У складі Німеччини багато вихідців з Африки. Чому це важливо для країни

Sport.ua разом із беттінг-партнером betking представляє серію матеріалів, присвячених ЧС-2026, який відбувається у США, Канаді та Мексиці.

Українські вболівальники зі стажем чудово пам'ятають швидконогого німецького вінгера Давіда Одонкора, який наприкінці своєї кар'єри вирішив трохи підзаробити грошей у вітчизняній Прем'єр-лізі у складі «Говерли». То були, як це заведено казати зараз, «золоті роки» нашого клубного футболу, коли навіть один із записних аутсайдерів ліги міг дозволити собі футболістів зі світовим ім'ям. А те, що Одонкор був саме таким, ні в кого сумнівів не викликало, оскільки Давід із 2006 по 2008 роки виступав за збірну Німеччини (16 матчів, 1 гол), ставши у лавах «Бундестім» бронзовим призером ЧС-2006 та срібним призером Євро-2008.

У ті роки Давід Одонкор виділявся у збірній Німеччини своїм зовнішнім виглядом та походженням. Однак через два десятки років уважний вболівальник із легкістю може помітити, які суттєві трансформації сталися з «Бундестім». Зокрема, у заявці на ЧС-2026 німецька національна команда має одразу вісьмох виконавців африканського походження, як і Одонкор (в Давіда мати – німкеня, а батько – ганець). Мова про таких футболістів як Джонатан Та («Баварія»), Антоніо Рюдігер («Реал»), Фелікс Нмеча («Боруссія» Дортмунд), Джамал Мусіала («Баварія»), Лерой Сане («Галатасарай»), Ассан Уедраого («РБ Лейпциг»), Малік Тшау («Ньюкасл»), Джеймі Левелінг («Штутгарт»). Фактично мова йде про третину від загального числа, і це гравці, котрі цілком могли б захищати на міжнародному рівні кольори Сьєрра-Леоне, Нігерії, Гани або Кот-д'Івуару, проте опинилися у лавах «Бундестім», оскільки народилися безпосередньо в Німеччині в родинах вихідців з Африки.

Загалом за двадцять років збірна Німеччини стала такою ж полікультурною футбольною командою, як і її багаторічний та споконвічний суперник-гранд на зелених полях Європи – збірна Франції. І якщо відпустити історичні аспекти й не надто заглиблюватися в колоніальне минуле, то можна констатувати, що нинішнє керівництво Німецького футбольного союзу фактично переймає філософію Федерації футболу Франції, нехай і з «запізненням» у декілька десятиліть. Але, як це було актуально колись для французів, подібні трансформації можуть мати серйозні наслідки не тільки для футбольної частини Німеччини, а й для всієї країни з найбільшою в Європі економікою, оскільки безпосередньо зачіпають низку політичних аспектів.

«Велика різноманітність у нашій національній команді сьогодні символізує нове покоління німецьких гравців. Так було не завжди: це демонструє важливість антирасистських кампаній. Німецька команда завжди є відображенням свого суспільства», – заявила нещодавно голова Генеральної Асамблеї ООН Анналена Бербок в інтерв'ю Deutsche Welle.

Як досвідчений політик (у минулому, нагадаємо, Анналена була Міністром закордонних справ Німеччини), Бербок чудово розуміє, про що говорить. Справа в тому, що останніми роками в країні набирає популярності ультраправа, націонал-консервативна та популістська партія «Альтернатива для Німеччини» (AfD), яка вкрай радикально налаштована до питань міграції. З цієї причини багато іммігрантів вже зараз хвилюються за власне майбутнє і вимушено розглядають можливість залишити Німеччину та перебратися в іншу європейську країну, якщо в певний момент владу візьмуть у свої руки радикали з AfD.

Німецький футбольний союз, незважаючи на свою традиційну обережність, дипломатичність та прагнення залишатися поза більшістю політичних питань, здається, куди більше підтримує саме нинішню німецьку владу. Зокрема, у нещодавній заяві організація наголосила на своїй прихильності до мультикультуралізму, що ґрунтується виключно на простих меритократичних міркуваннях.

«Ми всі єдині у прийнятті найкращих рішень для Німеччини, прагнучи розвивати гравців, які все більше підходять для національної збірної. І в цій команді ми бачимо велику прихильність до футболки, яка настільки важлива й дорога для усіх нас із самого початку. Економічні чинники також говорять нам про це: культурна різноманітність є перевагою кінцевого результату. Ми раді бути причетними до цього різноманіття», – йдеться у заяві.

Sport.ua разом із беттінг-партнером betking висвітлює ЧС-2026 з футболу!

Самі футболісти – від Джонатана Та до Антоніо Рюдігера – завжди також підкреслюють свою виняткову відданість інтересам Німеччини. Вони усвідомлюють, що в цій великій європейській країні отримали можливості, яких були б позбавлені у Африці, й багато в чому через це вони відбулися як успішні люди у футболі.

«У Німеччині мені дали можливості, яких багато хто в Сьєрра-Леоне позбавлений. Я вдячний за ці можливості та дуже ціную привілейоване становище, в якому опинився», – заявляв Рюдігер.

У свою чергу, шлях таких особистостей як Рюдігер, який вийшов із бідного району Берліна – Нойкельна – дає розуміння підростаючому поколінню, в тому числі й з числа мігрантів, що успіхів можна досягати навіть за дуже і дуже мізерних можливостей у дитинстві. Це важливий кейс у боротьбі влади із сформованим образом німецького іммігранта як маргіналізованого персонажа, котрий прагне жити за рахунок інших, використовуючи виключно нечесні методи та способи отримання особистої вигоди.

«Якщо я зміг вийти із цієї ситуації [бідного району Нойкельн] та досяг всього цього, то й кожен зможе це зробити», – наголошував Рюдігер.

Зрештою, навіть присутність на тренерському містку беззаперечного гранда німецького клубного футболу – «Баварії» – такої фігури як Венсан Компані також є гарною ознакою змін, що відбуваються глибоко всередині німецького суспільства.

Напередодні старту на Євро-2024 наставник збірної Німеччини Юліан Нагельсманн заявив наступне: «Футбольна команда може стати взірцем успіху, поєднуючи різні культури, релігійні погляди та кольори шкіри. Ми задоволені тим, ким є сьогодні. Ми граємо у футбол, щоб представляти всіх у нашій країні, і будь-хто, хто показує найкращі результати, буде бажаним у нашій національній команді».

Здається, такий підхід виглядає максимально коректним та правильним як з особистісної, так і з професійної точок зору. І трансформація, яку пережила збірна Німеччини за останні декілька десятиліть – це величезна перемога для «Бундестім», яка наголошує на важливості, у тому числі й поточного політичного курсу країни.

З іншого боку, через таку ситуацію надто багато для Німеччини поставлено на кін вже на ЧС-2026. У випадку, якщо «Бундестім» виграє мундіаль або дістанеться фінальних стадій турніру, мало хто вилізе із критикою нинішнього курсу та кількості вихідців з інших країн та континентів у національній команді. Це все буде сприйнято, як щось звичайне. Але якщо Німеччина знову провалиться, як на двох останніх чемпіонатах світу, де німці не зуміли навіть вийти із групи, то радикальні політики одразу спробують використати і цей раптовий «козир» у своїх популістських гаслах та заявах. І тоді Нагельсманну й Німецькому футбольному союзу буде вже вкрай складно переконати всіх у важливості підходу, спрямованого на реалізацію широти поглядів та визнання виняткових професійних заслуг.

РЕКЛАМА 21+

УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.

ТОВ «СЛОТС Ю.ЕЙ.» Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №559 від 21.11.2024). Строк дії ліцензії 5 років.