Георгій БУЩАН: «Я мрію повернутися в збірну»

Український воротар Георгій Бущан прокоментував свій перехід у житомирське «Полісся».

– Вже не оренда, вже повноцінний контракт. Зізнайся чесно, як психологічно це впливає? Є якісь відмінності?

– Для мене немає відмінності, тому що залишаюся в «Поліссі», залишаюся в клубі, який має великі амбіції. Саме ці амбіції допомагають мені не зупинятися.

– Наскільки важливо було тобі залишитися саме тут? Чим тобі так сподобалося «Полісся», що ти зрозумів: «Так, тут треба пришвартуватися»?

– Якщо чесно, то я ще не сказав свого слова тут. Цей рік був для мене важким у плані кар'єри, але мене підкупили колектив, клуб і президент клубу Геннадій Владиславович своїми амбіціями. Вони підтверджують, що мені треба залишитися, а не казати «до побачення», а продовжувати боротися за своє місце.

– Ти сказав: «Рік був важким». Як думаєш, чому? Уже проаналізував, що сталося?

– Звісно, аналізував, але були фактори, які так склалися. Поки що більше нічого сказати не можу.

– Наскільки тобі тут комфортно? Можливо, навіть комфортніше, ніж у попередніх клубах?

– Я вдома.

– А період в «Аль-Шабабі» як згадуватимеш? Що насамперед спадає на думку?

– Буду згадувати нормально. Залишилися лише хороші емоції. Я побував у хорошому чемпіонаті, в хорошій команді. Так, не все вийшло, у футболі все швидко змінюється, але нічого поганого сказати не можу. Хочу лише подякувати «Аль-Шабабу» й рухатися далі.

– На скільки років підписав контракт?

– На два роки.

– Якими бачиш ці два роки? Якими хотів би їх бачити?

– Як то кажуть, якщо скажеш, чого хочеш завтра...

– Помріяти ж можна.

– Якщо помріяти, то хочу повернутися в професійний футбол. Грати, грати, грати. І мрія – повернутися до збірної.

– Якщо говорити про «Полісся», як оцінюєш перспективи команди в наступному сезоні?

– Досить непогані, але нам треба працювати. Я був у командах, де результат потрібен завжди, і кожен сезон – це новий виклик. Треба постійно підтверджувати свій статус. Це непросто, але потрібно рухатися step by step.

– Отож, було третє місце, а тепер?

– А тепер побачимо, як буде в наступному сезоні. Але ми зробимо для цього все.

– Кажуть, ти змінюєш номер. Це правда?

– Мабуть, так.

– Чому?

– Щось не склалося з 21-м номером. Коли вперше потрапив до заявки «Динамо», теж був 21-й номер. Зараз знову був 21-й, але щось пішло не так. Тому буде новий номер. Давайте так: хто вгадає, який саме. Під цим номером грав мій улюблений футболіст.

– Грав? Тобто зараз уже не грає?

– Так, грав. Мої вболівальники повинні знати, за кого я вболіваю.

– А що подаруєш тому, хто вгадає?

– Подарую свою офіційну футболку після першого матчу, в якому зіграю під цим номером.

– Думаю, там буде справжня боротьба.

– Треба ж трохи зацікавити.

– А ти впевнений, що вся проблема була саме в номері?

– Ні. А може, й так. Побачимо.