ДЖОКОВИЧ: «Про що можуть говорити дві людини з 48 трофеєями Grand Slam?»

Відомий сербський тенісист Новак Джокович провів прес-конференцію напередодні початку Вімблдонського турніру 2026:

– Раніше ви говорили, що ваші діти поки що не мають доступу до телефонів. Як ви, як тенісист і батько, знаходите баланс у використанні технологій, особливо з огляду на розвиток штучного інтелекту?

– Радий бачити всіх. Приємно повернутися. Так, це важлива тема для всіх нас. Ми живемо у світі технологій, що постійно розвиваються, і як батько маленьких дітей ти завжди думаєш, як їх захистити й при цьому не позбавити якихось базових речей. Якщо телефони є в усіх їхніх друзів, вони, звісно, теж починають просити. Для нас із дружиною це непроста ситуація.

Але ми твердо віримо, що до певного віку екрани приносять більше шкоди, ніж користі. Тому ми дотримуємося цієї позиції. Це нелегко, бо технології всюди. Але поки діти ще маленькі, ми намагаємося контролювати те, що можемо контролювати. Зрозуміло, що дуже скоро настане момент, коли вони все одно зіткнуться з цим і у них з’являться власні екрани. Але до цього ми хочемо надати їм хоча б якийсь захист.

– Ви вже зустрічалися з Сереною Вільямс? Про що розмовляли? Чи обговорювали можливість зіграти разом у парі?

– Про що можуть розмовляти дві людини з 48 титулами Grand Slam? Перш за все, те, що робить Серена, дуже надихає. Це епічно. Саме це я їй і сказав. Я завжди захоплювався її кар’єрою, її шляхом, її історією – і, звісно, історією Вінус теж. Повернутися в тур після кількох років відсутності, вже з двома дітьми, докласти стільки зусиль не тільки заради себе, а й щоб знову подарувати всім нам можливість бачити її на корті в одиночному розряді та в парі, – це вражає.

Я сказав їй: що б не сталося, саме її повернення надихає мене особисто і, впевнений, мільйони людей по всьому світу. Я бачу її в тренажерному залі частіше, ніж, здається, бачив навіть у її розквіті. Це показує, наскільки сильно вона хоче, щоб це повернення вдалося. Її зусилля викликають величезну повагу. Усі погляди зараз прикуті до неї, і я просто сподіваюся, що вона буде насолоджуватися цим. Вона заслужила всі оплески, які отримає.

– Як спека впливає на трав’яні корти Вімблдону? Покриття стало сухішим чи швидшим?

– Цей тиждень був одним із найспекотніших за всі мої понад 20 років на Вімблдоні. Трава – це живе покриття, живий матеріал. Будь-яка зміна температури чи погоди впливає на те, як вона реагує. Коли дуже спекотно, трава й ґрунт стають м’якшими. Відскок може бути нижчим, сама поверхня — швидшою. Але м’ячі під час спеки та вологості стають більшими й пухнастішими, а це, навпаки, уповільнює гру.

Виходить цікаве поєднання: поверхня й м’ячі реагують по-різному. Трава завжди слизька. Поки що цього тижня я не послизнувся й не впав – не знаю, чи це добрий знак, чи щось ще попереду. На траві треба рухатися обережніше, ніж на інших покриттях. Я й тут продовжую ковзати, але мушу адаптувати постановку ніг і кроки. Сподіваюся, наступного тижня температура знизиться, і грати буде комфортніше – і для нас, і для глядачів.

– Вас турбує, що глядачі під час матчів дивитимуться чемпіонат світу з футболу на телефонах і відволікатимуть гравців?

– У мене вже був такий досвід на Вімблдоні під час чемпіонатів Європи та світу. Бувало, що я грав останній матч на центральному корті, а в цей час грала Англія. На корті це відчувалося: було шумно, глядачі одночасно стежили за тенісом і за своєю збірною. Але це нормально. Зараз футбольна лихоманка, і ми теж її частина.

Я сам люблю футбол і стежу за тим, що відбувається. Звісно, приємніше дивитися матч по телевізору, ніж грати в той момент, коли не всі зосереджені на твоєму матчі. Але така ситуація.

– Чи маєте ви думку щодо медіа-бойкоту, який триває на турнірі?

– Чесно кажучи, у мене немає думки. Я не є частиною цієї ситуації, тому залишуся нейтральним.

– Як ви провели останні тижні підготовки? Ви краще готові до Вімблдону, ніж були до Ролан Гаррос?

– Так, з точки зору загального фізичного стану я тут краще підготовлений, ніж був до Ролан Гаррос. На траві, порівняно з ґрунтом, потрібно витрачати менше фізичних зусиль, і це для мене краще. Я завжди любив грати на траві, і моя історія на Вімблдоні додає мені впевненості.

«Ролан Гаррос» був дуже важким фізично. Усі три мої матчі тривали близько чотирьох годин. Я програв у третьому колі супернику, який був на 20 років молодший за мене, але боровся до кінця – п’ять сетів, понад чотири години. Це був не той результат, якого я хотів, але зусилля були. Після травми плеча, через яку я кілька місяців був поза туром, я розумів: майже без офіційних матчів одразу їхати на «Ролан Гаррос» буде дуже складно. Можливо, на той момент це був занадто великий виклик.

Але я знав, що це дасть мені більше часу, щоб підготуватися до Вімблдону. Сподіваюся, тут у мене буде хороший турнір.

– Як би ви описали спадщину Серени та Вінус Вільямс, особливо на Вімблдоні?

– Їхня історія справді надихає. Фільм «Король Річард» допоміг людям, які не так уважно стежать за тенісом, більше дізнатися про шлях сестер Вільямс. Але в тенісі ми знали цю історію давно. Вони виросли в дуже складному середовищі, яке не завжди підтримувало їхній теніс, але стали неймовірно стійкими людьми. Вони трималися разом і підтримували одна одну.

Вінус, будучи старшою, раніше прорвалася в тур, ніж Серена. І я, чесно кажучи, не знаю, як вони могли грати одна проти одної у фіналах турнірів Великого шолома. У мене є два молодші брати, які теж професійно грали в теніс, і кілька разів могла виникнути ситуація, коли мені довелося б грати проти одного з них. На щастя, цього не сталося. Я не знаю, чи зміг би я зіграти проти брата на корті.

У цьому теж проявляється велич Вінус і Серени: вони були професійними й конкурували одна з одною, але при цьому любили й підтримували одна одну. Вони виграли все, що можна виграти: одиночний розряд, парний розряд, олімпійське золото. Але вони вийшли й за межі тенісу — у бізнес, моду, інші сфери життя. Їхній вплив на молодь у США та в усьому світі величезний. Я великий шанувальник їх обох.

Читайте також:

Серена ВІЛЬЯМС: «Не кожного дня Вімблдон тримає wild card для когось»