Галісійський Фенікс. Депортіво рухається до повернення в еліту Ла Ліги

Вболівальники зі стажем, які добре пам'ятають чемпіонат Іспанії з футболу у дев'яності роки минулого століття, вочевидь, не забули про подію, яка сколихнула цю лігу на рубежі тисячоліть. У сезоні-1999/2000 абсолютно сенсаційним тріумфатором Ла Ліги став «Депортіво Ла-Корунья» зі згодом добре відомими на увесь світ Роєм Макаєм, Джалміньєю, Паулетою, Флавіо Консейсао та 22-річним на той момент правим захисником Ліонелем Скалоні (нині – головним тренером збірної Аргентини) у складі. Ця команда під керівництвом Хав'єра Ірурети на фініші обійшла «Барселону» та «Валенсію» на п'ять очок, вийшовши на досі абсолютно небачену у своїй історії висоту.

З того часу «Депортіво» більше не ставав чемпіоном Іспанії, хоча декілька років ще тримався на дуже високому рівні, але починаючи із сезону-2004/05 «біло-блакитні» почали просідати. Спершу до позицій середняка чемпіонату, а у 2011-му й взагалі спікірували в Ла Лігу 2, посівши лишень 18-те місце за підсумками сезону.

Після того галісійці кілька разів поверталися та швидкоплинно вилітали назад до другого дивізіону іспанського клубного футболу, а у 2018-му почали ще більш стрімке падіння, яке довело «Депортіво» навіть до третьої ліги… На щастя, чемпіону Іспанії-1999/2000 все ж таки вдалося впоратися із цими викликами, й за результатами минулого сезону «Депортіво» знову повернувся до елітного дивізіону чемпіонату Іспанії.

Щоправда, формально тепер це вже трохи інший клуб. Замість звичного «Депортіво Ла-Корунья» з літа нинішнього року галісійці змінили назву на «Депортіво А-Корунья». Ці зміни не були пов'язані зі спробами обійти борги або фінансові проблеми, як це часто практикується іншими клубами в різних країнах, а пояснюються виключно рішенням членів клубу та їх прагненню відповідати законам, згідно із якими назва міста пишеться саме за галісійським варіантом – А-Корунья, а ось Ла-Корунья офіційно не використовується навіть держорганами Іспанії з 80-х років минулого століття. Тож цього літа «Депортіво» просто привів власне ім'я у відповідність до закону, паралельно виконавши побажання своїх уболівальників, яке відтягував тривалий час, але все ж таки вирішив втілити у життя напередодні святкування 120-річчя із дня заснування.

Важливим подарунком для фанатів до святкування дня народження клубу стало й повернення до Ла Ліги. Але ще суттєвішим кроком, на який пішло керівництво галісійців цього літа стала активна робота на трансферному ринку. На підсилення складу новачок Ла Ліги витратив 26 мільйонів євро, тоді як від продажу своїх виконавців у цей же період отримав лишень скромні 500 тисяч євро.

Найбільш знаковими трансферами «Депортіво» влітку-2026 стали переходи форварда П'єр-Емеріка Обамеянга із «Марселя», вінгера Адама Траоре з «Вест Гема», центрбека Хосе Марії Хіменеса з «Атлетіко» та лівого фулбека Анхеліньо. Перший вже відзначився трьома забитими м'ячами у трьох поєдинках на старті Ла Ліги-2026/27. Другий поки що на поле не виходив, але у свої 30 років все ще сподівається підтвердити колись славу одного з найсильніших та найбільш атлетичних (з точки зору мускулатури так точно) вінгерів світового футболу. А третього й четвертого «Депортіво» взяв у оренду, фактично нічим всерйоз не ризикуючи.

Якщо перелічені трансфери наведуть вас на думку про те, що «Депортіво» вирішив вгатити гроші у вікових футболістів та сподівається за рахунок ветеранів вирішити завдання із закріплення в Ла Лізі за підсумками сезону, то вона точно хибна. Насправді, трансфери Обамеянга, Траоре, Хіменеса та Анхеліньо сумарно коштували галісійському клубу тільки 1,5 мільйони євро. Саме стільки у вигляді трансферної компенсації «біло-блакитні» заплатили «Марселю» за 37-річного зіркового ветерана Обамеянга, тоді як решта дісталася їм безкоштовно (Траоре – вільним агентом, а Хіменес та Анхеліньо, як вже згадувалося вище, – на правах оренди).

Основна частина трансферних витрат «Депортіво» цього літа пішла на придбання значно молодших, а від того ще досить перспективних виконавців. Наприклад, 9 мільйонів євро заплатили за 25-річного голкіпера «Мальорки» Лео Романа, 6 мільйонів – за 20-річного атакувального півзахисника «Баварії» Йонатана Асп Єнсена, 6 мільйонів – за 19-річного центрбека польського «Мотора» Брайта Еде, а 2,5 мільйони – за 22-річного опорника «Фіорентини» Лоренцо Аматуччі.

Також «Депортіво» вдалося домовитись із «Барселоною» стосовно оренди 22-річного вихованця каталонців Марка Касадо, на рахунку якого вже є 75 матчів, 1 гол та 7 асистів за першу команду «блаугранас». При цьому, галісійці в даному трансфері діяли досить грамотно: вони дочекалися фінальної стадії роботи літнього вікна, й коли стало зрозуміло, що тренерський штаб «Барселони» на Касадо не розраховує, а працевлаштувати футболіста каталонці кудись все ж таки хочуть встигнути, «Депортіво» якраз і прийшов із пропозицією. Сезонна оренда зі зобов'язанням викупу при досягненні узгоджених умов – чудовий формат угоди, що влаштував як футболіста, так і обидва клуби. Тепер від Касадо в А-Коруньї чекають впевненої гри та, ймовірно, лідерських якостей на полі, які вкрай потрібні цій все-таки ще досить недосвідченій для виступів на такому рівні команді.

Важливо зазначати, що «Депортіво» після повернення до Ла Ліги не пішов шляхом глобального розчищення, вимітаючи зі складу усіх, хто допомагав клубу знову піднятися в еліту. Вирішення завдання щодо повернення до вищого дивізіону стало можливим переважно завдяки ставці на вихованців власної академії. Тому влітку боси «Депора» категорично відмовилися продавати Єремая Ернандеса, причому генеральний директор галісійців Массімо Бенассі публічно визнавав, що його клуб отримував безліч офіційних пропозицій щодо 23-річного вінгера, у яких фігурували «дуже значні суми».

Єремай – головний молодий талант академії «Депортіво» останніх років – спокійно сприйняв рішення керівників клубу залишити його у команді. Вінгер, котрий в минулому сезоні у чемпіонаті відзначився 11 голами та 10 асистами у 38 поєдинках, як і ще один молодий та талановитий вихованець академії «біло-блакитних» Давід Мелья, висловив готовність ще як мінімум сезон провести за «Депортіво», аби допомогти рідному клубу адаптуватися до Ла Ліги.

І загалом «Депортіво» може дивитися у найближче майбутнє зі стриманим оптимізмом. Раніше клуб інвестував майже 50 мільйонів євро у реконструкцію та розширення власної тренувальної бази, яка наразі займає площу у 180 тисяч квадратних метрів. Очікується, що це дозволить галісійцям не тільки розвивати талант місцевих вихованців, а й запрошувати до команди гравців високого рівня, які залюбки сприймуть нагоду попрацювати в умовах сучасної інфраструктури.

Ключовим архітектором поточних успіхів «Депортіво» є 67-річний іспано-венесуельський банкір-мільярдер Хуан Карлос Ескотет. Його структурам належить понад 99% акцій «біло-блакитних», а сам він із липня 2024-го офіційно є президентом «Депортіво». Того року Ескотет особисто пробачив галісійському клубу борги перед своїми фірмами на загальну суму в 70 мільйонів євро, а також виконав декілька збільшень капіталу. Незважаючи на статус, фанати «Депортіво» ставляться до Ескотета з великою прихильністю, а то й зовсім любов’ю. Один з найбагатших людей Іспанії просто горить бажанням та мрією повернути «Депортіво» колишню велич, причому як усередині країни, так і на міжнародній арені. У минулому він вже сидів зі звичайними фанатами на трибунах, хвилюючись за результати команди, чим і заслужив на повагу та визнання.

Маючи загалом адекватний стратегічний план розвитку, гроші та президента, який готовий їх витрачати, а також живе футболом по-справжньому, «Депортіво» реально може дивитись у майбутнє з оптимізмом. Так, з ходу боротися за чемпіонство чи хоча б єврокубки у галісійців навряд чи вийде, а там – побачимо. Принаймні, стартували галісійці дуже вдало – із двох нічиїх (по 1:1 – проти «Ельче» та «Малаги») та перемоги (3:1 – над «Валенсією»). Поки Ескотет та фанати «біло-блакитних» можуть бути абсолютно задоволені…