Мауріціо САРРІ: «На цьому етапі потрібно почистити VAR»

Головний трнер «Аталанти» Мауріціо Саррі проаналізував поразку в матчі п'ятого туру Серії А проти «Ювентуса» – 0:2.

– Тренере, яку гру ви побачили і що залишає вам ця поразка?

– Якщо говорити про матч, я побачив гру, у якій протягом 60 хвилин ми грали на рівних із суперником. Після другого гола відчуття було іншим: 80 відсотків гольових моментів «Ювентуса» припали на час після рахунку 2:0, і тоді ми трохи втратили структуру. Таке моє відчуття від матчу: на мою думку, ми також додали в плані побудови гри. Але ми не додаємо в тих аспектах, де потрібні сміливість, ентузіазм, ініціатива: занадто мало спроб гри один в один, щоб створювати моменти. Першу спробу гри один в один виграв Роу, і ми одразу були близькі до гола. Тож команда додає з технічної, тактичної та фізичної точок зору, але не додає в плані характеру, сміливості, ініціативи. Це зараз найбільше непокоїть. В інших аспектах я бачу прогрес. Перші дві-три гри ми провели на дуже низькому рівні, останні дві програли, але зараз граємо на іншому рівні порівняно з попередніми матчами.

– Де знаходиться той вогонь у душі, про який ви щойно говорили?

– Цього я не знаю. Не хотів би, щоб процес навчання абсолютно нових для них речей трохи загасив дитину, яка є в них і яка має грати. Ми граємо в гру, а не займаємося спортом, тому складова вільного розуму та відчуття задоволення від гри є важливою, і, можливо, зараз ми її втратили, тому що переповнені новими знаннями, які даємо людям, що десять років поспіль грали зовсім по-іншому. Це можливе пояснення, але потрібно шукати причини.

– Що ви думаєте про захоплення Роу?

– Думаю, що на цьому етапі потрібно почистити VAR. Між VAR, який викликають, як минулого року, і тим, який викликають цього року, якщо чесно, я віддаю перевагу нинішньому. Але якщо його не викликають у такому очевидному епізоді із захопленням, тоді настав час його почистити й рухатися далі, покладаючись на відчуття арбітра.

– На початку сезону вам пояснювали, що цього року певні види захоплень і фолів не караються, чи все вирішується на розсуд?

– Мені ніхто нічого не казав. Це викликає занепокоєння, тому що якщо фол не карається… Якщо фол є фолом, то поріг допустимих контактів можна підвищувати або знижувати, але тут, мені здається, все досить очевидно. Можливо, арбітр не побачив цього або побачив лише в останню частку секунди й вирішив, що захоплення не було важливим, але він перебуває у VAR і переглядає цей епізод. Як мінімум він має дати йому подивитися, я думаю. Але я вже сказав: якщо ми повертаємося до футболу, де завжди й усе вирішує лише арбітр, я цьому радий.

– Завершився перший відрізок сезону: якщо не враховувати результати, як ви оцінюєте процес прогресу? Ви відповідаєте очікуванням чи в якомусь аспекті відстаєте?

– Так, ми відстаємо, і це пов'язано з тим, що відбувалося влітку: гравці, які були на чемпіонаті світу, приїхали на початку серпня, а трансферна кампанія була проведена в останні дні. Тож це нормально, це нормально. Я вже казав: я почувався б спокійно й упевнено, якби бачив більше характеру з боку моєї команди. Приймаючи повільний процес прогресу, мене непокоїть те, що я не бачу в команди характеру, ініціативи, ентузіазму. Це мене трохи більше непокоїть, а сам процес є нормальним.

– Учора ви згадували Маццолу дуже теплими словами: які відчуття у вас виникають, коли бачите, як частина трибуни повертається спиною та скандує під час хвилини мовчання?

– Погані відчуття. Погані відчуття, можливо, це зробило покоління, яке не усвідомлює, ким був Маццола, незалежно від того, яку футболку він носив. Коли ми втрачаємо футболіста такого рівня, особистість такого рівня, я думаю, що віддати шану – це мінімум. Навіть якщо ти завжди грав проти нього, навіть якщо завжди носив іншу футболку. Тож, якщо чесно, це справило на мене погане враження.

– Технічне пояснення першого гола: склалося враження, що якийсь механізм не спрацював.

– Безумовно. Ми під час широкої фази, аж до трьох чвертей поля та до останніх 20 метрів, ніколи не просимо півзахисників стежити за певними підключеннями: ми просимо їх робити це в останніх 20 метрах, тому що троє захисників, які залишилися в штрафному майданчику, мають закривати ворота. За цим підключенням ніхто не простежив, а позаду ми додали ще одну помилку. У ситуації такого типу я приймаю пропущений гол після передачі назад, на межі штрафного майданчика, але м'яч не має проходити між першим центральним захисником – у тому випадку це був другий – і півзахисником, який іде страхувати в центрі. Тож було більше ніж одна помилка.

– Які ж аспекти, навпаки, вас заспокоюють і дають вам упевненість?

– Те, що перші три матчі ми провели, закрившись у штрафному майданчику, і два з них навіть виграли, з пасивною грою та без того, щоб коли-небудь взяти під контроль володіння м'ячем. Зараз це вже два матчі, у яких ми принаймні маємо вищу лінію оборони, принаймні маємо зовсім інше володіння м'ячем: сьогодні володіння завершилося практично на рівних, але не територіальна перевага, тому що володіння на половині поля суперника було значно вищим. Наступним етапом має стати прискорення всього цього, щоб поставити наших нападників в умови для гри один в один, тоді як зараз, через відсутність швидкості в побудові атак, суперники встигають нас подвоювати. Це технічне пояснення. Але є й інше, і я вже сказав про це раніше: ми повинні грати з більшим ентузіазмом, більшим характером, більшою ініціативою, більшою ментальною агресивністю.