Стратегічні ходи Мальдери: чи чекати на результат?

У двох стартових поєдинках Ліги націй-2026/27 збірна України під керівництвом Андреа Мальдери зуміла набрати чотири очки. Спочатку підопічні 55-річного італійця на виїзді мінімально обіграли національну команду Угорщини (1:0), а згодом також в рамках гостьового поєдинку зіграли внічию проти Грузії (0:0).

Обидві ці ігри виявилися різними не тільки за результатом, а й за емоціями, якими оперували експерти та вболівальники після їх завершення. Якщо перемога над Угорщиною була сприйнята із великим натхненням, то нічия з грузинами принесла Мальдері та його команди в основному критику. Італійцю та футболістам дорікали в тому, що вони практично не створювали гостроти біля воріт суперника, забравши одне очко з Тбілісі завдяки якісній роботі в «рамці» з боку Анатолія Трубіна та, відверто кажучи, нездатності господарів поля все ж таки дотиснути опонента й узяти три омріяні пункти.

З іншого боку, матч проти Угорщини в якісному ігровому аспекті також залишав багато питань. І підсумкова перемога в ньому не мала задирати планку очікувань у вболівальників щодо подальших результатів. Андреа Мальдера зовсім нещодавно перебуває на своїй посаді і йому дісталася, відверто кажучи, не найспокійніша та зовсім не найкраща «спадщина» від попередника Сергія Реброва. Нинішня збірна України – команда дуже розрізнена, у якій немає очевидних лідерів та футболістів, здатних витягувати результат поодинці. «Синьо-жовті» не здатні похвалитися гравцями калібру Андрія Шевченка, Євгена Коноплянки, праймового Андрія Ярмоленка… Та й колишні ватажки – Зінченко та Маліновський – наразі недоступні для Мальдери.

Тому італійцеві доводиться намагатися награвати нові зв'язки та шукати нових лідерів, залучаючи до національної команди тих, на кого абсолютно не розраховували там раніше. І в матчі проти Грузії Андреа пішов на те, на що не ризикнули б піти, мабуть, усі його попередники на чолі «синьо-жовтих». Така масштабна ротація (нагадаємо, на другий матч Ліги націй-2026/27 Мальдера випустив аж десять нових виконавців, порівняно із попередньою зустріччю) – це, перш за все, показник тренерської впевненості. Якби Андреа сумнівався у собі та своїх підопічних, то не пішов би на подібний ризик, нехай мова йде «усього лише» про поєдинки Ліги націй. Але Мальдера здивував вболівальників та фахівців, продемонструвавши готовність приймати стратегічні ходи і рішення, які в майбутньому можуть виявитися дуже корисними для збірної України.

Раніше ми неодноразово дивувалися, коли до збірної України викликали потенційних новачків, але зіграти їм давали лишень декілька хвилин, а то й зовсім маринували на лавці запасних, згодом пояснюючи необхідність такого виклику горезвісною потребою «зрозуміти колектив», «адаптуватися до нового виклику» і таке інше. Але Мальдера, чітко усвідомивши, що збірній України доведеться провести чотири офіційні поєдинки за досить короткий відрізок часу, вже у матчі проти Грузії вдався до масштабної ротації. Більше того, італійський коуч зважився й на інші сміливі дії – призначив капітаном команди Олександра Зубкова, дав дебютувати за «синьо-жовтих» вінгеру «Гурніка» Забже Максиму Хланю, якому в січні виповниться вже 24 роки, а також продемонстрував довіру до молодих талановитих «динамівців» Тараса Михавка та Матвія Пономаренка, які на міжнародному рівні поки що не можуть похвалитися великою кількістю проведених поєдинків.

Недивно, що така вкрай «сира» команда не спромоглася забезпечити три очки в Грузії проти суперника, у лавах якого наразі грає зірка рівня, до якого у збірній України ще більшості рухатися й рухатися – Хвіча Кварацхелія. Олександр Зубков зовсім не виявив себе ані у ролі капітана, ані у ролі потенційного лідера команди. Також є безліч запитань щодо гри Максима Хланя. Але загалом ця версія збірної України, нехай у другому таймі замінами вона й була дещо «зредагована», продемонструвала головне – прагнення битися за результат.

А гарним результатом (і немає сумнівів, що Мальдера давав своїм футболістам це зрозуміти ще до гри) для збірної України була нічия. У другому поспіль виїзному поєдинку, після тривалого перельоту, на тлі кадрових проблем та низки експериментів – одне завойоване очко стало більш ніж позитивним результатом протистояння для «синьо-жовтих». Навіть команди великого Валерія Лобановського в минулому на такому рівні не гребували того, щоб дотримуватися правила: вдома – перемога, у гостях – нічия. І італійцеві Мальдері, в якого тактика та футбольний аналіз буквально у крові, щось подібне також абсолютно не є чужим.

Інше питання, чого чекати від збірної України надалі? Після чотирьох очок у виїзних поєдинках «синьо-жовтих» чекають дві номінально домашні гри проти Північної Ірландії та тієї ж таки Угорщини, які відбудуться у Словаччині. Жоден із цих поєдинків не обіцяє бути легшим, аніж ті, що вже відбулися на старті поточного сезону Ліги націй. Навіть збірна Північної Ірландії, яку багато хто в цій групі із самого початку зараховував до когорти аутсайдерів, вистрілила тим, що набрала ті ж чотири пункти у двох іграх, й наразі з українцями ділить перше місце у квартеті В2.

Нинішня збірна Північної Ірландії – насправді дуже цікава команда. Під керівництвом Майкла О'Нілла «зелено-біла армія» переживає період омолодження складу, кадрових та тактичних трансформацій. Вкрай помилково називати цю збірну типовими британськими костоломами або бігунками. Вони також встигли довести, що вміють й здатні діяти у комбінаційному стилі, не забуваючи про «козирі», якими успішно користувалися їхні попередники в цій команді.

І Мальдері, насправді, знову належить вирішувати тактичні ребуси, тому що в якому ключі та в якому стилі діяти проти північноірландців – це питання від правильності відповіді на яке, ймовірно, й залежатиме підсумковий результат протистояння. Якщо угорців наш тренерський штаб здивував формацією 4-3-3, яка легко перетворюється на 4-4-2, а грузинам запропонував вже трьох центрбеків та двох флангових «бігунків», то під Північну Ірландію Мальдері точно доведеться підбирати щось нове, адже тепер вже суперник буде не проти нічиєї, граючи щільно у центральній зоні, де у наших, відверто кажучи, із винахідливістю й так суттєві проблеми.

Навряд чи Мальдера не міг не розуміти, що даючи відпочинок потенційній основі збірної у грі з Грузією, він не зіткнеться одразу із двома ризиками. Перший – це, безпосередньо, якість гри та підсумковий результат у Тбілісі. Другий – наступний матч проти Північної Ірландії, в якому від «синьо-жовтих» тепер точно чекатимуть лишень перемоги, адже Матвієнко, Забарний, Циганков, і навіть Яремчук із Очеретьком отримали можливість перепочити й накопичити сили на третій матч в рамках поточного вікна міжнародних ігор.

А якщо так, то ходи італійського коуча збірної України подобаються ще більше. Окрім тактичної та стратегічної складової, Мальдера ще й продемонстрував готовність реально брати відповідальність за результат та власні рішення. Він не ховатиметься за відмовками, що футболісти втомилися, оскільки проводять багато матчів у форматі через два-три дні на наступний. Замість того, щоб «загнати» одних і тих самих гравців у двох стартових іграх, Мальдера вдався до широкої ротації, потенційно позбавивши себе однієї з найулюбленіших для його попередника відмазок щодо втоми, перельотів тощо, зате реально претендуючи на можливість взяти якщо і не максимальний, то близький до цього підсумковий результат.

А ось що в Мальдери вийде – це ми побачимо вже сьогодні увечері… Безумовно, відсутність перемоги у грі проти Північної Ірландії призведе до того, що на італійського коуча виллється чимало критики. Однак підкуповує те, що Андреа, мабуть, готовий до подібного й не збирається «стелити соломку» заздалегідь, передбачаючи цілком реальну втрату очок. Здається, цей тренерський штаб має як здорову жагу до ризику, так і розуміння того, як розвивати національну збірну не тільки заради сьогоднішнього дня, але й для завтрашнього та післязавтрашнього. Тому давайте не будемо зараз зациклюватись на якості гри. Її збірна України не демонструє вже дуже давно, й нині набагато важливіше закрити два інші гештальти – повернути здатність досягати результату й забезпечити розуміння, на кого в національній команді можна покладатися, а для кого навіть сам факт виклику туди є необґрунтованим привілеєм.