Тухель пояснив, чому збірна Англії не зуміла переграти Гану в матчі ЧС-2026

Головний тренер збірної Англії Томас Тухель поспілкувався з журналістами після нічийного матчу з Ганою у 2-му турі групового етапу ЧС-2026:

– У Англії чотири очки перед останнім матчем групи. Як це впливає на план на гру з Панамою?

– Чесно кажучи, поки що не знаю. Про наступний матч ми почнемо думати завтра. Сьогодні ми намагалися розірвати низький блок Гани. Треба віддати супернику належне: вони захищалися з величезною рішучістю, дисципліною та фізичною потужністю. Це була одна з найфізичніших оборонних ігор, які я бачив. Я, як і раніше, вважаю, що ми граємо в одній із найскладніших груп на цьому чемпіонаті світу. Перший матч був дуже важким, другий теж – просто зовсім іншим. Зараз потрібно проаналізувати гру, відновитися і готуватися до Панами.

– Ви зробили багато атакувальних замін, але не випустили Айвена Тоуні та Оллі Воткінса. Чому вирішили змінювати фланги, а не Гаррі Кейна?

– Знімати Гаррі Кейна за рахунку 0:0 у такому матчі – не бачив такого рішення сьогодні. Це ще не плей-оф і не ситуація, коли ти програєш 0:1 і йдеш ва-банк. Ми вирішили, що правильніше змінити фланги. Момент наприкінці матчу якраз випав на Кейна. Зазвичай саме він повинен опинятися в такій позиції. У 99 випадках із 100 він заб’є, і тоді ми б говорили про терплячу та дисципліновану перемогу. Але рахунок 0:0 – і заголовки будуть іншими. Так завжди буває: історію розповідають уже після результату.

Ми намагалися активніше залучати крайніх захисників, бо Гана захищалася за схемою 4-5-1. Хотіли атакувати навіси трьома гравцями, подавати більше й точніше. У нас було багато подач, багато стандартів, щоб вирішити матч. Але нам не вистачило точності та холоднокровності. Іноді в таких матчах потрібен рикошет або помилка суперника. Гана помилок не зробила.

– У перерві були емоції між Джудом Беллінгемом і тренерським штабом Гани. Карлуш Кейруш вважав, що Джуд міг отримати червону картку. Як ви це побачили?

– Я сьогодні не бачив епізоду, за який нам могли б показати червону картку. Матч постійно переривався, було складно знайти ритм. Але ніхто нас не вивів із рівноваги. Це був звичайний обмін емоціями. Джуд заступився за себе і за команду, у цьому немає проблеми. У перерві ми були спокійні. Ми розуміли, що емоції – частина гри, але не хотіли відволікатися на те, що нам не допомагає. Ми сказали гравцям зберігати ритм, продовжувати стукати в цю стіну і шукати спосіб її пробити.

У другому таймі ми залучали більше гравців на флангах, почали подавати раніше й агресивніше. Але при цьому не можна було розслаблятися ні на секунду: фізична міць Гани в обороні одразу перетворювалася на небезпеку в контратаках. Ми допустили лише дві контратаки, але обидві були дуже небезпечними. У цьому й полягала історія матчу.

– Деякі вболівальники будуть розчаровані нічиєю 0:0. Деклан Райс сказав, що важливо зберігати терпіння й спокій. Ви б сказали те саме фанатам?

– Так, звичайно. Турнір тривалий. Гравці виклалися на повну й грали з потрібною енергією. Розумію, що такий матч важко дивитися. Коли одна команда намагається грати проти дуже низького блоку, а простору немає, створювати моменти складно. Це не так видовищно, як відкрита гра, де обидві команди йдуть уперед. Ми завжди хочемо радувати вболівальників, але сьогодні це було важко. Сподіваюся, вони не втратять віри. Попереду довгий шлях. І знову треба віддати належне супернику. Ця гра підтвердила: наша група дійсно дуже складна.

– Чи може формат турніру провокувати такі матчі? Команди розуміють, що чотири очки майже гарантують вихід далі, і просто сідають у оборону.

– Гана виграла у Панами на останній хвилині, і для них було зрозуміло: чотири очки – мета. Це їхнє право. Після фінального свистка вони святкували нічию як перемогу, а ми були розчаровані. Це показує різницю в підходах. Але скаржитися нема на що. Є як є. У Гани багато якості, швидкості та фізичної сили. Ми не хотіли бути наївними й з перших хвилин відкривати матч. Якщо вони отримують простір і розганяються в контратаці, їх дуже важко зупинити.

Нам потрібно було бути обережними й терплячими. У першому таймі ми були дуже дисципліновані й майже нічого не дозволили супернику. Це важливо, навіть якщо для вболівальників це виглядає не надто видовищно. У другому таймі ми додали гравців у атаку по флангах, але розкрити їх не змогли. Формат є формат. Команд і матчів стало більше. Гана мала право грати так, як грала. Для мене в нашій грі більше позитивного, ніж негативного.

– Англія занадто залежить від Гаррі Кейна в атаці?

– А чи занадто Аргентина залежить від Мессі? Франція – від Мбаппе? Це цілком нормально. Гравці світового класу роблять те, що вміють. Покладатися на Гаррі – це природно: він любить відповідальність і бере її на себе. У першому матчі у нас було три різних автори голів. Тож справа не лише в ньому. Сьогодні він не був залучений так, як нам хотілося б, але простору майже не було. По суті, два наших центральних захисники розпочинали атаки, а далі було вісім проти десяти.

У тих моментах, які були у Гаррі, йому трохи не пощастило. Останній шанс зазвичай для нього – гол. Він міг принести нам заслужену перемогу. Ми покладаємося на Гаррі, бо можемо. Він наш нападник. Але надмірної залежності немає.

– Ви робили ставку на фланги та подачі. Як не стати передбачуваними? Чи є ідеї, як розкривати такі команди через центр?

– Ідеї є. Під час останньої перерви на воду у мене була думка, як можна залучити більше гравців через центр, але я трохи вагався. Не хочу зараз пояснювати це детально, бо, можливо, ми спробуємо це пізніше на турнірі. Я не думаю, що ми стали передбачуваними. У нас широкі вінгери, сильні фланги, крайні захисники та гравці на півфлангах, які долучаються до атаки. Ми завжди можемо грати через центр і переводити м’яч. Але сьогодні було дуже складно через сильну оборонну структуру суперника.

– Англія була фаворитом. Це тривожний дзвінок чи просто складний матч групового етапу?

– Це складний груповий етап і складний матч. Нам не потрібен тривожний дзвінок. Усі гравці повністю залучені, усі готові, у цьому не може бути сумнівів. У нашій грі не було самовпевненості. Якщо щось і було, то іноді, можливо, ми були навіть занадто обережні.

У нас чотири очки після двох матчів і попереду ще одна гра. Ми можемо виграти останній матч і будемо намагатися це зробити. Важливо, щоб емоції не злітали занадто високо і не опускалися занадто низько. Сьогодні – це не провал. Це просто важкий футбольний матч, таке буває.

– Дехто називає це «перевіркою реальністю». Це справедливо?

– Шість днів тому теж була реальність. Сьогодні – теж реальність. Не треба занадто високо злітати й занадто низько падати.

Гана – дуже складний суперник: якісний, фізично потужний, швидкий на кожній позиції, готовий захищатися один на один і блокувати удари тілом. Так, це перевірка реальністю. Але ніхто з нас не думав, що матч буде легким. Я знав, з якою якістю та фізикою ми зіткнемося. Ми зробили багато правильних речей, які можуть допомогти нам далі. Ми були дисципліновані й обережні у володінні м’ячем.

Багато чого було краще, ніж проти Хорватії. Так, не було такого результату й таких емоцій, але для танго потрібні двоє. Якщо у нас було близько 80% володіння м’ячем, а матч все одно такий важкий, це свідчить і про якість суперника.

– Як ви ставитеся до пауз на воду? Вболівальники свистять щоразу, коли вони починаються.

– Ми використовуємо їх, як і всі. Я тренер, і це можливість поговорити з гравцями, дати вказівки, щось скоригувати. Вважаю справедливим, що правило однакове для всіх. Звісно, трохи дивно, коли йде дощ, 19 градусів, а у вас все одно пауза на воду. Але правила є правила, ми пристосовуємося. Загалом мені більше подобається футбол у два тайми.

Читайте також:

Гаррі КЕЙН: «У 9 із 10 випадків я таке забиваю, але м’яч просто не ліг»

Відеоогляд матчу Англія – Гана (0:0)