Його ненавиділи топ-воротарі і футболісти епохи. Друге життя м'яча Jabulani

Перед чемпіонатом світу 2010 року, який відбувся на полях Південної Африки, фахівці компанії Adidas представили новий офіційний м'яч турніру, який отримав назву Jabulani. Цей предмет став одним із найбільш обговорюваних тоді, змусивши скаржитися на нього визнаних авторитетів тих часів.

Зокрема, титулований італійський наставник Фабіо Капелло, який на той час очолював національну збірну Англії, називав Jabulani «найгіршим м'ячем, який я коли-небудь бачив у своєму житті». Найкращі голкіпери тієї епохи – Джанлуїджі Буффон та Ікер Касільяс – також не приховували власної зневаги до нововведення, яким доводилося користуватися на ЧС-2010. Так, італієць називав м'яч «ганебним», а іспанець використав інший зневажливий епітет – «жахливий».

Загалом такої думки про Jabulani дотримувалася переважна більшість професійних футболістів того часу. Бразильський кіпер Жуліо Сезар зазначав, що новинка від Adidas не схожа на щось неймовірно технологічне, а нагадує йому найдешевший м'яч із найближчого супермаркету, придатний хіба що для гри на галявині із маленькими дітьми. Та й форварди з хавбеками також скаржилися на абсолютно непередбачувану траєкторію польоту Jabulani, що перетворювало майже будь-який дотик до нього фактично на лотерею.

Ймовірно, єдиним футболістом, якому Jabulani прийшовся до вподоби, у 2010-му виявився уругвайський форвард Дієго Форлан. Він почав тренуватися та індивідуально працювати із новим м'ячем від Adidas задовго до старту ЧС-2010, й це допомогло йому не лише стати одним із найкращих бомбардирів того мундіалю, а й отримати звання найкращого гравця турніру. Інші колеги Форлана поспішили забути про Jabulani якнайшвидше…

16 років по тому м'яч від Jabulani фактично отримав друге життя. Більше того, наразі за ним по-справжньому полюють, а ціна на новий екземпляр на ринку сягає 500 фунтів стерлінгів та більше! Щоправда, мова не про професійних футболістів, та й не про футболістів взагалі.

Jabulani став неймовірно затребуваним в іншому виді спорту – футгольфі, який є похідним від футболу та гольфу. Суть гри тут полягає у тому, що учасник має пройти поле з 18 лунками, забивши м'яч у кожну з них із мінімальною кількістю ударів.

Один з елітних гравців у футгольф Бен Кларк має велику колекцію м'ячів, у якій особливе місце займають саме Jabulani. Офіційний м'яч ЧС-2010 став найціннішим активом для цього нішевого спорту, а потенційні власники великої кількості таких м'ячів нині сидять на «золотій жилі», користуючись тим фактом, що ціна на вінтажний м'яч від Adidas від року до року тільки зростає, що продиктовано його надзвичайною популярністю серед футгольфістів.

«Це певне безглуздя», – розповідав Кларк, який п'ять разів очолював світовий рейтинг з футгольфу, в інтерв'ю The Guardian. «Ніхто не міг контролювати м'яч на чемпіонаті світу [2010], а тут ми використовуємо його в такому точному виді спорту. Ми всі йому довіряємо та покладаємось на нього. Це дуже дивно».

Причина полягає в конструктивній особливості Jabulani, яку багато професійних футболістів початку минулого десятиліття встигли назвати дефектом. Офіційний м'яч ЧС-2010 виготовлявся нетрадиційним способом – із 8, а не 14, як його попередники, термосклеєних панелей. Це призвело до того, що кількість швів зводилася до мінімуму, створюючи найгладший та найкругліший м'яч в історії футболу.

Але те, що здавалося благом в теорії, стало жахом на практиці. При ударі професійних футболістів м'яч Jabulani часто різко змінював траєкторію або опускався у площину воріт в останній момент, дезорієнтуючи воротарів. Навпаки, для футгольфістів, які б'ють по м'ячу внутрішньою стороною стопи для створення постійного обертання, зменшена кількість швів дозволяла досягти ефекту, коли Jabulani летить значно далі ніж будь-який інший м'яч. Лишень деякі моделі тих років (Teamgeist, Terrapass, Speedcell та оригінальний Torfabrik), причому також від виробника Adidas, можуть порівнюватися з Jabulani, але останній все одно є вибором № 1 для лідерів футгольфу. Однак наразі усі вони є архівними, більше не випускаються й роздобути їх можна тільки на вторинному ринку. Враховуючи попит, що підвищується з боку футгольфістів, пропозиція поступово падає, а ціни, як наслідок, зростають.

@monfootgolf Part : 3 ⚽️⛳️🔥 Jabulani vs Speedcell ⚽️ Who wins? Par 4 #footgolf #jabulani #speedcell #ball ♬ I'm Shipping Up To Boston - Dropkick Murphys

«Вони стають дедалі більш рідкісними та дорогими. Я не купував їх уже декілька років, бо вони дуже дорогі. Зазвичай їх купують у інших гравців в футгольф або колекціонерів, які їх продають, тому що стежать за ринком футгольфу. Останній такий я придбав приблизно за 250 фунтів близько трьох років тому, але зараз вони коштують 500 фунтів та більше», – пояснює Кларк, у якого в колекції є три м'ячі Jabulani в заводській упаковці, а також безліч інших м'ячів Adidas тієї епохи.

Футгольфісти розуміють, що запаси нових м'ячів Jabulani по світу виснажуються, і що незабаром вони не зможуть використати спортивний предмет, який їм настільки сподобався. Проте безпосередні контакти із Adidas до успіху не привели. Компанія дала зрозуміти, що готова запустити конвеєр та виготовити нову партію таких м'ячів тільки в тому випадку, якщо набере мінімальне замовлення – 10 тисяч м'ячів. До такого футгольфісти наразі не готові й просто фінансово на це не здатні, тому їм не залишається нічого іншого, окрім як берегти існуючі моделі або викуповувати їх в колекціонерів.

Усвідомивши перспективність ринку, деякі інші спортивні бренди, не настільки розпещені ринком і славою – наприклад, FGB (Малайзія), Squb (Нідерланди), Triero (Великобританія) та Birdie (Бразилія), – висловили готовність попрацювати над створенням свого роду прототипу Jabulani. На ринок навіть потрапили новинки, що коштують близько 100 фунтів за штуку, проте найвдаліші із них, за словами їхніх же виробників, поки що далекі від еталонного офіційного м'яча ЧС-2010.

«Загалом, я думаю, наш м'яч перевершує інші аналоги за якістю. Але щодо спроб перевершити Jabu, я думаю, поки ніхто цього не зробив. Найскладніше – це дистанція. Наш м'яч відстає від м'яча Jabu приблизно на п'ять, шість, сім метрів. Ми хочемо відтворити відскок Jabu, тому що цей м'яч постійно відскакує по фервею. Ми спробуємо випустити наступного року м'яч, який перевершить Jabu за усіма параметрами. Має з'явитися м'яч, який буде таким самим конкурентоспроможним, як і Jabu. Це природний розвиток подій», – прокоментував ситуацію засновник FGB Джеффрі Коттам.

Самі футгольфісти поки що зберігають прагматизм. З одного боку, вони розуміють, що їхній вид спорту не може вічно триматися на обмеженій кількості ресурсу, що залишився у світі після досить далекої події, якою був ЧС-2010 з футболу. Але з іншого, поки не з'явиться реальний спадкоємець Jabulani, топовим гравцям у футгольф не залишається нічого іншого, окрім як вкрай дбайливо відноситися до м'ячів, кількість яких природним чином нині лишень зменшується, виходячи з ладу.

У будь-якому разі, дивно те, наскільки затребуваним та коштовним наразі виявився м'яч, який шістнадцять років тому називали ледве не найгіршим серед усіх, які випускалися для гри у футбол. Нехай цей попит і виник зовсім у іншому виді спорту…