Мартінес – кат золотих поколінь. 10 думок після матчу Іспанії та Португалії

Здається, я нарешті зрозумів де ла Фуенте. Трохи раніше гучніше за більшість запитував, чому той використовує на воротах саме Сімона. Адже є Рая, який демонстрував чемпіонську гру у чемпіонському «Арсеналі». Або, як варіант, Гарсія – можливо, найкращий воротар сезону у топ-лігах узагалі. Але замість них стоїть Унаї. Причина? В Іспанії 1.5 xGA за 5 перших матчів на турнірі. Тобто її суперники створюють плюс-мінус нуль моментів біля її воріт. А якщо так, то нащо тобі воротар як такий узагалі? Де ла Фуенте вже нудно просто вигравати: він уже робив це 2 роки тому на Євро. Тепер він хоче робити це принизливо для суперників. Щось типу такого: «Дивіться, у нас є 2 кіпери з топ-5 найкращих у світі, але ми переможемо вас навіть із Сімоном». Жарти жартами, звісно, але факт залишається фактом: з таким футболом іспанців питання воротаря не є визначальним в оцінці сили цієї команди. Де ла Фуенте всіх переграв, а найбільше – Раю та Гарсію, про яких уже всі забули…

В абзацах нижче фіксую думки про матч Португалії та Іспанії, аби нічого не забути за якийсь час. Бо не хочеться. Хоча б тому, що останній поєдинок Роналду. Матч із сентиментальною цінністю, як-не-як.

1. Ще перед грою було зрозуміло: Іспанія краще грає у футбол. Вміє на полі більше. Має комфортний для себе темп. Здатна затягнути суперника у свою гру та добре протистоїть спробам опонента зробити те саме. Зрештою, єдина втрата очок Іспанією на турнірі – проти Кабо-Верде (0:0), який 90 хвилин провів під облогою своїх воріт європейцями та лише дивом врятувався від пропущеного. У Португалії ніби нема стилю. Нема переможного плану. Нема сценарію гри, за якого вона почувалася б спокійно та невимушено, виглядала б органічно. І це я не притягую за вуха: ми все це бачили у її попередніх матчах. Єдиним шансом цієї Португалії перемогти було не дозволити іспанцям зіграти у їхній футбол. Тому план від суперника, а не від себе. Тому найкращий момент – лише на 90+7, уже після того, як забили іспанці. Португалія не грала – заважала грати супернику. Правильний план… до якого довелося звернутися через відсутність напрацювань до старту турніру.

2. Сучасний футбол – футбол передбачуваних ударів. Починаю розуміти воротарів, котрі час від часу гадають, куди вдарить суперник, а не реагують на спробу. Мова про момент Ямаля-Баени, коли футболісти по черзі пробивали по воротах, а Кошта рятував. Герой? Безумовно. Але… гравці йому допомогли. Ямаль явно йшов на удар у дальній. Потім Баена – також. Безумовно, спроба вдарити саме туди – потенційна виграшна, вигідна, бо воротарю далеко тягнутися. Але чи так уже далеко, якщо по воротах того з цієї позиції пробивають саме у дальній у 10 з 10 випадків? І це ж не тільки про Ямаля та Баену. Ще, наприклад, про Олісе. Раніше послідовників ідей Роббена було менше. Зараз кожен хоче пробити на виконання. Забити красиво, а не перехитрити воротаря. Бити точно, а не розумно. Сучасному футболу не вистачає хижих нападників, котрі в одних і тих самих ситуаціях ухвалювали б неоднакові рішення. Чергували б їх. І всяким Коштам тоді було б важче.

3. А що як Фелікс – норм? Кар’єра португальця – про постійні розчарування та невиправдані очікування. Креативний, але опинився у системі Сімеоне. Причому тоді, коли «Атлетіко» був про битися-боротися, а не спроби грати у футбол. Двічі намагався заграти у «Челсі», але вже після придбання клуба Боелі, коли тренери змінялися один за одним, а команда не могла набути системності. «Мілан» Консейсау – теж погане місце для розвитку кар’єри. Та чого вже: навіть у «Барселоні» Фелікс опинився зарано, пішов лише за декілька місяців до призначення Фліка… Що як «молодому та перспективному» просто не щастить? Завжди не те, не ті та не туди. Зараз лідер «Аль-Насру» та ледь на найкращий футболіст атаки Португалії у матчі із Іспанією. Можливо, ми зарано його поховали. Ще один шанс у Європі заслужив. Але нехай цього разу агент попрацює як слід, а не як завжди.

4. Оярсабаль не фінішер. Нападник. Форвард. Але не топ-фінішер. Не провальний матч від футболіста – але з чималою кількістю невдач. Там не докумекав побігти на дальню під простріл. Тут зробив зайвий дотик та дозволив супернику заблокувати рух на ворота. Тут просто вийшов сам на сам та покотив повз. Мікель не відчуває. Не псує гру іспанців, зовсім ні. Просто збірна Іспанії настільки крута, що заслуговує на крутого нападника, який відповідав би рівню цієї команди зокрема й у розумінні, що робити із круглим у чужому штрафному, аби він опинився у воротах. На жаль, це не про Мікеля. І навряд колись буде. Якби ця продуктивна в атаці Іспанії ще б мала когось на кшталт Холанда чи хоча б Дьокереша… Ми мали б явного фаворита турніру. А поки – лише Оярсабаль та лише статус одного з головних претендентів. Насправді теж дуже непогано.

5. У другому таймі гра не йшла до рук іспанців. Насправді не йшла взагалі: ані до рук, ані кудись ще. До голу Меріно майбутні переможці мали 1.22 xG, без урахування ось того шансу Оярсабаля у першому таймі – 0.61. За 90 хвилин. Тобто так: португальці стримали суперника. Половина спроб іспанців – дальні. Ямаль не сяяв, а найбільше запам’ятався фолами. Чого все це коштувало португальцям? Як казав Танос, всього: 0.41 xG до пропущеного у команди. Причому майже всі спроби – або здалеку, або з геть гострих кутів. Сімона Португалія потурбувала лише двічі за півтори години. В одному моменті. Ну і як не визнати: план андердога спрацював. Футбол закінчився. Особливо у другому таймі: у середньому удари гравців з 46 по 90 хвилини «важили» по 0.04 xG кожен. Навіть найгірші команди сезону у топ-лігах атакують продуктивніше. А тут не могла жодна на полі. Це на руку менш футбольним. Португалія змусила Іспанію грати за своїми правилами.

6. І та її переграла. На папері зменшення кількості моментів у матчі до нуля мало допомогти португальцям: у них на полі не менше здатних вирішити долю моменту в атаці футболістів. Станом на 90 хвилину це були Роналду, Невеш, Сілва, Консейсау та Леау. Але своєї можливості дочекалися саме іспанці. Виявилися більш хижими. Гол – навіть дещо ганебний. Фернандеш кидає свого футболіста та не встигає викинутися на другого – відіграний. Невеш не реагує одразу на ривок Меріно. Діаш не грає достатньо щільно із Торресом. Помилка не чиясь конкретна – а через розхлябаність захисту. На 90+1 хвилині, коли концентрація повинна бути максимальною. Але її нема. У таймі без моментів саме іспанці виявилися тими, хто створить єдиний та його реалізує. А якщо так, то перемога – більш ніж справедлива. Нетипова для яскравої Іспанії, так, але за чужими правилами – тож не менш приємна.

7. Роналду – біль. На 50 хвилині Португалія розбігалася у швидку атаку. М’яч на фланзі, Кріш біжить правильно, Нету робить простріл… і форвард не дістає. Сильно. Не встигає. Просто не вистачило швидкості. І на обличчі Кріша можна побачити не якийсь гнів – а розпач. Не через втрачений момент – через те, як саме він був змарнований. Через що. Наскільки б крутим спортсменом не був Роналду, організм уже не той, що 20 та навіть 10 років тому. Скільки б не проводив часу у тренажерному залі, одного дня твоїх старань виявиться недостатньо. Одного дня тіло скаже: «Ні». Мабуть, ось ця вчорашня відмова тіла – одна з найбільш болючих для Кріша. Бо усвідомлюєш, що більше не здатен на щось. Більше недостатньо робити все правильно, аби бути успішним. Більше не так, як колись. Треба не мати серця, аби зловтішатися над Крішем у такі моменти. Дуже сумно.

Читайте також:

Роналду висловився про майбутнє після вильоту Португалії з ЧС-2026

8. Кар’єра Кріша у збірній завершена – і це добре. І ні, я не у таборі тих, хто вважає, що Роналду якось заважав цій команді на полі. Не заважав. Просто без нього цей колектив нарешті зможе піти далі. Шукати та знайти нового лідера роздягальні. Перегорнути сторінку, на котрій, так, була історія із переможним Євро у 2016 – але й історії з провалами на крайніх мундіалях також було написано саме на ній. Тепер про це можна забути. А ще уникнути зайвих поглядів: коли Роналду піде зі збірної, до неї буде прикуто менше уваги ЗМІ. Менше тиску. Менше очікувань. Більше похвали, якщо вдасться перемогти у топ-матчі, бо коли востаннє таке траплялося із командою без КріРо у складі? Збірній Португалії буде краще без Роналду. І Роналду буде краще без цієї збірної: можна не розчаровуватися у собі та своєму тілі кожні 2 роки.

9. Мартінес – головний тренер-невдаха останніх десятиліть. Щонайменше на рівні збірних. Раніше не розібрався, що робити із «золотим» поколінням бельгійців – а зараз пережив рівно те саме із португальським. Потенціал управління грою Невеша та Вітіньї не використав. Витиснути максимум із фігури Роналду на полі не зміг. За 5 матчів на турнірі так і не змусив заграти прямо-таки добре жодного вінгера. Не знайшов правильних слів, аби команда зберігала концентрацію для гри в обороні. Насправді жоден португалець на цьому мундіалі не зіграв на 100% від власних можливостей. Ну не буває так, що одночасно турнір провалюють геть усі. Не буває такого, що переможці ЛЧ тільки-но ідеально розуміли футбол у клубі – а за декілька тижнів не знають, що робити із круглим у збірній. Мартінес придумав, як зупинити Іспанію, але заради цього Португалія кинула грати у футбол сама: не схоже на чемпіонський план. М’яко кажучи. Не сумуватимемо.

Читайте також:

ОФІЦІЙНО. Роберто Мартінес залишив збірну Португалії після вильоту з ЧС-26

10. А де взагалі стеля цього складу іспанців? Баена провів поганий сезон за «Атлетіко», але у збірній виглядає більш ніж ок. Оярсабаль грає добре через матч – частіше, аніж можна було б очікувати. Вчора переможний забив Меріно, хоча взагалі не основний. Топ-пас на гол на рахунку Торреса, який, на думку іспанських фанатів, найгірший нападник у світі. Нагадую: досі лише 1 гольова дія у 5 матчах у Ямаля. Родрі ще не забивав дальніми. Педрі і досі не провів жодного елітного матчу. Тобто прямо-таки очевидно, де ця збірна може додавати. Та що там: мусить додати та додаватиме. А є ж і геть неочевидні потенційні герої: той же Ніко або Ольмо. Іспанці грають у хороший футбол. Поки не чемпіонський – але у такий можуть заграти пізніше. Вже зараз можна сказати, що ми дарма хвилювалися за команду та де ла Фуенте. В останнього все під контролем. Топ-тренер. І не тільки на фоні Мартінеса.