Серена ВІЛЬЯМС: «Не кожного дня Вімблдон тримає wild card для когось»

Легендарна американська тенісистка Серена Вільямс поспілкувалася з журналістами перед початком виступів на Вімблдоні-2026:

– Серено, з поверненням. Що ви відчули, коли вперше приїхали на тренування? І чи здивувало вас щось за чотири роки відсутності?

– Не можу сказати, що емоцій було дуже багато, бо до цього я вже була на Queen’s, вже перебувала в Лондоні й тренувалася на траві. Саме там я вперше подумала: «Ого, це реально. Я справді знову граю». А тут, на Вімблдоні, відчуття було скоріше таким: «Гаразд, я вже роблю це кілька тижнів». Це було схоже на їзду на велосипеді. Поки що я не відчула нічого особливого. Можливо, коли вийду на матч, з’явиться більше емоцій.

– Коли ви вирішили зіграти в одиночному розряді?

– У мене був час до понеділка, а рішення я прийняла, здається, у неділю. До цього я не була впевнена. Чесно кажучи, я й зараз не до кінця впевнена. Побачимо.

– Якими будуть ваші відчуття перед першим матчем на Вімблдоні? Чи відрізнятимуться вони від минулих років, коли ви виходили тут, наприклад, як чинна чемпіонка?

– Гадаю, відчуття будуть іншими. Вперше в кар’єрі в мене інші очікування. Не те щоб раніше я не отримувала задоволення – інакше я б не була тут сьогодні. Але зараз я дійсно відчуваю, що буду насолоджуватися самим виходом на корт.

– Чи стежили ви за тенісом під час перерви? І за ким із гравців вам було особливо цікаво спостерігати?

– Так, я стежила, але не за кожним матчем кожного турніру. В основному – за турнірами Великого шолома. Мені було дуже цікаво дивитися на Аріну Соболенко. Вона так добре виступала на багатьох мейджорах, і мені подобається її інтенсивність на корті. Але вона вже була в Турі, коли грала я. З тих, хто з’явився пізніше, мені подобається дивитися на Коко Гауфф. І ще мені дуже подобається Мірра Андрєєва.

– Чи оглядалися ви за ці роки на свою кар’єру і на те, що ви з Вінус зробили на Вімблдоні?

– Я не надто часто оглядаюся назад. Якби ви провели день у мене вдома, ви б не зрозуміли, що я була професійною спортсменкою. Мої трофеї не заховані, але знаходяться в кімнаті, яка не кидається в очі. Я рідко думаю про те, що ми з Вінус зробили тут. Іноді з’являються спогади. За останні тижні чомусь частіше згадувалися олімпійські моменти.

– Що б ви сказали Хізер Вотсон, яка повертається після травми? І що ви пам’ятаєте про ваш матч з нею на Вімблдоні-2015?

– Хізер завжди була сильною спортсменкою, сильною й розумною тенісисткою. Мені завжди подобалося бачити її в турі. Я б сказала: не здавайся. Якщо тобі це справді подобається, продовжуй. Я завжди вболіваю за Хізер, і багато людей теж. Ніхто не може написати твою історію за тебе. Вона сама може написати свою історію.

– Що для вас означає Григор Димитров і що ви думаєте про його повернення після травми?

– Я завжди називаю Григора своїм найкращим другом. Він точно мій найкращий друг серед чоловіків. Було дуже приємно його побачити. Ми спілкуємося поза турнірами, але я не бачила його майже рік. У нас багато гарних спогадів. Він розуміє моє божевілля, а я розумію його. І, повірте, він набагато божевільніший за мене. Він дуже добрий і чудова людина. Було важко бачити, що сталося з ним минулого року. У нього був важкий рік через травму, але треба продовжувати боротися й повертатися.

– Вінус сказала, що ви просили в неї мотиваційну цитату перед першим парним матчем. Чому саме в неї?

– Вона занадто багато в це вклала. Це було для карток. Я люблю Marvel і комікси, тому зробила для команди ігрові картки, і на картці кожного була мотиваційна цитата. Я навіть не впевнена, що прочитала її. Просто завантажила все в AI й отримала картку. Тож Вінус занадто серйозно це сприйняла. Але не кажіть їй.

– Ви говорили, що сумнівалися щодо одиночного турніру. Чи очікуєте, що будете нервувати перед першим матчем?

– Так, я очікую, що буду нервувати. Я нервувала перед кожним матчем у своєму житті. Для мене це завжди свідчило про пристрасть, любов до гри та про те, наскільки для мене важливо те, що я роблю – чи то перший раунд, чи то другий раунд, чи то фінал. Нерви завжди були, але потім я їх струшувала й рухалася далі.

– Мода завжди була частиною вашого образу. Вона, як і раніше, вас цікавить? І що ви думаєте про критику на адресу Наомі Осаки за те, що вона привносить моду на корт?

– Мода багато значить для мене, але це повернення було рішенням в останній момент. За такий короткий термін можна зробити не так багато. Я люблю моду та будь-які способи самовираження. Тенісистам важко виражати себе по-різному, тому, якщо є можливість зробити це через моду, це чудово.

– Що знаєте про вашу суперницю Майю? Чи дивилися її матчі?

– Так, я її знаю. Я дивилася деякі відео її матчів. Думаю, вона теж знає мою гру.

– Наскільки важко було повернутися до антидопінгового пулу після чотирьох років поза цим протоколом?

– Це виснажує. Правила змінилися, і про деякі з них я не знала. Виявляється, якщо ти пропускаєш тест навіть поза зазначеним для тебе періодом, це все одно вважається пропуском. Я така: «Тож я не можу поїхати забрати дітей?» Я вважаю це нерозумним. Розумію, що антидопінг необхідний, але система має бути реалістичнішою.

Це була одна з головних причин, чому я не хотіла повертатися. У мене дуже насичене життя: я керую компанією, венчурною компанією, подорожую світом, у мене є діти. Я можу перебувати в різних містах у різний час. Знову звикати до щоденної звітності, вивчати нові правила та повідомляти, де я буду протягом 24 годин, – для мене це непросто.

– Що все-таки спонукало вас зіграти в одиночному розряді на Вімблдоні?

– Я подумала: не щодня Вімблдон тримає «вайлд-кард» для когось. Таких людей можна перерахувати на пальцях, і я виявилася однією з них. Я сказала собі: треба скористатися цією можливістю. Хто знає, чи повернуся я сюди знову? Можливо, це востаннє. Я думала: «Серена, що з тобою? Ти справді мусиш це зробити». Люди живуть заради можливості бути спортсменами, а в мене є шанс показати те, що я вмію найкраще. У підсумку я вирішила: це класно, отже, треба грати.

– Ви думали, що знову опинитеся тут?

– Ніколи не думала, що знову сидітиму тут перед вами. Усі знають, як я ставлюся до таких речей. Я не думала, що знову це зроблю. Коли я змінилася, коли пройшла через свою еволюцію, я не думала, що повернуся.

– Ви говорили, що повернення відчувалося як їзда на велосипеді вгору. Після кількох матчів стало легше?

– Для мене цей шлях завжди вів угору. Було лише кілька разів, коли йшло вниз, і це були веселі моменти. Але загалом, якщо хочеш зробити щось добре чи велике, треба постійно підштовхувати себе далі. Навіть якщо шлях здається легким, треба обирати дорогу вгору. Тож так, я все ще відчуваю, що їду вгору.

– Ви розмовляли з Каролін Возняцкі про те, як поєднувати повернення в теніс і дітей? І як це буде – грати на центральному корті, коли ваша восьмирічна донька вже розуміє, що відбувається, але не бачила вас у розквіті сил?

– Так, я постійно розмовляю з Каролін. Але її діти були набагато молодші за моїх, коли вона поверталася. Не знаю, як їй це вдалося.

– Мірра Андрєєва сказала, що ніхто не хотів потрапити на Серену в першому колі. Яке це відчуття – знати, що гравці, як і раніше, так до вас ставляться?

– З усією повагою, це не дивує. Якби хтось із легенд повертався, ніхто не хотів би грати з нею в першому колі. Це величезний знак поваги, і це ще одна причина, чому мені подобається Мірра. Це природно: на турнірі Grand Slam ти хочеш увійти в ритм, зіграти з кимось, кого знаєш. А ніхто не знає, як змінилася моя гра, чого від мене чекати. Такі суперниці завжди дуже складні.

– Ви вже залишили величезну спадщину. Чи є якесь нове послання, яке ви хочете передати зараз?

– Чесно кажучи, поки не можу сказати, що є. Хотіла б, але не можу. Думаю, це послання з’явиться вже після всього. Я сама його зрозумію, чогось навчуся і зможу передати далі. А зараз головне – вірити в себе і йти за будь-якою мрією, якою б божевільною вона не здавалася.

У першому раунді Вімблдона Серена Вільямс зустрінеться з Майєю Джойнт. Поєдинок відбудеться 30 червня не раніше 19:00 за київським часом.