Від Пеле до Мессі: символічна збірна фіналів чемпіонатів світу

Фінал чемпіонату світу – особлива гра. Трапляється вона раз на 4 роки й традиційно перебуває у фокусі уваги всієї планети. Її дійові особи ледь не автоматом зараховуються до сонму легенд, а якщо в них вийде виявити свої чесноти в тій баталії, то й поготів: світова слава стане їх повсякчасним супутником. Із гравців, які виблискували у фіналах мундіалів, вийшла незлецька команда, хоча поміркувати над її складом довелося чималенько. Ба навіть не вийшло залучити до її складу деяких мультибомбардирів мундіальних ендгеймів – конкуренція ж бо! Отже, пропоную свій варіант команди зірок фіналів.

Переможець 4-зіркової серії

Воротар: Клаудіо Таффарел (Бразилія, народився в 1966 р.)

Клаудіо Таффарел двічі поспіль грав у фіналах мундіалів. Він є чемпіоном світу 1994 р. і віцечемпіоном 1998 р. В дербі 3-разових чемпіонів світу в першій половині 1990-х він зберіг свої ворота в недоторканності впродовж основного й додаткового часу. В післяматчевій же серії впорався з ударом Даніеле Массаро та, як писали апеннінські медіа, загіпнотизував Франко Барезі й Роберто Баджо так, що ті не поцілили у ворота. Ну й ту 4-зіркову серію пенальті Таффарел виграв у знаного італійського кіпера Джанлуки Пальюки. Другий фінал склався для Таффарела невдало. В 1998-му протиотрути діям Зінедіна Зідана після стандартів і виходу на ворота в епілозі гри Еммануеля Петі він не знайшов. Менше з тим, вважаю, саме Таффарела достойним місця в цій збірній. Він – єдиний із воротарів, що брали участь у фіналах, який зміг поєднати сухість своїх воріт із відбитим пенальті в переможній серії.

Крапка в довічності «Золотої богині»

Захисники: Пауль Брайтнер (ФРН, народився в 1951 р.), Марко Матерацці (Італія, народився в 1973 р.), Карлос Альберту (Бразилія, 1944–2016)

Зізнаюся, трохи незручно перед знаними захисниками через те, що для цієї збірної зібрав ультраатакувальний варіант із 4-ма нападниками. Форвардам завше перепадає більше променів слави, ніж оборонцям. Однак й оборонців я вибрав знакових, чий внесок у чемпіонство своїх команд – заледве чи не вирішальний.

Ліворуч у захисті – Пауль Брайтнер. У переможному для західних німців фіналі-1974 проти неповторних нідерландців Брайтнер упевнено реалізував пенальті (сфолили суперники проти Бернда Гельценбайна) в половині 1-го тайму.

В невдалому ж для збірної ФРН фіналі-1982 проти італійців Брайтнер відзначився забитим голом незадовго до фінального свистка, давши змогу західнонімецькій команді уникнути поразки з великим рахунком. Прикметно, що в успіх навіть після цього голу підопічні Юппа Дьорваля не вірили, адже м’яч на центр після влучного удару Брайтнера ніс суддя, а не гравці збірної ФРН.

Андреас Бреме як альтернативний варіант лівого оборонця? В 1986 р. у фіналі проти Аргентини (тоді Німеччину так само репрезентувала, власне, західна її частина) енергійний білявець невтомно гасав лівим флангом упродовж 90+ хвилин, однак, зрештою, аргентинці виявилися потужнішими та перестріляли опонентів: 3:2. А ось чотирма роками по тому Андреас повернув Марадоні та компанії боржок. Бреме вельми надійно відіграв у захисті (став повноправним господарем свого флангу!) та забив вирішальний пенальті незадовго до кінця 2-го тайму. Втім, 2 голи Брайтнера, як на мене, все ж таки лунають голосніше. Тому саме Пауль, а не Андреас наявний у цій команді.

Ох, відчуваю прилетить мені від симпатиків Зінедіна Зідана, але в центр захисту символічної команди поставлю Марко Матерацці. В тому пам’ятному фіналі-2006 (бігме, 20 років уже спливло!) Марко спершу привіз пенальті на свої ворота, але далі став на шлях виправлення: забив гол із гри, вище за всіх вистрибнувши під час кутового, доволі надійно відіграв у захисті, спровокував вилучення лідера команди-суперниці й реалізував післяматчевий пенальті. Порушення принципів «фейр-плей»? Не без того. Проте якщо б Зізу не зреагував так, як він зреагував, то ми б і не дізналися про всі версії сказаного Матерацці Зідану (з відповідною книжкою Марко зволікати не став). Ставки у фіналі надто високі, й футболісти незрідка вдаються до обопільних образ. Не виняток і Матерацці, однак не виняток і Зідан, адже мало якось ішлося про те, що саме Зідан сказав на адресу Марко, – навряд чи якусь приємність. Та від слів до бійки перейшов саме Зізу…

Правий фланг захисту – вотчина капітана бразильської чемпіонської команди-1970 Карлоса Альберту. Саме він поставив переможну крапку в бразило-італійському дербі 2-разових чемпіонів світу, жорсткому герці за право довічно володіти «Золотою богинею». Пеле віддав пас у вільну зону в штрафному майданчику італійців, Карлос Альберту набіг із правого флангу й першим доторком невідпорно пробив: 4:1!

«Джин із пляшки»

Півзахисники: Еммануель Петі (Франція, народився в 1970 р.), Зінедін Зідан (Франція, народився в 1972 р.), Пеле (Бразилія, 1940–2022)

Еммануель Петі – король опорної зони! Саме його бездоганна гра багато в чому посприяла першому французькому світовому чемпіонству в 1998 р. Він у зародку руйнував бразильські атакувальні намагання. Після кутового у виконанні Петі Зідан відкрив рахунок. А наприкінці матчу Еммануель відірвався від оборонців і поставив крапку в тій грі: 3:0.

Місце Зінедіна Зідана в цій збірній не підлягає сумнівам. Його дубль у Золотому фіналі-1998, певно, є найзорянішою годиною ігрової кар’єри. Як там писали Жан Філіп і Патрік Форт у біографії «Два життя Зідана»: «Одна секунда, щоб не тільки змінити кар’єру, а й усе життя». Той вечір став незабутнім для всієї Франції! Ті самі Філіп і Форт вдалися до такого порівняння дій Зізу в 2-му таймі: «Він бігає вночі по Сен-Дені подібно джинові, що випустили з пляшки, в якій він спав довгий час». Про фінал-2006, що став лебединою піснею Зідана, написано чимало. Хочу лише підкреслити, що в тій грі Зідан реалізував пенальті на самому початку гри: не надто впевнений удар дещо своєрідною Паненкою, і м’яч від поперечини все ж таки опускається за лінію воріт. «Я хотів би, щоб це запам’яталося. Краса руху!» – казав Зізу після гри. На той момент Зідан став четвертим футболістом в історії чемпіонатів світу, який відзначався у двох фінальних матчах. Та вдруге стати чемпіоном світу Зіданові не судилося.

А ось Пеле (пригадую, як в одному інтернаціональному футбольному середовищі визначили його місце в тактичній побудові – поскрізь!), який відзначався в двох фіналах дещо раніше від француза, мав у своїй колекції три медалі чемпіона світу. «Король футболу» видав дубль у фіналі-1958 проти Швеції. В дебюті 2-го тайму 17-річний вундеркінд після кросу з лівого флангу прийняв м’яч на груди, чудовим фінтом пошив у дурні оборонців і невідпорним ударом із льоту спрямував м’яч у ворота. На 90-й хвилині – черговий навіс із лівого флангу Пеле перетворив на гол хитрим ударом головою просто в правий від воротаря кут воріт. У 1970 р. у фіналі проти італійців Пеле також забив головою – відкрив рахунок після флангового навісу у виконанні Роберто Рівеліно.

Пенальті й… пенальті, голи-близнюки й хет-трик із фантомом

Нападники: Кіліан Мбаппе (Франція, народився в 1998 р.), Вава (Бразилія, 1934–2002), Джефф Герст (Англія, народився в 1941 р.), Ліонель Мессі (Аргентина, народився в 1987 р.)

Кіліан Мбаппе заходився встановлювати свою диктатуру на мундіалях ще в 2018 р. у болотяній столиці (якраз отам, де диктатури найчастіше й зводяться). Тоді 19-річний форвард дальнім ударом забив 4-й гол французів хорватам, що, певно, остаточно розвіяв чемпіонські надії Модрича та компанії.

Чотирма роками по тому Мбаппе видав хет-трик у феєрії проти Аргентини в Катарі. Двічі забивав із пенальті, а однораз – потужним ударом із льоту, щойно вбігши до штрафного майданчика. Втім, для загальної перемоги й другого поспіль чемпіонського титулу французам цього не стачило: в серії пенальті європейці програли, хоча саме Кіліан був влучним у післяматчевому герці. Відзначу й такий нюанс. Якщо в тактичній розстановці фіналу-2018 Кіліан тяжів до правого флангу, то у фіналі-2022 більшою мірою розташовувався на лівому фланзі. Зважаючи на хет-трик саме в тій грі, а також на конкуренцію з боку Ліонеля Мессі в цій збірній, усе ж таки поставлю Кіліана ліворуч.

Гарна реакція на пропущений м’яч – цим висловом заведено характеризувати дії команди, яка, попри гол у власні ворота, не знітилася, а власноміць забитими голами вельми швидко виправила становище. Вава якраз і був тією людиною, завдяки якій бразильці суперово зреагували на пропущений від шведів гол у фіналі-1958. Спершу він, перебуваючи у воротарському майданчику, замкнув простріл Гаррінчі з правого флангу, зрівнявши рахунок. Надалі ж, ще до кінця 1-го тайму Вава з Гаррінчею повторили цей номер на біс! Знову простріл Гаррінчі з правого флангу, й знову Вава виявився найкмітливішим у воротарському майданчику. Відмінність – хіба що в тому, що цього разу Вава, або, як його звали, «Сталеві груди» підставив ліву ногу, а не праву, як у першому разі.

Накреслив шлях до хет-трику у фіналах мундіалів для Мбаппе та майбутніх генерацій англієць Джефф Герст у фіналі-1966. Перший свій гол, яким, власне, зрівняв рахунок, Герст забив головою у британському стилі. Далі Джефф забивав уже в додатковий час: гол-фантом, суперечки про який не вщухли й дотепер (чи перетнув м’яч лінію воріт?), а також крапка в матчі, поставлена під час стрімкої контратаки.

У фіналі-2014 Ліонель Мессі діяв на позиції під нападниками. Втім, дивідендів особисто йому та команді назагал це не принесло: бундестім тоді зусиллями Маріо Гьотце забив єдиний гол у додатковий час і дістався чемпіонства. А ось у фіналі-2022 Мессі вже грав на правому фланзі атаки, відзначився дублем (один із голів – із пенальті, інший – добивання після того, як кіпер французів Уго Льоріс відбив перед собою удар Лаутаро Мартінеса) й чітко реалізованим післяматчевим пенальті. Ну, й найголовніше: здобув жаданий титул чемпіона світу. Свої результативні досягнення у вирішальних матчах за світове чемпіонство Лео цілком може поповнити й сьогодні, чом би й ні?

Віддамо данину талантам Луїджі Колауссі та Сільвіо Піолі, дублі яких у суперечці з угорцями принесли італійцям світове золото в 1938-му. В повоєння 1950-х двічі забивав у фіналі угорцям західнонімецький нападник Хельмут Ран (чим, на думку деяких політологів та економічних оглядачів, ні багато, ні мало поклав початок економічному буму у ФРН). Ніхто не применшує заслуг автора дублю у ворота Нідерландів у фіналі-1978 аргентинця Маріо Кемпеса. Однак із мультифіналістами та авторами хет-триків у вирішальних матчах навіть йому складно конкурувати. Цілком імовірно, що нинішній фінал запалить нову зірку мундіальних епілогів, яка видасть справжнє твориво футбольного мистецтва. Отже, увага – на Іст-Резерфорд!

Олексій РИЖКОВ