ЧС-2026. Група Х: камбек року, альтруїстичний Осімхен та туга за Ребровим

Розширення ЧС – хороша ідея. Звісно, ФІФА робить це через гроші. Авжеж, мета футбольних чиновників – лише заробити. Але… хіба вийшло погано? За декілька днів до ЧС чимало вболівальників із цікавістю занурилися у глибини інтернету, аби дізнатися, хто там є лідерами команд Йорданії та Кюрасао. Розширення турніру не призвело до байдужості фаната. Ні, той чекав. Той хотів. Той дивиться та дивитиметься. Зокрема й тому, що ЧС – футбольне свято. Так, і досі. Мундіаль об’єднує світ. Найбільш різні країни. Вболівальників. А що у 2026 році важливіше, як не відчувати себе несамотнім? Із новим форматом ЧС бути частиною цього дійства стало простіше. І от заради цього можна потерпіти зокрема навіть Йорданію та Кюрасао. Тим паче, більше команд на турнірі – зокрема й більше топових. На турнір вирушили майже всі ті, хто був повинен. Бо відбори на всіх континентах стали м’якшими.

Квартет Ха – окраса мундіаля. Тут зокрема й головні бенефіціари розширення турніру, які могли б не вийти на нього за старого формату з 32 збірними – але у варіанті з 48 учасниками просто не мали можливості провалитися. Стартують у США вже незабаром.

ІТАЛІЯ

Багатостраждальна країна, яка пропустила до цього аж 2 поспіль світових форуми. Хоча навіть у роки останніх кваліфікацій насправді не вражала: що у 2014, що у 2010 не змогла вийти навіть з групи. У підсумку має лише 1 перемогу (у матчі, не у турнірі загалом) на ЧС за останніх 20 років. Просто не те покоління. Колись Італія була могутньою. Навіть попри останні невдачі зіграла на ЧС 18 разів. Тобто майже не пропускала. Наприклад, для тієї ж Аргентини поточний мундіаль – №19 в історії. Тобто Італія – збірна, яка повинна бути на кожному великому форумі національних команд. Хоча б через наше внутрішнє бажання ностальгії. Було прикро, коли колектив рокам не міг знайти «свого» тренера та «потрібний» склад. Страждав у відборах. Одужав на Євро у 2021… аби пережити рецидив. Добре, що зараз команді краще.

Дякую чиновникам ФІФА за додаткові путівки на ЧС для Європи. Зрештою, останні роки довели, що без допомоги «зверху» ця Італія опинитися серед найкращих, на жаль, не може. А якщо у цьому допомагають тій же команді Гаїті, то чому б не підставити плече настільки важливій для історії світового футболу збірній? Тож Італія на ЧС. Навіть попри те, що пережила важкий відбір: спочатку зіткнулася із Норвегією Голанда, пізніше – із Боснією. Топ-збірні. Обидві зіграють на ЧС та не будуть хлопчиками для биття у своїх квартетах. Мабуть, найбільш показове: у складі обох названих є елітний форвард. Ерлінг – одна з найкращих «дев’яток» сучасності, Джеко – нещодавній фіналіст ЛЧ з «Інтером». Таке не перебити. Не з футболістами Серії А на вістрі. Італія була аутсайдером цих дуелей. І все одно на мундіалі – респект.

На попередньому Євро команда вилетіла зарано, ще в 1/8 фіналу. Незабаром пішов поганий тренер Спалетті. Головним став Гаттузо – наставник, котрий попрацював в 11 різних командах за останні 14 років. Тобто на нього завжди був попит. Відривали з руками. Майже не сидів без пропозицій. Встиг попрацювати у різних чемпіонатах, тож набрався досвіду. Ще на етапі призначення це виглядало топ-рішенням. Таким, яке змінить все для італійського футболу. І справді змінило. На ЧС Гаттузо керувати командою не буде: у збірної його перехопив амбітний «Лаціо». Недивно після успіху тренера з командою Італії. Зміна наставника перед самим мундіалем – завжди ризик. А ще – ознака того, наскільки збірна впевнена у собі. Ця Італія вирушає на ЧС з амбітною метою – виграти більше матчів, аніж за останні 20 років. І хто її зупинить на шляху до цієї цілі?

Головний тренер

Переписувати історію футболу команда буде з Сільвіо Бальдіні. Ноунейм? Лише для уболівальника, який звик дивитися виключно матчі топ-колективів. Сільвіо лише 67, а він уже відпрацював більш ніж у десятку італійських команд. Серед них – зокрема «Палермо» та «Парма», легендарні колективи. Такі бозна-хто не тренує. А ще були «Емполі», «Лечче», «Перуджа», «Пескара», «Кротоне»… Деякі з названих і досі грають у Серії А/є фаворитами кожного нового розіграшу Серії В. Вочевидь на багажі Бальдіні. Роботу цього таланту не залишили непоміченою й у збірній, тому ще минулого року він очолив команду Ю-21. Як бачите, був настільки переконливим, що тепер виконує обов’язки головного у дорослій команді. Він уже на вершині. Заслужив. Так, за свою кар’єру наставника не виграв жодного кубка, але і працював раніше лише з клубами. Скільки разів на мундіалі тріумфував Гвардіола із «Ман Сіті»? От-от.

Лідер

Минулого тижня італійці провели 2 матчі – і перемогли в обох по 1:0. Класичне катеначо повернулося. Завдяки кому? Точно не через Доннарумму: все ж таки саме із ним Італія настраждалася в останніх відборах на ЧС. Отже, герой – захисник. А конкретно П’єтро Комуццо з «Фіорентини». Клуб не переконав у сезоні Серії А, а от особисто він тренера національної команди – так. Днями провів лише 55 хвилин на полі проти Греції, але встиг здійснити 2 успішних підкати з 2 спроб – виступає безпомилково, як і повинен лідер. До того ж, Комуццо – не стереотипний захисник, який вибиває вперед за будь-якої нагоди. Ні, полюбляє віддавати передачі. 45 з 46 проти греків – точні. Ювелір. Майстер. Глибинний плеймейкер. Наступний Упамекано. З ним збірна гратиме на нуль, а ще – не боятиметься атакувати. Комуццо робить цю команду сміливою. А на першому за 12 років мундіалі саме це найважливіше.

Орієнтовний склад

Доннарумма – Комуццо, К’яродія, Аханор – Бартезагі, Ндур, Ліпані, Колеошо – Екатор, Пізіллі – Еспозіто

ГРУЗІЯ

Темна конячка групи Ха. Смілива. Амбітна. Непередбачувана. На попередньому Євро зіграла у плейофі та забила загалом 12 голів! Хоча від неї очікували у декілька разів менше. Звісно, грала здебільшого від оборони та на швидких атаках, у першу чергу – через статус андердога, присутність якого на великому турнірі всіх дивувала. Тепер – ні. Тепер команду Грузії знають. Поважають. Нею легко захоплюватися. Особливо окремими її футболістами. До 2024 року Грузія не була на Євро та ЧС узагалі. Дебютувала. Тепер не збирається зупинятися. У групі відбору на мундіаль отримала в опоненти зокрема Іспанію та Туреччину. І не знітилася. Другій забила в обох матчах. А ще розгромила Болгарію (3:0), хоча Туреччина не змогла (2:0) цього зробити навіть із Гюлером та Їлдизом. Бо турки – про індивідуальну якість, а Грузія сильна як команда. Єдиний механізм.

Лідер

Навмисно пропустив розділ «головний тренер», бо він цій команді не потрібен. Зрештою, хіба хоч один грузинський наставник розуміє футбол краще за Кварацхелію? Навряд. Точно не після того, як Хвіча попрацював із Енріке. У Парижі він «пройшов» футбол. Виграв усе. Конкретно цього сезону – із вирішальними діями ледь не в усіх матчах ПО ЛЧ. Найкращий футболіст сезону, якщо оглядатися саме на виступи у топ-поєдинках. На ЧС вирушить задля того, аби гарантувати собі ЗМ. Насправді потрібно не так багато, вистачить буквально пари-трійки голів, зокрема одного важливого. І тоді у журналістів просто рука не підніметься голосувати за когось іншого. Бо Хвіча – видатний. Цієї весни у матчах «ПСЖ» він був усюди: в атаці, у півзахисті, в обороні. Допомагав на всіх ділянках поля. І забивав, і асистував. Без нього «ПСЖ» не виграв би ЛЧ. Тому Кварацхелія – і лідер, і граючий тренер, і ікона. З ним Грузія здатна здолати будь-кого.

Орієнтовний склад

Мамардашвілі – Кварахцелія, Кварахцелія, Кварахцелія, Кварахцелія – Кварахцелія, Кварахцелія – Кварахцелія, Кварахцелія, Кварахцелія – Хвіча

НІГЕРІЯ

Африканці у цій групі задля того, аби розбавити європейську трійку збірних. Опинилися на мундіалі, втім, не через свою крутість – а тому що не зробити цього у кваліфікації Африки було просто неможливим. Збільшення квот призвело до того, що навіть Кабо-Верде виграв один із секстетів! Єгипет мав Салаха не у формі, але пройшов увесь відбір без поразок. Кот-д’Івуар не пропустив жодного голу у 10 турах кваліфікації! Тобто простий висновок: не варто зважати на результати відбору в Африці. Бо там занадто легко вигравати. А якщо так, то хіба можна оцінювати Нігерію через результати у тих поєдинках? Навряд. Інша справа – матчі із серйозними опонентами. Наприклад, у березні нігерійці не поступилися команді Йорданії (2:2) – вочевидь топовій, адже бозна-хто на ЧС не грає.

На останньому КАН Нігерія не пропустила жодного голу у ПО. У 4 матчах! Можливо, найкраща оборона Африки. Окрім інших, команда стримала самого Салаха. А чи багато тих, хто надійно захистився від Мо цього сезону? У тій же АПЛ проти нього грали на нуль лише (загинайте пальці) «Арсенал», «Ньюкасл», «Евертон», «Кристал Пелас», «Челсі», «МЮ», «Ман Сіті», «Ноттінгем», «Сандерленд», «Брайтон», «Борнмут», «Вест Гем», «Тоттенгем», «Астон Вілла» та «Брентфорд». Залишилися не просто зайві пальці – а ціла кінцівка із ними. Тобто Нігерія вже цього року розв’язала задачу із зірочкою – вона готова до ЧС. На мундіалях уже не нова: грала тут 6 разів, у кожному другому випадку опинялася у ПО. Відвідала аж 6 з 8 останніх форумів. Тож ми до неї вже звикли. Без неї турнір був би «не тим».

Головний тренер

Ерік Шелль працює зі збірною вже півтора року. Тобто видатні виступи команди у кваліфікації до ЧС та на КАН – перш за все саме його заслуга. На місце у збірній напрацював у Малі. Там очолив місцеву команду, аби провести її до 1/4 фіналу КАН без поразок у 2024 році. А далі тренер – сам малієць, до речі – вирішив, що робота у місцевій команді того не варта. Що готовий до більшого. Що той склад обмежує його потенціал. І ось уже керує командою Нігерії. З нею на КАН зупинився вже у півфіналі – прогрес є очевидним. Імовірно, Ерік от-от зрозуміє, що і склад нігерійців також його сковує. Не дає перемагати так часто, як він заслуговує. Шелль готовий іти далі. Очолювати все сильніші збірні, доки одного разу не виграє все. Бо якщо команда перемогла – тільки через нього, а от якщо поступилася – через недоліки складу. Він розуміє футбол ледь не краще за всіх.

Лідер

А хіба є варіанти? Віктор Осімхен. Людина, котра впродовж кар’єри ухвалює лише правильні рішення. Міг стати одним з у «Челсі», але обрав статус зірки у Туреччині. Отримав славу. Гроші. Комфорт. А ще – плейоф ЛЧ. Тож хіба має на щось жалітися? Зрештою, у Туреччини стабільно стає чемпіоном – а із «Челсі» та «Наполі» не зміг би. Віктор намагався всидіти на всіх стільцях та зробив це. Хтось скаже, що головне у футболі – заробіток. Хтось – що титули. Хтось розкаже про любов фанатів. Але за критеріями оцінки кожного з них Осімхен – успішний футболіст. А ще – патріот своєї країни. Доки інші найкращі у світі ризикують здоров’ям в інтенсивних чемпіонатах, він «відпочиває» у своєму, повільнішому. Й усе аби подовжити час своєї кар’єрі та грати за збірну на декілька років довше. Віктор не егоїст. Завжди думає про інших. Міг би хоч разочок про себе. Але він не такий. За це його і любимо.

Орієнтовний склад

Нвабілі – Оньємаечі, Бессі, Аджаї, Осаї-Семюель – Оньєдіка, Оньєка, Івобі – Лукман – Адамс, Осімхен

УКРАЇНА

Як же ми скучили за Україною на мундіалях! Вона зіграла там лише одного разу, у 2006, але ми і досі пам’ятаємо ту команду. І досі згадуємо. І досі кожен новий ЧС відчувається неповноцінним без неї. Як без Бразилії або Франції: навіть важко уявляти. Та і не хочеться. І не доведеться, адже цього літа наша команда все ж таки вирушає на турнір. І все завдяки ФІФА. Роки повномасштабного вторгнення довели, що футбольні чиновники люблять нашу країну. Хочуть їй лише добра. Підтримують її не через страх осуду всього цивілізованого світу, а через чітку систему моральних цінностей. Цього року у ФІФА запровадили додаткові путівки на ЧС для Європи. Хотіли лише одну, для нас, але, аби інші збірні не жалілися занадто сильно, виділили трохи більше. Приємно, що мундіаль готові навіть розширювати заради нашої команди. Хейтери, котрі кажуть, що світ не крутиться навколо України, де ви?

У відборі наша національна команда не змогла випередити Францію. Причини? Футболісти суперника – з топ-ліг, тренер – старший, але головне: країна є нашим партнером. Ми просто не могли вчинити погано із друзями нашої країни. Бо у нас також є принципи. Чіткі моральні орієнтири. Тому ми дозволили Франції стати №1 у нашій групі. Легко забрали собі другу позицію. Зіграли у плейофі проти не готової до нього збірної Швеції. Й ось ми на ЧС. Серед найкращих команд. Бо заслужили. Бо нарешті доросли. Бо грали у футбол на топ-рівні. Бо поставили на правильного тренера. Україна подолала довгий шлях, аби тут опинитися. І матиме всі шанси здивувати на турнірі. Як? Хоча б завдяки досвіду. От, наприклад, Ванат та Циганков тільки-но цілий сезон боролися за виживання із «Жироною». Чи є такий досвід у того ж Мбаппе? У Мессі? Віні? А турнір навиліт. Перемагатиме той, хто найкраще знає, що це таке.

Головний тренер

Андреа Мальдера. Так, вийшло некрасиво: вирушаємо на мундіаль не з тим тренером, котрий допоміг нам на нього кваліфікуватися. На жаль. Але й італієць може дати нашій команді чимало. Наприклад, відчуття ностальгії: колись працював у штабі успішної збірної Шевченка. Був і помічником Де Дзербі. Досвіду головного не мав, але його мав, наприклад, Петраков – і не допомогло. Тож треба робити по-іншому. Треба йти протилежним шляхом. Тому довіра 55-річному вундеркінду зрозуміла. У перших двох матчах із ним на чолі, товариських, Україна забила. Злі язики кажуть, що за Реброва витрачала на полі час дарма, а з Мальдерою, вже зрозуміло, не буде: перші 2 поєдинки зіграла не за 180, а лише за 155 хвилин. Ефективність, котра вражає. Маємо надії, що вражатиме Андреа нас і надалі. Краще – хорошим. Може, з ним збірна навіть зможе грати у футбол настільки ж вражаючи та дивуючи, як ще нещодавно команда Реброва.

Лідер

Олександр Караваєв. Неочікувано, так? Роками у нашій збірній довіряють усім футболістам з українським паспортом. Дивляться на кожного з них, незалежно від того, за який колектив він виступає. Адже головне – якість гри у футбол, а не клубна прописка. Тому футболку України може надягти кожен. Виключно за збігом обставин майже завжди серед гравців УПЛ це роблять виконавці «Шахтаря» та «Динамо». У народі кажуть, що футболіст, який підписав контракт з одним з двох українських грандів, одразу отримує +10 очок до якості гри та +100 до шансу грати в основі збірної. А Олександр підписався спочатку із київським клубом, а потім – із донецьким. Встиг посидіти на парі стільців. Тож тепер виключно через збіг обставин повернеться до виступів за збірну. Й ухвалюватиме на полі виключно сміливі рішення. Це він вміє. От буквально днями довів. А для боротьби за перемогу на мундіалі нам сміливість потрібна.

Орієнтовний склад

Трубін – Миколенко, Матвієнко, Забарний, Караваєв – Назаріна, Маліновський, Судаков – Ванат, Ребров, Циганков

Прогноз на груповий етап

Більшість ЧС у Європі вигравали європейські збірні, але більшість за межами цього континенту – вже латиноамериканці. Ніби логіка зрозуміла: у США повинні домінувати команди, котрі краще готові до спекотного клімату. У такому випадку Нігерія виграє групу Ха. Не через свій склад – через погоду. Друге місце посяде команда України: випередити італійців допоможуть зв’язки Мальдери на батьківщині. Але чудово, що завдяки розширенню ЧС з груп може вийти більше команд. Тому Італія також кваліфікується до ПО, але з третього місця, Грузія – з четвертого. Пізніше кожна з команд буде претендувати на головний трофей, але, на жаль, той усе ж таки не дістанеться Україні: за майже 100-річну історію розіграшів ЧС його жодного разу не вигравала команда з тренером-легіонером. Дарма звільняли Реброва…