Іспанія починає нову битву за чемпіонат світу. Суперник № 1 – Марокко
Цього разу боротьба буде не на футбольному полі, а у кабінетах й інших місцях, де працюють чиновники
Минуло зовсім небагато часу з того моменту, як збірна Іспанії виграла свій другий в історії чемпіонат світу. На мундіалі-2026 «Червона фурія» справді виглядала сильнішою за своїх суперників, а у фіналі розправилася із чинними на той момент чемпіонами світу аргентинцями з рахунком 1:0. Цей тріумф дозволить іспанцям стати першою в історії країною-переможницею чемпіонату світу, яка стане господаркою наступної світової першості. У 2030-му, нагадаємо, відбудеться 24-й розіграш чемпіонату світу і це буде особливий турнір, оскільки він пройде у річницю сторіччя з дня проведення першого в історії мундіалю.
ЧС-2030 рішенням ФІФА буде проведений на полях трьох країн – Іспанії, Португалії та Марокко. Також по одному матчу відкриття на своїх газонах приймуть Уругвай, Аргентина та Парагвай. Проте головну інтригу в організаційних питаннях майбутнього чемпіонату світу поки що все ще не вирішено. Міжнародна федерація футболу поки так і не ухвалила, де відбудеться фінал ЧС-2030, битва за право проведення якого наразі в основному відбувається між двома аренами – мадридським «Бернабеу», де нещодавно було завершено масштабну та вражаючу реконструкцію, а також марокканським стадіоном імені Хассана II, який тільки зводиться неподалік Касабланки і вже позиціонується як найбільша арена у світовому футболі.
Станом на зараз, згідно даних компетентних джерел, наближених до організаторів, ще багато деталей проведення ЧС-2030 з футболу залишаються недопрацьованими. І вибір місця проведення фіналу є одним із найскладніших питань, оскільки за це право борються два титани. Мадридський «Бернабеу», у реконструкцію якого «Реал» інвестував близько 1,5 мільярди євро, є абсолютно самодостатнім об'єктом індустрії, який вже зараз приносить багатомільйонний прибуток. Але марокканський гігант, архітектура якого натхненна місцевим колоритом, має значний потенціал, аби залишити іспанців без фіналу, хоча після того, як господарі ЧС-2030 офіційно були названі майже ні в кого не виникало сумнівів, що вирішальний матч пройде не в Лісабоні чи Барселоні, не кажучи вже про стадіони Марокко, а саме на «Бернабеу».
За наявною інформацією партнери ФІФА зі спонсорства гаряче підтримують ідею проведення фіналу ЧС-2030 саме у Мадриді на «Бернабеу». Однак останні багатомільйонні інвестиції влади Марокко в будівництво стадіону імені Хассана II справили враження на топ-керівників ФІФА і, як зазначають західні видання, поставили під сумнів доцільність проведення фіналу на «Бернабеу».
Про що конкретно йде мова, чи що такого робить Марокко, аби так кардинально змінювати враження про себе у світовому футболі? Відповідь проста – колосальні інвестиції не тільки у зведення, як заявляється, найбільшого стадіону на планеті, але й вибудовування довкола нього абсолютно нової інфраструктури, яка у всіх дрібницях відповідає усім сучасним вимогам ФІФА, включаючи нові автомобільні та залізничні магістралі, які з'єднують стадіон із центром Касабланки та столицею країни Рабатом.
Очевидно, що в цьому питанні не обходиться і без особистісного лобі. Нинішній президент Королівської марокканської футбольної федерації Фаузі Лекжаа, який перебуває на посаді з 2014 року, а також поєднує її із державною посадою міністра-делегата у справах бюджету в Міністерстві економіки та фінансів Марокко, вважається одним з найближчих довірених осіб та ключових союзників нинішнього президента ФІФА Джанні Інфантіно. Саме Лекжаа офіційно очолює комітет з підготовки до проведення ЧС-2030, а також його часто називають потенційно майбутнім прем'єр-міністром країни.
У публічній площині Лекжаа завжди дуже тепло висловлюється щодо роботи Інфантіно на посаді президента ФІФА. Марокканський чиновник називає реформи, проведені за нинішнього глави світового футболу, «тихою революцією», нахвалюючи їх та захищаючи від критики з боку низки консервативно налаштованих європейських асоціацій. Зокрема, коли Інфантіно заявляв про можливість проведення чемпіонатів світу кожні два роки, Лекжаа палко підтримав цю ідею, тоді як в УЄФА вона схвалення категорично не знайшла.
На запрошення Лекжаа Інфантіно часто відвідує Марокко. У цій країні президент ФІФА буває, як правило, кілька разів на рік, називаючи візити як офіційними, так і дружніми. Самого керівника Королівської марокканської футбольної федерації бос ФІФА називав «своїм братом», а тому зовсім не дивно, що офіційний офіс Міжнародної федерації футболу у справах Африки був відкритий саме в столиці Марокко.
У той же час із керівництвом Королівської іспанської футбольної федерації в Джанні Інфантіно склалися дуже прагматичні ділові, якщо не сказати натягнуті, стосунки. Бос іспанського футболу Рафаель Лусан повністю дотримується субординації й публічно підтримує Інфантіно, але в кулуарах подейкують, що європейський чиновник жорстко наполягає – мовляв, фінал ЧС-2030 має відбутися лише в Іспанії, і жодна інша опція щодо цього не може навіть розглядатися. Крім того, Лусан відкрито заявляв про «якісь сили в Марокко», які намагаються зробити все можливе, аби «вкрасти фінал ЧС-2030» в Іспанії. До прямих звинувачень справа поки не доходила, проте між рядками вже відверто читається зв'язок та відносини, що встановилися між Інфантіно та Лекжаа.
Ситуацію для Іспанії та Рафаеля Лусана ускладнює ще й чинник відкритої війни між керівництвом Ла Ліги в особі Хав'єра Тебаса та ФІФА в особі Джанні Інфантіно. Перший неодноразово вимагав відставки другого, звинувачуючи у демонтажі існуючої футбольної індустрії. В результаті Лусану доводиться постійно лавірувати між тиском, який він відчуває всередині своєї країни, та необхідністю зберігати адекватні ділові відносини із ФІФА.
Як би там не було, а саме ФІФА прийматиме остаточне рішення щодо стадіону, на якому відбудеться фінал ЧС-2030. Якщо країн-господарок ЧС-2026 організація оголосила влітку 2018-го, то із містом та ареною, де відбудеться фінал змагання, визначилася лише у лютому 2024-го, за два роки та п'ять місяців до самого матчу. З чуток, саме особисті побажання Інфантіно щодо «Метлайф-стедіум» й стали вирішальними у цьому питанні. Тому той факт, що «Бернабеу» знаходиться у приватній власності, тоді як власником стадіону імені Хассана II, який наразі ще будується, буде держава в особі королівської сім'ї, може схилити чашу терезів саме на користь другого варіанту. Африканцям просто буде простіше переконати чиновників ФІФА у тому, що їхні козирі крутіші за ті, якими може похвалитися «Бернабеу».
Але як усе буде насправді – поки що невідомо. Зараз ясно тільки одне – до наступного Конгресу ФІФА жодних офіційних оголошень з приводу стадіону, на якому пройде фінал ЧС-2030, чекати точно не доводиться. У березні 2027 року відбудеться вказаний захід, де, можливо, питання і буде зсунуте з «мертвої точки» (важливо також розуміти, що на цьому Конгресі пройдуть чергові вибори президента ФІФА – надзвичайно важливі для Інфантіно). Ви запитаєте, де відбудеться цей Конгрес? У столиці Марокко Рабаті. Як гадаєте, це тільки випадковий збіг?..
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Іван Варфоломєєв продовжив угоду з «Лінкольн Сіті»
Тренер відкритий до нових варіантів роботи
