Фіаско Нідерландів № 2. Кейс ван Персі, в якому Марокко знову перемагає

Напередодні на чемпіонаті світу-2026 була ніч сенсацій. Після вильоту збірної Німеччини в серії пенальті від Парагваю таким же шляхом, але вже від Марокко, пішов і ще один європейський гранд, якого деякі авторитетні аналітики та розробники математичних моделей навіть називали потенційним переможцем мундіалю, – збірна Нідерландів.

«Помаранчеві» на останніх хвилинах впустили перемогу над марокканцями в 1/16 фіналу (1:1), а потім традиційно для себе на топ-турнірах провалилися у серії пенальті – 2:3. Статистики вже підрахували, що збірна Нідерландів має неймовірну серію на чемпіонатах світу з 23 безпрограшних матчів в основний час, яка бере свій початок у вже досить далекому 2010-му, проте… Навряд чи це хоч якось підсолодить гіркоту вильоту вже у першому ж раунді плей-оф для нідерландських вболівальників, нехай навіть кривдником їхніх улюбленців стала наразі дуже міцна збірна Марокко, яка ще й динамічно розвивається, – четверта команда за підсумками ЧС-2022.

Ще більш неприємно для нідерландців те, що зараз ситуація складається таким чином, що «помаранчеві» програють Марокко і ще один важливий кейс, пов'язаний із культовим для Нідерландів прізвищем ван Персі. Щоправда, йдеться не про 42-річного екс-форварда Робіна ван Персі, а про його сина – Шакіла, котрий, здається, дуже близький до рішення виступати на міжнародному рівні не за Нідерланди, а саме за Марокко.

19-річний Шакіл ван Персі народився у Лондоні, коли його батько виступав за тамтешній «Арсенал». Проте завдяки марокканському походженню своєї матері Бухри Ельбалі молодий хлопець має усі підстави для того, аби виступати як за збірну Нідерландів, так і за національну команду Марокко. І, як вважають в нідерландській пресі, виліт «помаранчевих» від «атлаських левів» на ЧС-2026 поставить крапку у сумнівах Шакіла, остаточно схиливши його вибір на користь марокканців.

Суперечки за футболістів між Нідерландами та Марокко останніми роками не є рідкістю. Достатньо згадати 2016 рік, коли легендарний Марко ван Бастен відкрито критикував рішення Хакіма Зієша виступати за марокканську національну команду. Екс-вінгер «Аякса», який нині виступає за «Відад Касабланку», народився та виріс у Нідерландах, а також виступав за молодіжні команди (U-19, U-20 та U-21) цієї країни, проте коли справа дійшла до вибору національної збірної, то віддав перевагу Марокко, де провів 64 матчі та забив 25 м'ячів.

Десять років тому ван Бастен відкрито назвав рішення Зієша «дурнуватим». Тоді багато хто в європейському футболі не зрозумів Хакіма, оскільки для футболістів із подвійним громадянством було ледве не правилом чекати до останнього запрошення від топової збірної, як, наприклад, Нідерланди, а вибір на користь умовного Марокко робити лишень у разі відсутності реальних перспектив гри за номінально більш сильну команду.

Але останніми роками ситуація в цьому плані почала кардинально змінюватися. І це доводять не лише сумніви Шакіла ван Персі, а й нещодавнє рішення 20-річного таланта «Аякса» Раяна Буніди виступати не за збірну Бельгії (країни, де він народився), а за збірну Марокко (країни, звідки родом його батьки). Причому Буніда також був заграний за юнацькі команди різного віку збірної Бельгії, починаючи від U-16 та закінчуючи U-21, але зрештою круто змінив вектор своєї міжнародної кар'єри і 26 травня дебютував за Марокко у спарингу із Бурунді (5:0).

Насправді вибір Буніди є дивним тільки на перший, зовсім поверхневий, погляд. Останніми роками марокканський футбол перебуває на підйомі, переживаючи справжній бум, викликаний виходом у півфінал ЧС-2022 у Катарі. Після цієї події в країні стрімко збільшилися інвестиції у футбол, особливо у молодіжний та жіночий його сектори. Збірна Марокко U-23 в 2023 році виграла домашній для себе розіграш Молодіжного Кубку африканських націй, а збірна Марокко U-20 у жовтні минулого року й взагалі стала чемпіоном світу на молодіжному мундіалі у Чилі, здолавши у фінальному поєдинку Аргентину (2:0).

Сьогодні за національну збірну Марокко, у тому числі в фінальній частині ЧС-2026, виступають представники реальних європейських грандів: Ашраф Хакімі з «Парі Сен-Жермен», Браїм Діас з «Реала», Нуссаїр Мазрауї з «Манчестер Юнайтед». І це саме ті приклади, які дають зрозуміти молодим талантам, що збірна Марокко – це зовсім не «чорна мітка» у кар'єрі, а навпаки, додаткова можливість яскраво проявити себе на рівні національних збірних, чого багато хто з футболістів із подвійним громадянством тривалий час виявляється позбавленими, очікуючи в «черзі» у топові європейські збірні. Простіше кажучи: вибір на користь збірної Марокко перестав бути другосортним варіантом для молодих талановитих гравців.

І зростання подібних настроїв серед молоді особливо помітне в Іспанії, Бельгії та Нідерландах – країнах, де проживають найбільші у Європі марокканські громади. І якщо раніше такі гравці, як Ібрагім Афеллай, Халід Буларуз, Маруан Феллайні та Насер Шадлі обирали для виступів на міжнародному рівні країни, в яких народилися та виросли, то сьогодні тенденція, схоже, змінилася. На чемпіонаті світу-2026 жодна із національних збірних не виставляла на поле гравців марокканського походження, тоді як багато найкращих молодих футболістів, що народилися у Європі, вирішили представляти саме цю північноафриканську країну.

Серед недавніх кейсів особливо виділяється Абделла Уазан – одна із головних перлин нинішньої академії «Аякса», який у свої 17 років поки що не дебютував за першу команду, але в сезоні-2025/26 вже кілька разів був заявлений ​​на матчі амстердамців в Ередивізі. Уазан відіграв ключову роль у перемозі юнаків із Марокко на Кубку африканських націй-2025 U-17, а також у виході до чвертьфіналу чемпіонату світу-2025 U-17. Із самого початку за Уазана зав'язалася жорстка боротьба між Нідерландами та Марокко, і футболіст зіграв за збірні U-15 обох країн, але потім зупинив свій вибір на північноафриканцях.

Це його рішення викликало в Нідерландах бурхливі дебати, причому дійшло до спогадів про слова Руда Гулліта, датованих ще 2019-м, коли відомий екс-футболіст, а згодом наставник, у публічній площині порушив декілька провокаційних питань стосовно доцільності для країни інвестувати в розвиток і виховання молодих гравців, які згодом йдуть грати за національні команди інших держав.

Ще тоді в Нідерландах футбольна спільнота фактично розділилася на два табори: для одних подібне явище інтерпретується як питання ідентичності та інтеграції, тоді як для інших – просто як свобода вибору країни, із якою вони відчувають найсильніший зв'язок. Саме тому поєдинок 1/16 фіналу ЧС-2026 між Нідерландами та Марокко був не просто битвою за подальше просування по турнірній сітці мундіалю, а й чимось значно більшим в аспекті «правильного» вибору національної команди.

І після поразки в Нідерландах все більше впевнені у тому, що найближчим часом грати за Марокко від них піде не лише Шакіл ван Персі, а й багато інших талановитих та молодих виконавців. І в цьому виборі, правду кажучи, меркантилізму буде не менше, аніж раніше у попередників нинішньої молоді. Зрештою, за кого більш престижно грати – за четверту команду світу за підсумками ЧС-2022 або лише за чвертьфіналіста того турніру; за команду, що дісталася 1/8 фіналу ЧС-2026 та продовжує участь у мундіалі, або за тих, хто від неї вилетів у 1/16 фіналу, ставши черговою жертвою власного марнославства? Ці питання, якщо що, риторичні…

Читайте також:

Дванадцять років самотності: про нинішню збірну Німеччини