Тумба з ящиками. Про виліт Динамо з Ліги Європи

Мені нинішнє «Динамо» все більше нагадує наш Кабмін. Скільки не тасуй «кадри», скільки не переставляй ліжка, толку все одно не буде. І що далі, то буде просто гірше...

В принципі, вже після першого матчу проти ПАОК все було зрозуміло. Та що там після першого матчу з бронзовим призером чемпіонату Греції, коли абсолютно все було зрозуміло і після дебютного протистояння цього сезону – проти «Університаті».

Але хотілося тішити себе якщо не надією, то хоча б її ілюзією.

А якщо стисло, то можна констатувати наступне: динамівська команда не готова. Причому не готова як функціонально, так і емоційно. Під другий компонент неготовності якраз підходить нереалізація моментів. А брак «фізики» дуже яскраво виявився ще в другому поєдинку проти віце-чемпіонів Румунії, коли довелося грати і два додаткові тайми. Проявилася вона і в обох поєдинках проти грецької команди.

Але головне, як на мене, навіть не в цьому, не в неготовності, бо її можна списати, за великого бажання, на рекордно ранній початок сезону.

Вся біда в тому, що «Динамо» не стало кращим порівняно з минулим сезоном. І, зокрема, із минулим єврокубковим сезоном. Практично все те, що ми бачили у виконанні команди «пізнього» Олександра Шовковського, тепер бачимо у виконанні команди «зрілого» Ігоря Костюка.

З тією лише різницею, що тоді, за СаШо, особисто в мене залишалося ще хоч якесь бажання реагувати на те, що відбувається. Бурхливо реагувати. Особливо на те, як під час «водопою» Олександр Володимирович «пам'ятником» стояв біля лицьової лінії, замість того, щоб вносити хоч якісь корективи в гру, що невдало складається.

Зрештою, Олександра Володимировича таки прибрали. Не те, що було за що: було б дивно, якби не прибрали.

Але що вийшло натомість? Вийшло, що не хочеться навіть лаятись чи плюватися на те, що відбувається. Попередній динамівський наставник міг хоча б патякати чи філософствувати на післяматчевих прес-конференціях. Нинішній динамівський наставник насилу здатний скласти докупи два прості речення.

Це не було б бідою, якби команда мала поставлену гру. Але біда в тому, що цієї поставленої гри немає і близько.

Заради справедливості зазначу, що не у всіх динамівських бідах винен Костюк. Порівняно з ігровою моделлю попереднього тренера, нинішню ігрову модель «Динамо» можна назвати навіть трохи сміливішою, бо центральні захисники команди та особливо опорні півзахисники намагаються більш інтегровано залучатися до атаки, використовуючи вертикальні передачі та середній блок.

Але, чорт забирай, що рівень нинішніх динамівських опорників, що, тим більше, нинішніх динамівських центрбеків не дозволяє їм грати в цьому середньому блоці. Бо рівень їхньої майстерності - явно нижчий за середній, що чітко виявилося вже у грі у відповідь проти «Університаті». Не кажучи вже про гру у відповідь проти ПАОК. Та й першу також.

Я не знаю, чому «Динамо» у нинішнє трансферне вікно комплектувалося переважно вільними агентами. Може тепер така політика у клуба. Можливо, банально немає грошей. Можливо, банально немає проникливості. Я лише констатую, що з нинішнім кадровим потенціалом, як і тренерським, «Динамо» апріорі не здатне до вирішення не те що високих, але навіть середньої складності турнірних завдань.

І матчі проти середнього у всіх відношеннях ПАОК цей простий висновок не тільки не спростовують, а й повністю підтверджують.

Я не хочу зайвий раз юродствувати на тему динамівського воротаря у матчі-відповіді. У чемпіонаті України В'ячеслав Григорович дебютував якраз у двадцять років. Вийшов тоді на заміну, коли у грі вже все було вирішено.

Зараз, начебто, не було якогось серйозного святкового приводу ні для В'ячеслава, ні для, наскільки я розумію, всього його сімейства. Може, просто у Нещерета якісь проблеми. А може, ще простіше: Костюк банально не вірив, що його команда здатна відігратися на «Тумбі», тому й дав можливість Суркісу-молодшому дебютувати ще й у єврокубках.

А чому б і ні, власне? Адже від перестановки і доданків, і кадрів, і ліжок сума все одно не зміниться. І якщо бути до кінця об'єктивним, то аж ніяк не Суркіс-наймолодший винен у тому, що його команда без особливих шансів поступилася у Салоніках. Особисто я б у зв'язку з цим більше запитував з його тата і його дядька. Та що толку.

І ось ще що. Фани ПАОКа відомі своєю «любов'ю» до козломордих. Ну, було б дивно, адже власник цього клубу – затятий прихильник як кремлівського карлика, так і війни проти України. Я дуже сподівався, що цей факт зіграє нам, тобто «Динамо», на руку. Як нещодавно подібний факт зіграв нам на руку у грі проти сербського «Партизана».

Але я гірко прорахувався. Як дитя мале, дійсно. Яка там додаткова зарядженість, яка там додаткова мотивація. Швидше навпаки, якщо судити з дій Волошина та компанії у моменті з першим пропущеним м’ячем.

І від усвідомлення такої примітивної істини ще гірше. Ще гидше на душі.

І навряд чи це межа...