Без лексики Руні: про перерви з Мадонною та з користю для гравців

30-хвилинна павза між 1-м і 2-м таймами фіналу чемпіонату світу містила в собі виступи світових поп-зірок і спричинила хвилю хейту у футбольних людей. Найколоритніше висловився Вейн Руні, назвавши те, що відбулося в проміжку між таймами, «лайном». Отакої! Рядові глядачі шоу (та чи багато було таких, адже ціна на квитки зашкалювала?!), менше з тим, цілком позитивно сприйняли таку новинку, якщо судити по гучних оплесках на адресу Мадонни (обабіч неї стояли, до слова, бразильські футбольні легенди Роналдінью та Роналду), Шакіри, Джастіна Бібера тощо. А як-то воно, власне, для футболістів? 30-хвилинна павза для самих гравців – це, либонь, порушення звичного ритму, та водночас і певне збереження сил на продовження шоу (воно ж must go on), чи не так?

Пригадую, чим були зайняті перерви на наших широтах у різночасся. То футбольним фанатам пропонували насолодитися легкоатлетичними забігами, то виступами групи «Ляпіс Трубецкой» (це коли Україна героїчно перемагала Кріштіану Роналду й компанію), то в епіцентрі уваги були лотереї з різноманітними призами (від футбольних чи волейбольних м’ячів до автівок), а популярна газета «Вечірній Київ» наступного після матчу дня публікувала на своїх шпальтах результати розіграшу поряд зі звітом про гру, то нуртували якісь бейсбольні мотиви (в пізні 1980-ті). Різну оцінку вболівальницького люду діставала така довільна нефутбольна програма посеред футбольних матчів: то фани цілком схвально сприймали таке відгалуження в грі (власне, більш як 90-тисячна авдиторія в Києві під час лотерейних розіграшів у 1987-му на рядових календарних матчах – не лише данина грі динамівців у сезоні попередньому та сподіванням на завоювання Кубка чемпіонів, а й жага до миттєвої пересадки пересічного совка з громадського транспорту на власну машину, чим аж ніяк не кожен міг похизуватися в добу розвиненого соціалізму на наших теренах), то давали гарту організатором за кричущу недоцільність. У будь-якому разі певна реакція мала місце.

Цей мундіаль взагалі був щедротним на павзи: гідратаційні стали його фірмовою ознакою, а музична під час фіналу підкреслила, сказав би, американістисть того шоу. Та хочу поділитися своєю думкою щодо іншої павзи – між 2-м таймом основного часу й 1-м таймом додаткового в плей-оф у разі паритету в 90-хвилиння. Як на мене, мізер цієї перерви, який існує зараз, аж ніяк не сприяє повносиллю учасників футбольного дійства. Чому б не зробити ту перерву так само 15-хвилинною, як це зазвичай буває між 1-м і 2-м таймами? Адже після двох 45-хвилинок суперники витратили куди більше сил, ніж після однієї. І чому вони не можуть мати право на 15-хвилинний перепочинок? Така павза цілком може посприяти якщо й не повноцінному, то принаймні прийнятному відновленню та більшому темпу гри в додаткові 30 хвилин. Тут футбол цілком може взяти приклад із хокею. Водночас правило «золотого голу», органічне для хокею, для футболу все ж таки неприйнятне. Ну а прихильникам комерціалізації 15-хвилинний міжігровий час принесе рекламні дивіденди. Крім того, законодавчо можна й збільшити до 5-ти хвилин час перепочинку між, власне, додатковими таймами – так само сприянок відновленню, чого там приховувати.

Як на мене, новації, покликані зберегти здоров’я гравців, мають розглядатися першочергово. Й коли вже накреслилася тенденція до збільшення комерційних перерв, то чом би й не поєднати фінансову складову з турботою про дужість гравців та яскраве видовище в додаткові 30 хвилин? Повільні переступи менш цікаві, ніж многосильна завзятість, чи не так?

Олексій РИЖКОВ