Аджара годують недоїдками – і це добре. 12 думок про Гран-прі Азербайджану

Які ж круті інженери у Ф1! Пам’ятаєте, як на старті сезону більшість команд стикалася із технічними проблемами із болідами? Хтось не міг як слід стартувати. Чиясь машина «розвалювалася» впродовж гонки. А хтось – узагалі Астон Мартін із вібраціями боліда. Минуло трохи більше півроку, і що ми бачимо? У Баку жодного DNF у неділю! Навіть у Астон Мартін. Та що там: навіть у Стролла! Прогрес є очевидним та беззаперечним. Хтось вважав, що Формула-1 після переходу на новий регламент «захворіла» і змушена буде стикатися із поломками болідів щонеділі – але все минулося. Навіть найбільш голосні хейтери тепер мають замовкнути. І все завдяки унікальному Гран-прі у Баку.

Більш серйозні думки про цей гоночний вікенд – вже у наступних абзацах.

До кваліфікації

1. Внутрішня кухня Ф1 доволі закрита для ЗМІ. Аджер повернувся – але тижнями пізніше, аніж нам анонсували спочатку. Бо ЗМІ не мали всієї інформації. Навіть найкращі журналісти, найбільш наближені. Спробуйте уявити щось подібне у топ-футболі, наприклад. Ні, там по-іншому: ледь не у перший же день ми знаємо не тільки про характер травми гравця, але й хоча б приблизну (якщо не точну!) дату його повернення на поле. А тут «він повернеться от-от, зараз-зараз» щопонеділка. Менше інсайдерів. Точно менше надійних. Ми навіть про зарплати найкращих пілотів маємо лише приблизне уявлення. Мабуть, в еру інтернету та соцмереж неможливо захищатися від преси сильніше, аніж це роблять в Ф1. Повага командам – але з легким присмаком незадоволення через регулярний брак інформації.

2. Проблема Окона не у швидкості. І навіть не у тому, що Берман уже як другий рік поспіль виглядає не тільки більш перспективним, але й більш переконливим. Раптом хто пропустив: з 2027 року Естебан стає вільним агентом. І, ймовірно, йде з Ф1, бо (майже) всі місця у командах уже зайняті, а на ті декілька потенційно вільних претендують радше молоді. Причина відходу Окона – його нехайлатність. Про нього не напишеш багато. Не згадаєш після гонки. Відео з його діями під час Гран-прі не трапиться тобі у тіктоці. Як пілот Ф1 Естебан – занадто нудний. Не дивує на треку та не розважає по радіо. Порівняйте, наприклад, із Сайнсом, який також провалює сезон – але створює шоу із дурними ситуаціями у гонках та коментарями після них. Окон не робить шоу – от тому і йде. І не має швидкості, так.

Після кваліфікації

3. Помилка Антонеллі – щось нормальне. Для нього будь яка ситуація із його лідерством у турнірному заліку – нова. Він ніколи із таким не стикався. Із лідерством із відривом під 100 очок над переслідувачами – тим паче. Природньо помилятися, коли робиш щось уперше. Ба більше: природньо помилятися, коли ти лише місяць як більше не тінейджер. Згадайте попередній сезон, коли Кімі почав припускатися похибок на європейському етапі сезону – і всі вперше заговорили, що він, можливо, не топ-1 новачок у Ф1. У 2026 він або уникнув періоду спаду, або максимально його відклав. Кімі виріс. Він заробив можливість помилятися цієї осені. Ба більше: може це робити доволі рясно. Його невдача у кваліфікації лише зайвий раз нагадала нам, що італієць – усе ж людина, а не робот. Бо ми вже навіть почали трохи сумніватися.

4. Расселл викликає… повагу. Джордж не робить нічого особливого весь сезон. Але потім дивишся у таблицю – і він другий. Не дивує. Не шокує. Ось зараз просто взяв та проїхав кваліфікацію без помилок. Здолав усіх на 0.8+ секунд, величезна перевага – але насправді ж плюс-мінус така ж, яку він мав у перших практиках. Тобто просто чітко виконав свою роботу. Скористався шансом, доки на треку не було Антонеллі та попереду розганяв Аджар. Нічого особового – і саме в оцьому особливість Расселла. У буденності. Регулярності. Передбачуваності. Він просто виконує свою роботу. Стабільно добре. У паралельній реальності Джордж не ганяє у Ф1, а працює по 5 днів на заводі. Не є там найбільш балакучим – але стабільно стає працівником місяця. Бо просто робить те, що треба. І робить це як слід.

5. Ми подивилися кваліфікацію тривожника. От вам жовті прапори – сидіть та хвилюйтеся, що швидкі кола ваших любімок зіпсуються. І знову. І знову. І знову. Оці жовті в окремих місцях траси на 10-20 секунд виокремили цю кваліфікацію серед інших. Можливо, зробили її не надто комфортною для перегляду (особисто мені було не ок щоразу хвилюватися, що швидке коло «зникне») – але розважили, створили шоу. Мабуть, без подібних «трюків» та через швидкість Джорджа кваліфікація була б доволі нудною – а так цілком навіть собі вдалася. Ну і так: нарешті є привід похвалити Формулу-1 за таймінг роботи із жовтими. Ніби цього разу без незрозумілих рішень та взагалі все дуже оперативно. Хто там натискає на відповідні кнопки у Баку? А можна його/її возити по всіх Гран-прі сезону? Ну будь ласка.

6. Хочеться побачити протистояння Аджара та Ферстаппена. Не у цьому сезоні – але у наступному точно. Ізак має швидкість. Ізак не має стабільності для конкуренції із Максом на дистанції, але на окремих трасах, як-от зараз у Баку… Чому б ні? Плюс, завжди ефектно виглядає конкуренція між напарниками, коли ті мають різний психотип. От, наприклад, цього разу після кваліфікації Аджар сказав, що «машина мала швидкість та добре керувалася», а Ферстаппен буквально на тому ж боліді – що йому «не вистачило максимальної швидкості». Макс любить жалітися на машину, ми вже звикли. Уявіть собі цей сезон, коли Ізак «кусається» із більш іменитим напарником та ще й, на противагу скигленню нідерландця, стабільно по радіо та для ЗМІ видає коментарі про те, які чудові команда та болід. Приємний контраст!

Після гонки

7. А поки Аджара годують недоїдками. Доб’ємо тему дуелі Ізака та Макса. От вам француз і вперше показав зуби: декілька кіл поспіль, доки катався за Ферстаппеном на м’якшому комплекті шин, ввічливо натякав команді, що було б добре пропустити його вперед легендарного напарника. Звісно, команда проігнорувала. Хоча по радіо і запевняла, що чує Ізака, не дала наказу обмінятися позиціями. Ба більше: навіть боротьбу із Ферстаппеном дозволила Аджару лише тоді, коли той дещо втратив перевагу у темпі. І те дозволила лише «чисті» дії проти напарника. І насправді це зразкова робота Ред Булл із явно другим пілотом, адже Ізаку: 1) не дозволили забагато; 2) все ж дали можливість трошки позмагатися із Максом. Тому Аджар не почувається кинутим та проігнорованим – а Ферстаппен залишився попереду нього на треку, що важливо для команди у гонці. «Бики» відпрацювали як треба. Браво.

8. Піастрі – топ лише у певних умовах. Минулого сезону мав найкращий болід – і стабільно вражав. Перемагав. У першій половині року навіть домінував. Зараз, у Баку, рано вийшов на другу позицію у гонці – і знову був переконливим. Упевнено тримав за спиною переслідувачів. Демонстрував непоганий час на вільному треку. Оскару комфортно, коли є лише він, болід та траса. Коли нема зайвих контекстів, нема факторів, на які треба зважати та відволікатися. До жовтих прапорів Піастрі йшов на подіум. А далі – ті самі контексти. Жовтий прапор. Рестарт. Опоненти близько позаду і ось прямо попереду. Й Оскар уперше помиляється. Пливе. Втрачає багато позицій. Опиняється поза зоною очок. Точно не поганий гонщик – просто наразі не готовий стабільно претендувати на топ-результати у боротьбі з іншими пілотами. Дайте австралійцю найкращий болід – і він знову змагатиметься за титул. А поки – здебільшого розчарування.

9. Просто не рік Норріса. Далеко не найкращий вікенд від Ландо: і у кваліфікації не знайшов швидкості, і тепер у гонці припустився помилки. Але поза очками опинився виключно через таран Колапінто. Трохи раніше програв гонку Антонеллі через таймінг піднятого жовтого прапору. А ще сходи та повільні піти. Неможливо бути у боротьбі за титул, коли аж так не щастить. Коли дозволяє болід, у більшості випадків у сезоні Норріс не розчаровує. В окремих гонках переконує, що він ледь не найкращий гонщик у Формулі просто зараз. Але навіть найкращим потрібне везіння. Хоча б трошки. Мабуть, після Гран-прі Азербайджану можна впевнено сказати: Ландо поза гонкою за титул. Імовірно, не виграв би його і за кращого розвитку подій – але так рано, вже у вересні, опиняється поза боротьбою саме через нефарт. Шкода.

10. Цього сезону аутсайдери Ф1 потрібні їй для розваги. Хвилювання щодо того, що Астон Мартін та Каділлак стануть зайвими у 2026 році, не виправдалися. Ну, щонайменше не на 100%. Якби Стролла не існувало у Формулі, його варто було б вигадати. Абсолютно нереальний, фантастичний персонаж. Такого не мало б існувати – але він є. Минуло дві третини сезону, а Ленс жодного разу не проїхав повної дистанції гонки – це настільки погано, що аж добре. Жартувати про Стролла весело. І він генерує причини для жартів у промисловому масштабі. Добре, що він є. А от Каділлак варто було заявляти на сезон хоча б заради цієї аварії Боттаса на останньому колі, яка подарувала нам інтригу у боротьбі за першу позицію на фініші між Максом та Джорджем. От навіщо ця команда була потрібна у 2026. Нарешті ми зрозуміли.

11. Колапінто нагадав, що він усе ще новенький у Ф1. Проводить лише перший повний сезон. Тож, мабуть, навіть природньо, що одного дня впродовж року Франко мав зробити на трасі щось… ем… дивне. А тут ще й починав Гран-прі як єдиний пілот Формули, котрий проїхав усі до одного кола у сезоні. Тепер не всі. І це також відчувається дуже правильним, бо сходи навіть найкращих та найбільш стабільних – норма для сезону з новими болідами та регламентом. Страждати мають геть усі, у тій чи іншій мірі. Колапінто майже напевне отримає солідний штраф за свої незрозумілі дії. Буде покараний. Можливо, навіть відпочине від перегонів тиждень. Але чи можна на нього сильно сердитися? Навряд: дещо авантюрний пілот зробив щось відверто дурне вперше у сезоні. Виняток, не правило. Коли ганяєш на межі і звик ухвалювати сміливі рішення, таке трапляється. Головне – аби лише іноді.

12. У десятку за підсумками гонки заїхали ледь не всі нужденні. Насправді чудове Гран-прі з цієї точки зору: майже всі, кому було найбільш потрібно, отримали бажане. Хаас уперше з весни у зоні очок, причому Окон – одразу після того, як оголосив себе вільним агентом. Одразу зробив собі гарну рекламу та дещо збільшив свої шанси залишитися у Формулі-1. Сайнс у топ-10 – підтвердження, що оновлення Вільямс усе ж були корисні, а він здатен претендувати на залікові бали навіть у цій команді. Аджар у трійці одразу після повернення. Расселл – переможець у вікенд, коли помилка Антонеллі у кваліфікації дала йому можливість суттєво скоротити відставання у чемпіонаті. І він нею скористався. Можливо, інтрига у боротьбі за титул усе ж жива? Дещо тривожно, що тепер цілком і повністю тримається на Расселлі, але вже як є.

P.S. Якщо одного дня ви відчуєте себе нікому не потрібним, згадайте про харди у Баку цього року. 0 кіл… «Pirelli», це було легендарно!