Євангеліє від Луки

Унікальна ситуація склалася напередодні матчу 1/16 фіналу ЧС-2026 Португалія – Хорватія. З яким би рахунком не закінчився цей поєдинок, він у будь-якому разі ставав би останнім на Мундіалях для одного з двох знакових футболістів для цілої епохи: Кріштіану Роналду чи Луки Модрича.

Не пощастило капітанові збірної Хорватії. У драматичному стилі балканці поступилися і змушені тепер залишити Мундіаль після першого ж матчу на виліт.

У такому стані речей немає нічого надприродного чи алогічного, адже будь-яка стадія плей-оф апріорі передбачає невдачу одного з учасників. Однак у цьому випадку йдеться аж ніяк не про простий виліт команди з турніру. В даному випадку йдеться про те, що цей турнір, та й, можливо, футбол загалом, залишиться без одного зі своїх найголовніших героїв останнього десятиліття.

Сумно говорити про такі речі, свідком яких ти став особисто, але про велич яких ще доведеться дізнатися. Не знаю, як для кого, але для мене особисто ця гра розглядалася лише під цим кутом – прощанням із чемпіонатом світу двох великих гравців.

Кріш продовжив свою казкову історію, тоді як для Модрича вона закінчилася. І якою б гарною не була його історія, якою б ексклюзивною вона не була, ключове слово в ній – закінчилася.

Я довго вдивлявся в обличчя Луки після фінального свистка, в його очі, поки він залишався у фокусі телекамер. Потім переглянув багато його післяматчевих фото. І в мене склалося стійке враження, що я зазирнув у власні очі на чорно-білому фото. На фото зі шкільного альбому. Закінчилася казка, а що далі – одному Всевишньому відомо.

Мені дуже хочеться, щоб ми всі перейнялися цим моментом – моментом закінчення футбольної казки імені Луки Модрича. Іншого такого великого гравця в історії хорватської збірної, та й усього світового футболу, вже не буде. Відчуйте цей момент, прошу вас.

***

Відверто кажучи, я ніколи не думав, що у збірній Хорватії, яку я зненавидів після відбору на ЧС-1998 (вболівальники зі стажем мене мають чудово розуміти), але якій я симпатизував на французькому Мундіалі, з'явиться хтось крутіший, кращий і легендарніший, ніж Бокшич, Бобан чи Шукер. Проте це сталося.

Хоча, зізнаюся, перше моє враження про півзахисника збірної Хорватії Луку Модрича було таке собі.

Лука дебютував на ЧС-2006. Однак той дебют зовсім мене не зачепив: худорлявий хорватський хлопець на німецькому Мундіалі відіграв лише 21 хвилину.

«Та він же зламається під час бігу або відлетить за лицьову сторону, якщо зустрінеться лоб у лоб з яким-небудь Швайнштайгером», - так або приблизно так думав я тоді. І невтямки мені було, чому «Шахтар» уже тоді пропонував нечувані гроші за цю «неміч».

До речі, тоді, у 2005-2007 роках, на 10-го номера загребського «Динамо» мали види не лише «гірники». Там ціла черга вишикувалася. Але Лука прозоро дав зрозуміти, що перейде лише до топ-ліги.

Він перейшов у підсумку в «Тоттенхем». «Челсі» та «Арсенал» теж його «вели», але, як і я, злякалися його зайвої «худорлявості».

Однак перед тим, як заблищати у північному Лондоні, Модрич заблищав на Євро-2008. Той турнір став першим для Луки у плані становлення, у плані його «ідентифікації», хоча, за словами самого Модрича, той чемпіонат Європи став для нього найтрагічнішим у кар'єрі.

А все тому, що у чвертьфіналі того Євро Хорватія драматично поступилася Туреччині. Це треба було так примудритися - забити м'яч у чужі ворота на 119 хвилині додаткового часу, а потім взяти і пропустити у свої за хвилину. А у післяматчевій серії пенальті Хорватія програла. І програла не в останню чергу через те, що Модрич, який взявся першим виконувати удар із «точки», змазав.

Хорватія тоді могла претендувати на фінал Євро, але зрештою зійшла після чвертьфіналу, що стало величезним розчаруванням і для цілої країни, і особисто для Модрича, який довго потім боровся зі своїми демонами при пробитті одинадцятиметрових.

Проте, після хворобливої ​​адаптації до АПЛ Лука Модрич почав перетворюватися на того самого зразкового півзахисника світового масштабу, який невдовзі робитиме погоду в найкращому клубі світу.

Але до того моменту Модричу довелося пережити ще одну невдачу – він та його збірна провалили відбір на ЧС-2010. Хоча на рейтингу Луки такий провал майже не дався взнаки: ним дуже цікавилися справжні, а не уявні (яким виявився «Хотспурс») гранди АПЛ – «Челсі» та «Манчестер Юнайтед».

І Лука був готовий перейти в один із цих клубів, але керівництво «шпор» уперлося. Мовляв, не посилюватиме прямих конкурентів.

У підсумку влітку 2012-го Лука Модрич пішов у «Мадрид». За смішні для того футбольного часу 35 мільйонів євро. І ким став для «королівського клубу» все ще худорлявий хорватський півзахисник – зайвий раз нагадувати недоречно. Та й не мета це моїх теперішніх нотаток.

Скажу лише як прикол: у тому ж 2012 році за опитуваннями фанів «Реала» перехід Модрича з «Тоттенхема» в «Реал» був названий «найгіршим в історії». Так, не тільки від великого до смішного один крок, а й у зворотний бік теж.

Досягаючи нових вершин на клубному рівні, на рівні національної збірної справи у Модрича довго йшли ні хитко, ні валко. Після драматичного Євро-2008 на Луку чекав просто невдалий Євро-2012 (хорвати посіли третє місце у групі та не вийшли у плей-оф).

На ЧС-2014 Хорватія не без проблем, але пробилася. Хоча на бразильських полях Модрич та компанія виступили невдало: не вийшли з групи.

На Євро-2016 Хорватія вийшла з групи, проте вже в першому стиковому поєдинку – проти Португалії, як і десять років потому на ЧС-2026, «шахові» зазнали невдачі. Модрич, який програв, плакав на плечі у Роналду, який виграв: майбутній чемпіон Європи як міг втішав, за його словами, свого «брата».

Ці двоє мали чудові стосунки, коли разом грали в «Мадриді». Але зіпсувалися ці стосунки після того, як 2018-го Лука виграв «Золотий м'яч». Щоправда, зіпсувалися не настільки, щоб публічно ігнорувати один одного.

***

Ну, а далі був турнір, який став справжнім тріумфом Луки Модрича та його національної збірної. Після Євро-2016 кар'єру в хорватській збірній завершив Даріо Срна – капітан «Шахтаря» був капітаном і своєї національної команди. Після Даріо ця місія перейшла до Луки.

Усі чудово пам'ятають, що створила Хорватія на ЧС-2018. Дозволю собі лише артикулювати один вислів, який, як на мене, найкраще відображає роль Модрича у феноменальному виступі хорватів на тому Мундіалі. «У матчі Хорватія – Аргентина я побачив лише одного аргентинця на полі. І це був Лука Модрич. Дуже шкода, що він не грає за нас», - заявив після провального для «альбіселесте» матчу («шахові» тоді виграли 3:0) легендарний Дієго Марадона.

Так, було б взагалі у найкращих голлівудських традиціях, якби Хорватія на тій світовій першості стала чемпіоном світу. Але вона тоді програла у фіналі збірній Франції. Тому що збірна Франції тоді була просто сильнішою за Хорватію. Втім, як і за будь-якого іншого опонента.

Модрич категорично відмовлявся старіти і на ЧС-2022. До речі, блискуча фізична форма Луки, його вміння тримати і правильно розподіляти темп та інтенсивність під час матчу – заслуга не лише його, а й його персонального фітнестренера – Владко Вучетича, який реально допоміг Луці відстрочити футбольну пенсію.

Після «турніру всього життя» для Модрича був ще один дуже крутий Мундіаль – 2022 року. Можливо, на тому турнірі Хорватія і не була вже такою потужною та видовищною, як чотири роки тому, але завдяки «двом серцям» Модрича та пані Удачі «шахові» виграли «бронзу»…

Модрич розплакався у прямому ефірі, коли його в 2024-му запитали, під час чемпіонату Європи, - чи буде ще можливість для вболівальників побачити найкращого футболіста Хорватії всіх часів на чемпіонатах Європи. Він тоді нічого не сказав. Але було зрозуміло, що такої можливості вже не буде. Бо навіть найгарніша історія має кінець.

Сорокарічний Модрич зіграв на ЧС-2026: останньому для нього турнірі такого рівня. Цього разу вже не було тієї магії від Луки, яка була чотири, і особливо вісім років тому. Але була особлива роль. Виняткова місія. І було найважче відчуття чогось, що йде, чого не зупинити, хоч би як хотів, хоч би як не старався. Немов собі в очі глянув, з чорно-білого фото.

Я не знаю, чи зіграє Лука Модрич ще хоча б раз за збірну Хорватії. Не впевнений я і в тому, що він далі гратиме на клубному рівні, бо він був готовий грати за умови, якби «Мілан» вийшов у Лігу чемпіонів, і якби на чолі цього клубу залишався Алегрі. Але обидві ці умови «не спрацювали». І тому так може статися, що на футбольному полі Луку Модрича ми вже й не побачимо. Тому я й поспішаю відчути цей момент. І вас усіх закликаю до цього.