КОСТЮК: Вони зруйнували чотири вулиці. Це за 5 км від будинку моїх батьків

Українська тенісистка Марта Костюк провела прес-конференцію після перемоги над Жасмін Паоліні та виходу до півфіналу Вімблдона-2026:

– Марто, поділіться своїми враженнями від матчу.

– Це був дуже хороший матч. Я задоволена своїм виступом. Гадаю, тактично я зіграла добре. Ніколи нелегко вперше виходити на Центральний корт. Я не знала, як впораюся з цим і як зіграю. Тож я задоволена всім.

– Це ваш другий півфінал поспіль: спочатку «Ролан Гаррос», тепер Вімблдон. Який із них для вас особливий?

– Гадаю, на грунті мій результат все ще кращий, ніж на траві. Для мене було більш очікуваним, що це станеться саме на грунті. Трав’яний сезон дуже короткий, і завжди складно передбачити, як він пройде і як ти адаптуєшся. Поки що я, мабуть, все ще оберу ґрунт. Але подивимося. Якщо виграю завтра, скажу щось інше.

– Що змінилося у вашій грі – ментально, фізично, тактично? У чому головна причина цієї неймовірної серії?

– Я працювала над багатьма речами протягом тривалого часу. Не можу виділити щось одне. Теніс – дуже складний вид спорту. Не можна просто сказати: «Я змінила ось це – і все». Думаю, результат приносить те, що я стала стабільнішою з кожним днем. Загальна стабільність – у тому, як я почуваюся і яка я є.

– Наскільки вам допомогла стабільність у роботі з одним тренером – Сандрою?

– Це точно мені допомогло. Раніше, коли в мене починалася серія поразок або я погано почувалася на корті, моєю першою реакцією було: треба міняти все. Треба міняти тренера, міняти всю команду, нічого не працює. Все ставало дуже емоційним. Так було досить довго. Робота з Сандрою ніби мене зцілила.

Коли щось йшло погано, я ніколи не сумнівалася в роботі з нею. Але іноді поверталася до думки: «А що, якщо все, що я роблю, неправильно?» Це було давно, але все одно десь залишалося. З часом це пом’якшилося і стало краще. Нам обом допомагає те, що ми дивимося на загальну картину. Ми завжди думаємо, кого ще можна додати до команди, якщо з’явиться відповідна людина.

Перед грунтовим сезоном ми намагалися запросити одну людину, але вона не погодилася. Просто не захотіла. Сказала «ні». І ми такі: «Окей». Чесно кажучи, не так багато людей, яких я була б готова додати. Сандра — настільки хороший тренер, що я не бачу багато тренерів кращих за неї. Це має бути хтось дійсно сильний. Ми відкриті до того, щоб ставати кращими й працювати з різними людьми. Але зараз нас лише двоє, і я дуже щаслива.

– Ви досягли великих результатів і на грунті, і на траві. На якому покритті ви краща?

– На грунті. Сто відсотків. Трава дуже непередбачувана. Я постійно бачу статистику: переможниця Парижа не проходила далі другого тижня на Вімблдоні 10 років поспіль або щось таке. Або чинна чемпіонка давно не проходила далі третього кола. Такі цифри постійно з’являються. Мені здається, трава непередбачувана майже для всіх. Звісно, є гравці, які дуже добре грають на цьому покритті. Але у більшості все одно то вгору, то вниз.

– Те, що ви вже доходили до стадії півфіналу в Парижі, дасть вам перевагу проти Лінди, для якої це буде перший такий матч?

– Я не сприймаю це як одне й те саме. Це два різні турніри, дві різні суперниці. Все інше. Я взагалі про це не думаю. Виходжу на цей матч як на черговий матч.

– Ви сказали, що раніше були глядачкою на Центральному корті й дивилися матч Роджера Федерера. Що пам’ятаєте про це? І що винесли з сьогоднішнього досвіду?

– Це було дев’ять років тому, тому багато чого я вже не пам’ятаю. Пам’ятаю, що він грав із Томашем Бердихом і переміг. Не пам’ятаю, чи це був чвертьфінал, не пам’ятаю раунд. Я сиділа одразу за ложею гравців, і для мене було великою честю перебувати там. Пам’ятаю лише, що Роджер його знищив. Це був дуже хороший матч від Роджера.

Але це було давно, я, правду кажучи, не дуже пам’ятаю. Сьогодні все відчувалося інакше. Вийти на цей корт як гравець – це було зовсім інше.

Читайте також:

КОСТЮК: «Сподіваюся обіграти кожну росіянку, з якою зіграю на Олімпіаді»

– Російських олімпійців можуть допустити до Ігор-2028. Що ви про це думаєте?

– Мої думки такі: це жахливо. Гадаю, це дуже, дуже далеке від fair play для всіх країн, яких це стосується, не лише для України. Я на 100% не згодна з цим рішенням. Багато хто вже висловився з цього приводу. Вони теж, очевидно, не згодні. Але я не думаю, що щось зміниться. Я просто хочу вийти на корт і, сподіваюся, обіграти кожну росіянку, з якою зіграю на Олімпіаді. І все.

– Гадаєте, потрібно порушувати це питання перед ITF?

– Впевнена, ми щось із цим зробимо. Але я точно не буду цим займатися перед своїм півфіналом. Можливо, зможу детальніше поговорити про це в США чи десь ще, коли буде час обговорити це з командою, з дівчатами, з урядом – подивитися, що ми можемо зробити. Зараз це не те, на чому я зосереджена.

– Чи вдається вам під час Вімблдону відволіктися від того, що відбувається вдома? У понеділок стався ще один напад. Що означав би для України ваш вихід у фінал?

– Сподіваюся, це означало б багато чого. Повністю відволіктися нелегко. Минулого тижня мені було дуже важко, коли стався перший великий обстріл. Потім у понеділок вони зруйнували близько чотирьох вулиць житлових будинків. Це приблизно за п’ять кілометрів від місця, де живуть мої батьки.

Знову була важка ніч, багато загиблих людей – невинних людей, дітей. Це нелегко. Я намагаюся бути в курсі всього, що відбувається. Звісно, я намагаюся не дозволяти цьому надто сильно на мене впливати. Кожен день інший. Я справляюся по ходу.

– Кому ви хочете присвятити свій перший півфінал Вімблдону?

– Я думала про це. Напевно, мамі або дідусеві. Я дуже щаслива, що можу зробити це, поки мій дідусь ще живий. Йому 89 років. Він пише мені після кожного матчу і каже, що я маю грати краще. Щоправда, останні кілька матчів він цього не робив. Він просто дуже пишався і писав, як добре я граю. Це вже перемога.

У житті я не так часто отримувала від нього такі повідомлення. Я дуже рада, що вони можуть це бачити. Вони пожертвували величезною кількістю часу, енергії та самими собою заради мого тенісу, моєї кар’єри. І продовжують це робити. Зараз вони вдома. Мені здається, вони заслуговують на це так само, як і я.

– Раніше ви говорили, що програвали тренувальні сети Джесс і Серені.

– Не тільки їм. Усім іншим.

– Що змінилося після тих тренувань? Ви винесли з них щось, хоча це були поразки?

– На сто відсотків. Коли щось не виходить, це показує тобі, де ти робиш недостатньо або робиш щось неправильно. Поразки й складні моменти корисні – для тебе й для твого життя, щоб ставати кращою. Якби все завжди було добре, як би я розвивалася?

Я намагаюся прийняти цей виклик. Більшу частину життя мені було нелегко так думати. Це вимагало чималої праці. Але ті програні сети, гейми чи що б ми там не грали, точно показали мені: я не даю собі шансу перепочити й не даю собі шансу спробувати щось на цьому покритті.

Зрештою стало краще. Я почала грати краще, розіграші покращилися, почала з’являтися структура гри. Ми всі дуже багато працюємо щодня. Я намагаюся брати максимум, особливо коли все йде не дуже добре.

Читайте також:

Костюк стала другою українкою в історії, яка дійшла до 1/2 фіналу Вімблдона

Прес-конференція Марти Костюк