Секрет швидкості Феррарі, що завадило Мерседесу, та хто ще може здивувати?

Відбулася спринт-кваліфікація Гран-прі Великої Британії, у якій найшвидшим виявився пілот Феррарі Льюїс Хемілтон. Британець проїхав блискуче коло, а Скудерія зуміла краще за інших підготувати болід на старті вікенду.

Про те, у чому полягає секрет швидкості італійців, де втратили час їхні суперники, та які ще ключові події відбулися у спринт-кваліфікації – у цьому матеріалі.

Феррарі

Італійський колектив зміг досягти відмінної ефективності боліда та дуже якісного розподілу енергії протягом кола. На трасі, де ключове значення мають висока швидкість у віражах, стійкість до бокових навантажень та ефективне прискорення, італійська машина знову продемонструвала свої найкращі якості, а також частково усунула слабкості.

Цьому сприяла специфіка треку з основним навантаженням на передні шини, а менша кількість зон жорсткого гальмування та наступних розгонів дозволила надійно приховати головні конструктивні недоліки шасі.

Оскільки базовий рівень притискної сили у SF-26 є досить високим, команда дозволила собі трохи розвантажити машину заради швидкості на прямих. Технічному штабу вдалося знайти правильний баланс і повністю усунути за рахунок налаштувань підвіски легку надлишкову поворотність, яка заважала у першій практиці. В результаті оновлений болід однаково стрімко виглядав як на прямих ділянках, так і в поворотах, абсолютно не втрачаючи темпу під час інтенсивних розгонів, що зазвичай є їхньою слабкістю.

Не менш важливим фактором стала й перевага Феррарі у стратегії використання ERS, що зрештою допомогло Льюїсу Хемілтону здобути поул. Пілоти Скудерії довше за суперників могли їхати на максимальній потужності.

Хемілтон і Леклер стали найшвидшими у кваліфікації за цим показником – 322 і 321 км/год відповідно, будучи єдиними, хто подолав позначку в 320 км/год. Для порівняння, найближчі суперники на стартовій решітці з Мерседес і Ред Булл поступалися їм приблизно на 5–8 км/год. Крім того, гонщики Феррарі проїхали найбільший відсоток кола з активованою системою ERS.

Певне покращення ефективності розподілу енергії на колі, ймовірно, забезпечила й оновлена батарея. На попередньому етапі в Австрії її потенціал фактично нівелювався постійними пробуксовками на виходах із повільних поворотів в умовах сильної спеки, тоді як у Сільверстоуні ці особливості траси вже дозволили краще реалізувати її переваги. Не можна виключати і того, що команда додатково підвищила потужність нового двигуна саме під час вирішальних заїздів кваліфікації.

Якщо ж говорити безпосередньо про коло Хемілтона, то британець дуже грамотно розподілив використання енергії. На початку кола він максимально накопичував заряд аж до сьомого повороту включно, а також у швидкісній зв’язці Мегготтс – Беккетс, що згодом дозволило отримати серйозну перевагу на наступних прямих. Саме на третьому секторі траси домінування червоних машин було найбільш помітним.

Втім, усередині самої команди картина вийшла не такою однозначною. Шарль Леклер втратив дорогоцінний час у шостому та сьомому поворотах, а також у фінальній зв’язці траси. Саме це коштувало монегаску позиції на першому ряду стартової решітки, і наразі він, схоже, все ще не до кінця задоволений поведінкою свого боліда.

Мерседес

Німецький колектив зіткнувся із серйозними труднощами під час кваліфікації через недогрів шин. Найбільш критично ця проблема проявилася на першому секторі, де пілоти на болідах W17 страждали від сильної недостатньої поворотності. Така поведінка машини негативно вплинула не стільки на швидкість безпосередньо під час проходження віража, скільки на ефективність подальших розгонів, через що гонщики були змушені витрачати надмірну кількість електричної енергії для компенсації втрат.

При цьому Кімі Антонеллі атакував набагато агресивніше за свого напарника, через що витрачав значно більше заряду саме на початковій ділянці кола. На другому секторі темп італійця та Льюїса Хемілтона був приблизно однаковим, проте на прямій Ангар Антонеллі використав занадто багато енергії батареї, що негативно відгукнулося втратою швидкості на виході з повороту Стоув.

Для Джорджа Рассела ця сесія також склалася непросто, оскільки британець довго не міг знайти впевненості в поведінці машини. Додати в швидкості гонщику вдалося лише у фінальному сегменті кваліфікації після того, як інженери дали йому чітку вказівку набагато сильніше атакувати на прогрівочному колі для приведення гуми в робочий температурний діапазон. Попри цей прогрес, головна втрата часу в Рассела все одно залишилася в районі першої швидкісної зв’язки поворотів.

Ред Булл

Австрійський колектив зміг помітно додати минулого тижня у швидкості завдяки масштабному пакету оновлень та суттєвому зниженню ваги машини,а у Сільверстоун хоч і частково, але підтвердив свій темп.

Попри цей прогрес, оновлений болід Ред Булл все одно продовжує поступатися швидкості у поворотах прямим конкурентам із Феррарі та Мерседес.

Що стосується тактики використання батареї, то загальне розподілення електричної енергії на колі у Макса Ферстаппена було приблизно на одному рівні з пілотами Мерседес. Водночас баланс між швидкістю в поворотах та на прямих у «биків» помітно гірший, тож скоріш за все утримання 3-ї позиції – це максимум для Макса Ферстаппена.

Макларен

Пілоти Макларена обмежились 6-ю та 7-ю позиціями на старті. На своїй фінальній спробі Норріс і Піастрі розподіляли електричну енергію на колі приблизно так само, як і гонщики Мерседес та Ред Булл.

Головні втрати часу у британської команди виникли в повільній першій зв’язці поворотів, де її відставання виявилося навіть більшим, ніж у Кімі Антонеллі. Найімовірніше, причиною цього на першій частині кола стала невдала підготовка шин до швидкої спроби.

Проблемою для Ландо Норріса стали технічні негаразди посеред кваліфікації. Від боліда британця відлетіли уламки, і згодом з’ясувалося, що це була частина зламаного повітроводу передніх гальм. Механіки поспіхом намагалися усунути несправність перед фіналом, і зрештою встигли вчасно провести заміну, тож Норріс зміг виїхати на трасу разом з іншими пілотами на останні хвилини сесії.

У своїй єдиній спробі на вже справному боліді він зумів випередити напарника, однак на більше, ніж шосте місце, претендувати було складно.

Потенціал болідів Макларена, ймовірно, дозволяв Норрісу нав’язати боротьбу Максу Ферстаппену, але обережне проходження кола та неідеальна підготовка гуми не дали цього зробити з першої ж спроби. Водночас у спринтерській гонці чинні чемпіони цілком можуть створити проблеми суперникам у боротьбі за спринт-подіум.