РОТАНЬ: Доводиться казати те саме, коли український клуб залишає єврокубки

Головний тренер житомирського Полісся Руслан Ротань провів прес-конференцію після поразки команди від Копенгагена у матчі-відповіді другого раунду кваліфікації Ліги конференцій:

– Насамперед хочу запитати: що сталося із Сарапієм перед матчем? І як оціните гру Майсурадзе, який привіз перший пенальті?

– Звісно, хотілося починати матч з Едіком, тому що Едік для нас ключова фігура. На жаль, він отримав травму на початку тижня. Була надія, що він зможе вийти в цьому матчі, але на передматчевій розминці він усе ж відчував біль, і цей біль збільшувався. Тому ми були змушені зробити заміну на Майсурадзе.

Що стосується Майсурадзе, я не можу казати: привіз – не привіз. Єдине, на чому потрібно наголосити: такі помилки, коли ми заробляємо пенальті у свої ворота, ми просто не повинні допускати. Ці моменти ми проходимо на тренуваннях. І саме на цих моментах щодо Гіо ми багато наголошували. Багато, емоційно, ще на попередніх зборах. І, звісно, коли людина або не розуміє, або не прислухається до цього, то рано чи пізно це, знаєте, як де тонко, там і рветься. Так воно і вийшло.

– Чому, на вашу думку, не вдалося реалізувати моменти, маючи чисельну перевагу?

– Так, я з вами згоден. До кінця першого тайму ми виглядали досить солідно. Я вважаю, що в першому таймі ми були кращою командою. Що стосується другого тайму, ми на його початку отримали чисельну перевагу, але мені зовсім не сподобалося те, як ми цією чисельною перевагою скористалися.

Єдине, що, мабуть, потрібно було робити в цій ситуації, коли суперник одразу перебудувався на п’ять захисників, – потрібно було шукати вільні зони за рахунок коротких дій, коротких передач, просто змінювати фланги, набирати хоча б 15 дотиків до м’яча, а потім ухвалювати рішення. Там завжди мав з’являтися або вихід на крос, або вихід на вбігання, або потрібно було доставляти м’яч у штрафний майданчик, вести там боротьбу і підбирати ці м’ячі.

У принципі, те, що ми побачили на 90+3-й хвилині. Але, бачите, не вистачає нам цього досвіду, не вистачає цієї впевненості. Звісно, хочеться, щоб це було. На жаль, такі дитячі помилки, яких ми припускаємося, коли в більшості пропускаємо ці м’ячі, – це вже, знаєте, з якоїсь незрозумілої причини.

Так ставитися до того, що суперник просто грає у простір, а ми не добігаємо, падаємо... І найголовніше – реакції на цей пас зовсім не було. Тому дуже прикрий гол. І це якраз ті помилки, про які ми завжди говоримо на тренуваннях. На кожному тренуванні, на кожній теорії ми про це кажемо.

Читайте також:

БАБЕНКО: «Наче все було: і червона картка, і все начебто складалося добре»

– Руслане Петровичу, давайте все ж шукати позитив. Я розумію, що зараз важко і вам, і команді, але команда зіграла дуже гідно проти серйозного суперника. Тепер можна сконцентруватися на чемпіонаті України, поборотися за срібло – такий план поставив президент, а можливо, навіть і за золото. «Шахтар» гратиме в Лізі чемпіонів, будуть переїзди, їм буде важко, а «Полісся» може сконцентруватися і набрати багато очок у цей період.

– Так, дякую. Звісно, хочеться шукати цей позитив. І він насправді є. Просто, ви знаєте, я бачу потенціал команди. Дуже великий потенціал. Але ви розумієте, другий рік – і ми вже другий рік не дорослішаємо. Ось у чому мій головний біль як тренера: ми не дорослішаємо.

Важливість кожної гри, кожного тренування повинен розуміти кожен гравець. Коли цього немає, тоді вся ця праця... Я вважаю, що це, знаєте, така пекельна праця: те, що вони проходять на зборах, те, як вони готуються. Але завжди перемагає і програє команда.

Звісно, сьогодні ми програли як команда. Але ми повинні бути тією командою – коли ми створюємо ці помилки і їх виправляємо, мене непокоїть те, що в нас ситуація, коли до одних і тих самих людей на тренуванні: «Давай, давай, давай». Знаєте, такий батіг, який у нас в Україні не люблять.

І на цьому наголошуєш, наголошуєш, наголошуєш, наголошуєш. А потім у таких матчах таке обов’язково трапляється. Це футбол. Це такий футбол. Єдине, що я зараз це розумію, тому що я пройшов шлях футболіста і вже дивлюся на це як тренер. А якби наші гравці також це розуміли, то, повірте, сьогодні ми були б дуже задоволені й вдячні.

У принципі, з тим потенціалом, який маємо, сьогодні, я скажу, на 99% ми повинні були проходити цю команду, якщо брати два матчі. Тому цей нереалізований потенціал – ось за що шкода.

– У мене питання більше про атмосферу. «Полісся» більшість своїх матчів грає в Українській Прем’єр-лізі, де немає такої кількості вболівальників. Сьогодні команда зіткнулася з майже заповненим стадіоном і з підтримкою ультрас «Копенгагена». Наскільки цей момент також зіграв вирішальну роль у тому, що не вдалося?

– Ви знаєте, ми також переживали з цього приводу. Я вважаю, що саме з цим хвилюванням команда повністю впоралася. Те, що було протягом першого тайму, на початку гри, – ми домінували на футбольному полі і мали перевагу з м’ячем. Тому якоїсь невпевненості не було.

Так, сьогодні ми програли матч. Провели дуже класний матч – правильно сказати, дуже класний матч за якістю, але програли через ці маленькі деталі, через ті маленькі помилки, які в нас є і які ми ще не виправили протягом нашої роботи. Саме за ці деталі в Європі карають.

Така команда, яка має досвід гри в Лізі чемпіонів, у Лізі Європи, – от вам, будь ласка. Це все тут вилазить. Воно нам тикає носом і показує: ось проблема. Ми це розуміємо.

– Чи заходив президент до роздягальні? Які слова підтримки, можливо, сказав? І які в нього думки?

– Так, звісно, президент завжди з командою. Я розумію його хвилювання. Дуже хотілося його порадувати, тому що він дійсно створює для нас такі умови, про які в цей час, у час війни, можна тільки мріяти. Президент, як завжди, був спокійний. Він підтримав команду. Він наголосив на тому, що наступного року ми повинні бути сильнішими. Це 100%. Це класні слова, слова підтримки.

Але ми також повинні всі разом розуміти: те, що робить для нас президент, – ми повинні давати йому ті емоції, щоб він був дуже задоволений. На жаль, сьогодні порадувати нашого президента і наших уболівальників у нас не вийшло. І доводиться говорити одне й те саме: коли українська команда вилітає з єврокубків, будемо працювати на наступний рік.

Читайте також:

КРУШИНСЬКИЙ: «Дуже прикро. Взагалі всередині пусто, якщо чесно»

– Ще хотілося б про момент Краснопіра, коли він пробивав буквально із кількох метрів. Що ви тоді подумали? І чи не опустилися у вас у той момент остаточно руки?

– Ви знаєте, я хочу хлопців похвалити. У нас також були надії, тому що коли ти маєш чисельну перевагу, ти розумієш, що будеш біля воріт суперника. Такі моменти, звісно, хочеться забивати. Але я вважаю, що там був дуже важкий момент. Він робив це в підкаті. Якби він забив на тій хвилині, можливо, нам вдалося б урятувати гру. Але я знову підкреслю: мабуть, не ті моменти, які ми не забили, визначили нашу сьогоднішню гру.

– Що ви сказали команді в перерві, щоб її якось зарядити, мотивувати на другий тайм?

– Ми виправили помилки. Те, що ми робили в першому таймі, – це, в принципі, був наш план на гру. І ми говорили, де повинні покращитися.

Коли ми граємо в нападника, або коли суперник дає багато часу нашим центральним захисникам, ми наголошуємо на тому, що повинні грати трохи різноманітніше: грати в нападника, закидати м’яч у простір на вісімку або переводити на інший фланг і там створювати більшість. На жаль, ми доходили до флангів, виходили на подачу, були вбігання, але не було завершення.

То ми не подамо, то саме ті моменти, які мали сьогодні в матчі, не можемо реалізувати. Для цього потрібне терпіння. Особливо – правильне розпізнавання ситуації. По-перше. По-друге, надійність на м’ячі. Змінювати фланги – це також дуже важливо.

У принципі, ми вже в першому таймі були б набагато якіснішими і спокійнішими на м’ячі, якби мали трохи більше терпіння. А після вилучення було дуже багато агонії. Ми перебудувалися, перейшли на двох форвардів, на схему 3–5–2. Але, звісно, з цього ми повинні були більше використовувати.

Нам потрібно було більше дотиків. Потрібно було доходити до флангів, бути там агресивними, змушувати суперника боротися за м’яч. Найголовніше – штрафний майданчик. Ми хотіли, щоб він був заповнений нашими двома форвардами, плюс вбіганнями інсайдів і закриванням латералями. Але, розумієте, не вийшло в нас це. Ми дуже часто поспішали, мало змінювали фланги і ухвалювали неправильні рішення в простих ситуаціях.

Читайте також:

Руслан РОТАНЬ: «Упевнений на 99%, що ми повинні були проходити цю команду»

Відеоогляд матчу Копенгаген – Полісся (2:1)