогано грали, коли володіли м'ячем». А ще італієць заявив: «Суттєва ротація? Я не думаю, що це призвело до такого результату. Дуже важливо було вміти правильно керувати ресурсами та енергією футболістів».

Складно сказати, у що «непогано грали» підопічні Мальдери і що саме в цій роботі з м'ячем сподобалося італійцеві, однак у свої 55 років Андреа не міг не розуміти головного – після широкої ротації у Тбілісі та невиразної гри там проти грузинської збірної (0:0), від «синьо-жовтих» у матчі з Північною Ірландією будуть чекати тільки перемоги. Причому сам Мальдера до цього й підштовхнув як уболівальницькі, так і експертні очікування. Утім, про це ми детальніше розмірковували ще напередодні цього поєдинку…

Читайте також:

Стратегічні ходи Мальдери: чи чекати на результат?

Потрібно також розуміти інший контекст цього матчу. Після двох ігор з Угорщиною та Грузією, в яких збірна України набрала чотири очки, але не показала видатного чи хоча б просто симпатичного з глядацької точки зору футболу, фанати «синьо-жовтих» хотіли нарешті побачити не лише результат, а й контури тієї стилістики гри, яку хоче бачити від своїх підопічних Андреа Мальдера. І начебто італієць робив усе для того, щоб в першому номінально домашньому поєдинку Ліги націй – 2026/27 реалізувати задумане його гравцям вдалося якнайкраще. Навіть дав відпочити тим, кого вважав лідерами команди, але...

В результаті Мальдера банально «сів у калюжу», й заслужив на нещадну критику, яка сьогодні та вчора ввечері ллється на італійця буквально з усіх боків. Знову ж таки, Андреа не міг не розуміти, в яку гру він вирішив зіграти із цими експериментами та широкою ротацією. Ось його північноірландський візаві Майкл О'Нілл особливою перетасовкою складу не займався, і якби вчора «зелено-біла армія» програла, то фахівець міг би зі знанням справи та на досвіді заявити – мовляв, мої футболісти втомилися, паузи між іграми стали ще меншими, а навантаження, навпаки, тільки збільшується, ми не роботи і все таке. Мальдера себе цього позбавив і тепер заслужено отримує критику.

Інше питання, що перше ж фіаско Андреа Мальдери в жодному разі не повинне підривати віру в цього тренера. Навіть за всієї поспішності висновків, чим зазвичай славляться вболівальники. Адже як буває: перемоги породжують впевненість у тому, що збірна перебуває на правильному шляху, а от поразки завжди призводять до думки про зворотне і пошуку того, що робиться неправильно. Італійському коучу вже заявляють претензії в тому, що його жага до експериментів й привела до гучного провалу. Робота на флангах у виконанні Матвієнка та Бондаря, яка у вчорашньому поєдинку була абсолютно неприйнятною, призвела не тільки до того, що непоганий вихід на поле у ​​виконанні того ж Валерія проти Угорщини, причому знову ж таки на фланзі, виявився забутим, але й, здається, до ще більш істотного – на емоціях ми забули, що Мальдера зіткнувся із кадровими проблемами. Миколенко грати не міг, Крупський поки що не настільки адаптований до збірної, щоб називати його повноцінною бойовою одиницею, а інших флангових захисників під рукою в Андреа просто не виявилося.

Тому італієць певною мірою був змушений «винаходити велосипед», що, на думку більшості, й обернулося гучним фіаско. З іншого боку, не можна заплющувати очі і на ще один факт – нинішня збірна України банально позбавлена лідерів. Так, ми нарешті дожили до моменту, коли «синьо-жовті» можуть похвалитися не одним-двома легіонерами, а цілою їх купою, проте хто з них прямо зараз перебуває на піку та здатен повести збірну за собою? Трубін? Забарний? Судаков? Циганков? Ванат? Сікан? Зубков? Яремчук? Ні! Жоден з них, граючи в Європі, не є ключовою фігурою для своєї клубної команди. Щобільше, приїзд до збірної для багатьох й взагалі став можливістю отримати хоч якусь ігрову практику та показати себе. Але те, як показали себе Забарний, Зубков, Яремчук і Судаков, скоріше, лишень вкоренить їхніх клубних тренерів на думці, що ці футболісти наразі не годяться для стартового складу.

І в цьому також велика проблема Мальдери, який не отримав горезвісний «золотий склад» збірної, але попит з якого, як і раніше, дуже високий. Точніше це навіть не проблема самого Мальдери, скільки проблема тих, хто щось вимагає від Андреа. А саме – нас із вами.

Немає сумнівів, що Мальдера, який не одну собаку з'їв на футбольній аналітиці, чудово розуміє потенціал та стелю можливостей нинішньої збірної України. «Синьо-жовті» прямо зараз не мають у своєму складі зірок першої європейської величини. На додаток, деякі наші легіонери й взагалі виступають у нижчих лігах іноземних чемпіонатів, а багато представників клубів УПЛ роками майже не отримують єврокубкового досвіду, оскільки після початку повномасштабної фази російсько-української війни виступи наших представників у континентальних турнірах являють собою ще більше розчарування, аніж вчорашнє фіаско від Північної Ірландії.

При цьому, Мальдера все одно повинен намагатися давати результат. І він на це, власне, підписувався, коли погоджувався оформити контракт із УАФ й очолити збірну. Але тільки зараз – у поєдинках Ліги націй – Андреа має реальну нагоду перевірити у справі всіх, на кого він хотів би розраховувати в майбутньому. І є припущення, що далеко не усім з викликаних на поточний збір футболістів надійде запрошення відвідати лави національної збірної у листопаді, коли «синьо-жовтим» належить дограти групову стадію Ліги націй матчами проти Північної Ірландії (на виїзді) та Грузії (вдома).

Вчора багато наших футболістів банально не пройшли свій тест. Хтось – на лідерство. Хтось – на відповідність статусу гравця збірної. Після фінального свистка Мальдера не міг сказати щось інше, окрім якоїсь банальщини. Він не так давно на чолі національної збірної, та й виглядає надто інтелігентно, щоб рубати правду-матку як Петраков, наприклад, або накидатися на журналістів із фразами у відповідь як той таки Ребров. До того ж, прямо зараз складається враження, що наші гравці, які звикли до більш «зубатих» наставників у збірній, банально можуть не сприймати методи роботи Мальдери, якщо той і в роздягальні з ними настільки ввічливий, м'який та співчутливий.

Хтось зараз скаже, що в цьому і полягає корінь проблеми – мовляв, Мальдера ніколи не був головним, а завжди був лишень асистентом. Що він завжди виконував роль доброго, а не злого поліцейського. З іншого боку, поганий той солдат, котрий не мріє стати генералом. І якщо Андреа представилася нагода для кар'єрного зростання, то безглуздо було від неї відмовлятися.

Звичайно, вчорашнє фіаско змусило сумніватися у тому, наскільки Мальдера здатен керувати грою та роботою команди на полі. Вже на 20-й хвилині камера показала, як Андреа підняв руки й одразу ж опустив їх додолу, немов у розпачі від того, що відбувається, і нездатності якось це змінити. Зрештою, гра так і завершилася, а на камбек «синьо-жовті» виявилися нездатними.

Але все ж таки давайте ще виявимо трохи терпіння. Як би це банально не звучало, але новій мітлі все ж потрібно дати час. І зараз у Мальдери є цей час як на експерименти, так навіть і на помилки й подібні невдачі. Зрештою, нехай щось подібне зі збірною України відбувається краще у поєдинках Ліги націй, аніж потім у відборі на Євро-2028. Вболівальники зі стажем мають пам'ятати, як розпочинав у збірній України Олег Блохін. Тоді наші футболісти програвали та грали внічию з усіма, хто тільки траплявся. Причому не було ані якості футболу, ані результату, й здавалося, що збірна приречена, але… Потім прийшла черга реально відповідальних поєдинків, і команда збадьорилася, стала виглядати реально солідною та націленою на успіх.

Можливо, і Андреа Мальдера зараз проходить через щось подібне. Якщо італієць почне давати результат у наступних іграх, або (що важливіше!) на старті кваліфікації до Євро-2028, тоді про фіаско проти Північної Ірландії ніхто й не згадає. Але якщо ж покращення так і не настане, то немає сумнівів, що діяти потрібно буде рішуче, й не тягнути, як із попереднім штабом, розуміння про «стелю» роботи якого багатьом прийшло вже після Євро-2024, але пішов він тільки через два роки після цього, банально відібравши цей час на розгойдування у тієї самої «нової мітли», якою нині і є Мальдера…