Про «породу» Пономаренка та альтруїзм Герреро. 11 думок після матчу Динамо

Стартовий склад Костюка «читався». За винятком одного персонажа у ньому – панамця Герреро. Місяцями тренер довіряв місце на лівому фланзі атаки Редушко, аби зараз «перевзутися» у польоті та використати на позиції номінального нападника. І Герреро віддячив тренеру передасистом на перший гол. І яким! Ніби простий пас під подачу для Дубінчака, але з ідеальними силою та таймінгом. У виконанні, ще раз зафіксую, центрального нападника. Фінішера. А ще – стабільно запасного у складі команди. Такі зазвичай хочуть не грати у футбол, а доводити тренеру, що той помилився. Ударами. Дриблінгом. Сміливими рішеннями. А тут – просте та очевидне. Максимально про команду, а не про особисті інтереси гравця. Цілком собі привід похвалити. Здається, ми зарано поставили хрест на цьому парубку.

Герреро, на відміну від багатьох, заслужив на компліменти. Декількох із цих багатьох назву в абзацах нижче. Давайте розберемося: як «Динамо» програло ПАОКу?

1. Киянам дуже пощастило із заміною Алі. Лише декілька тижнів тому футболіст грав за Швецію на чемпіонаті світу, тож у його класі сумнівів як таких нема. Але якщо раптом у когось були – виконавець розвіяв їх вдалою спробою дриблінгу на перших же хвилинах. На заміну травмованому Алі вийшов наш старий знайомий Тайсон (той самий!), якому категорично не вистачало різкості: бразилець, коли отримував ситуації 1 в 1, радше намагався зберегти м’яч, аніж обійти суперника. У підсумку здійснив лише 1 спробу дриблінгу за 76 хвилин на полі! Не подумайте, навіть так був дуже корисним в атаці – але якщо навіть його стримати «Динамо» було важко, уявіть, що б міг робити із бідолашним Кендзьорою Алі. Кияни уникнули найгіршого. А от те, що навіть так пропустили тричі, – геть інша історія.

2. Пропустили рівно так, як мали б забити. ПАОК закинув м’яч на форварда та вдало зіграв на підбиранні. Це немовби провести розслідування та вийти на самого себе. Ніби запропонувати вирішити суперечку на камінь-ножиці-папір та одразу викинути папір. До речі, критика Біловара у моменті – точно надмірна. Хлопець програв свою дуель: так буває. З усіма. Навіть із найкращими. Давайте ставити інші питання. Наприклад таке: а чому ані душі в опорній зоні на підборі? Або ось таке: а як так виходить, що після підбору м’яча суперником Михавко не ухвалює жодного рішення? Ані грає щільно з опонентом, ані робить крок уперед, аби спіймати того в офсайд. Просто дивиться футбол з першого ряду. Якщо у моменті можна покритикувати аж трьох, то мова не про індивідуальну помилку – про командний клас лінії.

3. Можна було ставити пенальті за фол Біловара. Момент на 25-й хвилині (раптом хтось хоче передивитися). Спочатку – боротьба, а далі – ривок нападника… якому заважає аж до самого кінця рука нашого оборонця. Нам просто пощастило із рефері. Нагадую: VAR має вказувати головному арбітру на його очевидні помилки. Тобто ситуації 50 на 50 чи близькі до того – не ті, коли мають втручатися рефері перед моніторами. Тут точно без явного 11-метрового – але легко уявити собі, як подібний поставлять у тій же Ла Лізі. Пощастило, що конкретно для цього рефері тримати суперника рукою у момент подачі – ок. А так: треба відпускати раніше. Відчувати момент, коли ще можна заважати опоненту такими «хитрощами», а коли варто кинути тримати того та просто бігти, аби не привезти пенальті.

4. План ПАОКа працював і за рахунку 1:1. Не те, щоб другий гол зрів, – але ситуація була під контролем греків. Було зрозуміло, у що ті намагаються грати: пресинг-пастки на флангах, прицільна оборона центру та опорної зони, на м’ячі – виходи на кроси (частіше – подачі), швидка доставка круглого до фінальної третини, зокрема дальніми закиданнями. І все. Це. Працювало. У тій чи іншій мірі. А у що планувало грати «Динамо»? У першому таймі побачили лише закидання на Пономаренка (здебільшого у паніці після пресингу суперника) та опускання вниз під безідейний розіграш по черзі всіх центральних півзахисників команди. На фоні ПАОКа кияни виглядали безпорадними з круглим у ногах. Та чого вже: просто гіршою командою. Яка вміє менше. Має менше класних футболістів. Якій просто пощастило забити першою.

5. Другий гол прийшов після чергового кросу. І багато хто кинувся одразу критикувати Бражка за невдалу дію в обороні: скинув м’яч назад прямо на ногу супернику. І так, можна: треба думати головою. Скидання назад – нормальне рішення… якщо б це не була друга (полуторна?) хвиля атаки. А так маєш тримати у голові думку, що за спиною точно хтось-хтось да є. І тут був. Однак і футболіст мав лише 1 дотик. Давайте критикувати його правильно: декількома секундами раніше він не опинився в опорній зоні. На скрині нижче після подачі ПАОКа лінія штрафного майданчику «Динамо» порожня. Далі там відбудеться підбір круглого суперником та продовження гольової атаки ногами Бражка. Не довелося б рятувати батьківщину, якби одразу був в опорній зоні. Підібрав би круглий першим – і виніс би. Можливо, навіть не у дотик – а у 2-3.

6. А чи потрібен Піхальонок за такого футболу? Не критика, абсолютно. Лише спроба порушити питання без однозначної, на мій погляд, відповіді. Олександр – найбільш авантюрний футболіст у центрі поля «Динамо». А тут матч, де суперник карає за втрати, а невдалий пас в останній третині ставить хрест на єдиній атаці команди за 5-10 хвилин. А чи не потрібен за такої гри хтось, хто буде більш бережливо ставитися до володіння? З іншого боку, на фоні партнерів Олександр у першому таймі виглядав єдиним, хто здатний ухвалювати непопулярні рішення, а не тільки пасувати ближньому. Якщо шукати ключі до масованої оборони суперника, то, інтуїтивно очевидно, краще робити це із ним, аніж без нього. Єдине що точно: вчора в Олександра не пішло. Можливо, його місце у старті цього «Динамо», де ключове – не помилятися, не повинно бути гарантованим.

7. Костюк переграв свого візаві після перерви. Наскільки невдалий перший тайм у виконанні киян, настільки ж переконливий другий. Давайте одразу проговоримо лише: ПАОК встав. За рахунку 3:1 остаточно «вимкнувся» і не повернувся у гру повноцінно навіть після 3:2. У перерві Костюк попросив своїх центральних хавів активніше долучатися до розіграшів на флангах – і команда виконала 2 кроси за 3 перших хвилини після перерви. Зокрема другий – Бражко, взагалі-то опорник. Показово. Плюс, швидшою стала доставка м’яча на ці самі фланги. Таким чином «Динамо» навчилося просуватися далі по полю – а далі замінами в атаку знайшло такі необхідні акценти в останній третині. Правильна послідовність ухвалення рішень. Як виявилося, правильні заміни загалом. Коли є привід хвалити – треба. Костюк переконав: має міцний зв’язок із реальністю та подіями на полі.

8. Третій гол – копія другого. Не за візуалом, але за сенсом: знову без Бражка у тій самій зоні на лінії штрафного майданчика. Нагадало момент із першим голом Аргентини у ворота Англії, коли Андерсон змістився у півфланг та в останній момент перекривав подачу Мессі з лівої у штрафний – а той відпасував на лінію під удар Фернандеса. Тоді зовсім трохи не встигав кинутися під удар Джуд, зараз – Бражко. Насправді не хочеться спускати всіх собак на Володимира. Зрештою, його позиція у моменті – цілком зрозуміла… але ж хтось має захищати ту бісову лінію штрафної. І якщо у першому таймі команда так і не придумала, хто це має бути, чи не має тренер у перерві підказати? Відреагувати на оті ривки гравців ПАОКа, котрі уводили суперників із даної зони, та сказати комусь стерегти ту лінію попри все? Ось тут в антракті недопрацювали – отримуйте 1:3.

9. ПАОК вразливий під час кросів. І взагалі вразливий, коли справа доходить до гри всередині штрафного майданчика. Футболісти греків там губилися вчора сильніше за українських всередині їхнього. Так, наприклад, прийшов другий гол киян: у моменті у штрафному майданчику суперника аж 6 гравців «Динамо». Більшість не контролюються, зокрема автори гола та асиста. У другому матчі треба користуватися слабкістю суперника та частіше входити в чужий штрафний майданчик. Якби «Динамо» вчора робило це з перших хвилин, а не лише з другого тайму, забило б не 2, а всі 3-4 голи. Щонайменше створило б достатньо моментів. До речі, Лонвейк забив уперше з середини минулого сезону, а за «Динамо» – вперше з 2022 року. Хороший обрав момент, аби згадати, що взагалі-то впродовж своєї кар’єри зазвичай стабільно клав по 3-4 за рік. А кажуть, що у Києві погані легіонери…

10. Пономаренко подорожчав мільйонів на 5. І це навіть попри те, що не забив. Бо забити може кожен. Зрештою, реалізація – така штука, котра приходить та йде. Але що зробив Матвій перед та під час своїх топ-моментів? Спершу поклав суперника фінтом. У другому випадку перекидав воротаря, а не бив на силу. Тобто мова не про перспективного нападника-стовпа – про форварда, який здатний ухвалювати непопулярні та вишукані рішення. Який не просто бачить ворота та б’є – намагається покращити свою позицію та шанси забити. Цього разу не вдалося, але завдяки Матвію «Динамо» отримало +1 момент і було на відстані однієї стійки від рахунку 3:3. Форвардів із запальним характером Пономаренка багато. Але з таким набором навичок із його антропометрією та стилем гри – обмаль. Він «породистий» нападник. А за «породу» прийнято платити багато.

11. «Динамо» награло на нічию. Поступилося за ударами, але було єдиною командою на полі на останніх хвилинах. Програло вчисту перший тайм (не за рахунком – за змістом), але перевернуло гру по перерві. З обмовками, але рівний матч. Точно конкурентний. А якщо дивитися не гру, а лише огляд, то можна подумати, що «Динамо» – ще й більш технічна команда, адже які комбінації розіграла на обидва голи та як красиво міг забити Пономаренко! Окрім того, кожного з 3 пропущених голів кияни могли б уникнути, якби оборона працювала хоч трохи більш злагоджено… З такою версією ПАОКа можна боротися. Особливо якщо він «вимикатиметься» з гри й у Греції, а «Динамо» почне грати у футбол з перших хвилин. Навіть на проміжку у 15 хвилин перерви та 45 хвилин другого тайму Костюк переконав, що вчитися на помилках вміє, – а тут цілих 7 днів на аналіз побаченого.

Надія є.