«Мене називали ходячим трупом». Як Кличко 21 рік тому врятував свою кар'єру

24 вересня 2005 року Володимир Кличко провів черговий бій на професійному рингу. Його суперником став тоді ще небитий нокаутер Семюел Пітер. Це не був поєдинок за титул чемпіона світу, і на його коні не стояли мільйони доларів. Але саме цей бій згодом дав світові домінуючого чемпіона.

На краю прірви

«Я був на шляху вниз, мене називали «ходячим трупом», а Пітер був однією з висхідних зірок. Він убивав людей у рингу. Він мав високий відсоток перемог нокаутом. Майже всі свої бої він виграв нокаутом, пам'ятаю, як після кожного бою він кричав «Хто наступний!» – згадував Кличко-молодший через багато років бій, про який піде мова нижче.

Але пригадаймо, чому до Володимира тоді приклеїлося непривабливе прізвисько «ходячого трупа» і що відбувалося в його кар'єрі.

На дворі 2005 рік і це, мабуть, найпохмуріший час у кар'єрі українця. У березні 2003 року він втратив пояс чемпіона світу, програвши нокаутом вже в другому раунді Корі Сандерсу, а вже через рік, у квітні 2004 року, знову провалився, цього разу поступившись нокаутом Леймону Брюстеру (та поразка досі покрита мороком і викликає масу конспірологічних теорій).

Після невдачі у сутичці з Брюстером хіба що лінивий не відправляв Володимира на пенсію. Та що там лінивий, як з'ясувалося пізніше, навіть Віталій Кличко рекомендував братові вішати рукавички на цвях і сконцентруватися на чомусь іншому.

Але Володимир хотів довести, передусім самому собі, що більшість зарано списала його з рахунків. У жовтні 2004 року він повернувся поєдинком із Деваріллом Вільямсоном і подарував хейтерам ще один привід для критики. Так, тоді Кличко переміг, але в ході поєдинку знову опинився в нокдауні, й невідомо, як склалося б протистояння, якби не січка українця і не передчасна зупинка з подальшим підрахунком очок.

Після перемоги над Вільямсоном була ще одна перемога над прохідним кубинцем Елізео Кастільйо. Ці результати дозволили Кличку-молодшому повернутися до великих боїв, і у вересні 2005 року його суперником став потужний нокаутер із Семюел Пітер. Послужний список Нічного Кошмару тоді складався з 24 перемог у 24 боях, при цьому 21 раз він зупиняв суперників достроково.

Пітер мав не тільки справжню гармату у кулаках, а й міцне підборіддя. Все це, попри відсутність відточеної техніки, робило його для Кличка екстранебезпечним суперником.

Це розуміли усі. У команді Володимира прямо відмовляли його від цього бою, ще дуже свіжі в пам'яті були невдачі у боях із Сандерсом та Брюстером. В експертній спільноті багато хто також віддавав перевагу небезпечному і голодному до перемог нокаутеру. Так, фаворитом його називали навіть Тедді Атлас та Анджело Данді.

Попри все це, Володимир точно не збирався відмовлятися від подібного виклику і хотів перевірити, чи справді він повернувся після недавніх невдач.

«Пітер був номером один у рейтингах, він хотів бути чемпіоном. А я знав, що можу побити того хлопця. Я спарингував з ним, коли був чемпіоном, і пам'ятав, наскільки він був фізично сильний. У молодості він був страшенно сильний і мотивований, і я знав, що, якщо мені судилося довести свою приналежність до верхівки, я маю перемогти цього хлопця.

Я мав його побити та стати обов'язковим претендентом на титули за двома версіями одразу. Я дуже сильно хотів цього бою, і Емануель Стюард був зі мною на одній хвилі», – говорив Володимир через кілька років.

Що стосується самого тренера українця, то Стюард тоді, ні багато ні мало, називав Пітера найнебезпечнішим важковаговиком у професійному боксі.

«Пітера всі боялися і називали його Нігерійський нічний жах. Не лише Віталій, всі дуже переживали за Володимира. Ніхто не хотів цього поєдинку. Проте Володимир сказав, «Я хочу битися, і Пітер найкраще підходить для мого камбека», – згадував Стюард.

Загалом складалося враження, що цей бій ставив Володимира на край прірви. У разі поразки його остаточно списали б з рахунків, тож, по суті, він йшов ва-банк.

Бій

24 вересня 2005 року. Атлантік-Сіті. Попри те, що на кону поєдинку Кличко – Пітер стояли лише регіональні титули за версіями NABO та NABF, саме він став головною подією шоу.

У карді відбувся бій за повноцінне чемпіонство, в якому майбутня легенда Мігель Котто побив Рікардо Торреса. Загалом подивитися було на що. Але по-справжньому котел арени починає закипати якраз до бою за участю Кличка.

Володимир розпочав бій доволі впевнено. За рахунок якісного джеба та роботи ніг він перегравав опонента, тоді як Пітер не міг підібрати зручну для себе дистанцію, але при цьому справно намагався йти вперед.

У третьому раунді у нігерійця пройшли перші удари, й на останній хвилині відрізка Кличко все частіше почав клінчувати, щоб збити напір Пітера, при цьому у Семюела на останніх секундах пройшов дуже небезпечний хук. Проте на картках незалежних суддів Володимир вів за очками.

Перший кризовий момент стався у п'ятому раунді. Вже на першій хвилині на виході з клінчу Пітер доніс до щелепи українця лівий боковий. Володимир почав відступати по прямій, а суперник погнався за ним і почав чи не боротися. Цього вистачило, щоб якимось чином донести до потилиці Кличка дуже неприємний удар, той упав, а рефері не побачив порушення правил і почав відраховувати нокдаун.

У цей момент фанатам Володимира стало по-справжньому тривожно, оскільки в минулому в таких ситуаціях їх улюбленець починав нервувати, помилятися і повністю втрачав контроль над тим, що відбувається в рингу. Здавалося, тут історія повториться, бо за хвилину рефері після змазаного удару Пітера і поштовху знову відрахував Кличка нокдаун.

Проте цього разу Володимир не виглядав приголомшеним, зберіг холоднокровність і півтори хвилини, що залишилися, провів впевнено, в тому числі непогано огризаючись. У перерві Стюард зумів остаточно повернути спокій і рівновагу своєму підопічному, і той почав робити те, що робив перші чотири раунди – впевнено перебивати супротивника по очках.

Однак у чемпіонських раундах Пітер пішов ва-банк. Семюел, покладаючись на міцність своєї щелепи та те, що вона витримувала всі удари українця вже 2/3 бою, забув про захист. Він зробив це, навіть попри те, що вже в перерві перед десятим раундом дихав дуже важко і виглядав доволі пом'ятим.

На останній хвилині десятої трихвилинки нігерієць після уклону завдав точний боковий у щелепу Кличка, той пішов, і Семюел почав затяжну атаку, яка в результаті завершилася вже справді важким нокдауном. Пітер не встиг розвинути успіху, оскільки Володимира врятував гонг, як би там не було, важлива трихвилинка пішла в скарбничку «Нігерійського кошмару».

Проте й цього разу в перерві Стюард та й Кличко-старший знайшли потрібні слова і допомогли Володимиру зібратися. Одинадцятий раунд знову залишився за українцем. А в останньому він ледве не відправив Пітера в нокдаун, після бокового удару ноги його опонента затанцювали, але той все ж таки встояв. Сам екс-чемпіон світу так згадував цей момент.

«Потім я доніс до нього лівий збоку, і його починає бовтати. Я й досі дивуюся, як йому вдалося так довго протриматись на ногах. Він хитався з боку в бік», – казав Володимир.

Два чемпіонські раунди залишали серйозні надії на те, що перемога за очками, навіть попри три нокдауни, все ж таки дістанеться саме Володимиру. Так цей епізод описував нині покійний Стюард.

«Це був найдраматичніший 12-й раунд за мої 56 років досвіду в боксі, Віталій питав мене: «Емануель, він зможе виграти? Ми відчували, що за очками він попереду, і благали Бога, щоб він вистояв цей раунд», - говорив американець.

У підсумку, всі судді віддали перемогу Кличку з однаковим рахунком 114:111. Таким чином, він став володарем двох другорядних титулів та офіційним претендентом на два повноцінні титули відразу. Але суть була не в цьому. Справа була в тому, що цього вечора світ побачив народження нового Кличка, який далі лише домінуватиме.

Останній нокдаун за 12 років

Бій із Пітером дав світу боксу зовсім іншого Володимира Кличка. Якщо раніше існувала вже стереотипна думка про те, що українець не може тримати удар, губиться під тиском і просто не має чемпіонського характеру, то тепер усі ці кліше руйнувалися.

У бою з нігерійцем Володимир виявив усі ті якості, які притаманні справжнім чемпіонам, – здатність не втрачати голову у важкі моменти, холоднокровність, волю до перемоги та переможний дух. Усі розмови про те, що Володимир не має стрижня, пішли в минуле.

Сам боксер також наголошував, що сутичка з Пітером стала новою віхою у його кар'єрі.

«Пітер був неймовірно сильний. Я бив, бив і бив так, як міг, але не зміг його нокаутувати. Він був дуже швидкий і йшов уперед, і мені до останньої секунди треба було бути уважним. Цей поєдинок став для мене віхою у кар'єрі», – говорив Володимир.

Впевненість, здобута у бою з Пітером, допомогла Кличку не лише фактично врятувати кар'єру, а й дала йому понад 10 років подальшого успіху. Вже наступного бою Володимир повернув собі чемпіонський титул, а потім провів 18 захистів (зокрема, включаючи кілька об'єднавчих боїв).

Щобільше, бій з Пітером, як виявилося згодом, став останнім на довгі роки, коли Володимир опинявся в нокдауні. Наступного разу він падав лише у прощальному бою з Ентоні Джошуа, коли йому був вже 41 рік.

Наразі досі ходять чутки про те, що великий чемпіон може відновити кар'єру у 50 років. Багатьом здається, що за певних обставин легенда може знову завоювати пояс. Кличко змушує вірити у себе досі. Але не варто забувати, що віра в чемпіонський дух Володимира зародилася саме в Атлантік-Сіті у важкій сутичці з Семюелом Пітером рівно 21 рік тому.