Чи здатна Бразилія знову стати великою?

Пройшло майже чверть століття з того моменту, коли збірна Бразилії з футболу востаннє ставала найсильнішою командою планети. На ЧС-2002 у Японії та Південній Кореї «селесао» у фіналі завдяки дублю Роналдо обіграли Німеччину (2:0), ставши першими в історії п'ятиразовими чемпіонами світу. Після того бразильці зробили п'ять спроб знову замахнутися на світове «золото», але… Їх максимумом відтоді залишається четверте місце на домашньому ЧС-2014, а в решті чотирьох випадків Бразилія незмінно сходила зі шляху вже після чвертьфіналів…

Багато в чому з цієї причини у наш час в бразильської збірної стає дедалі менше вболівальників по всьому світу. Якщо раніше гра Ромаріо, Рівалдо, Роналдо або Роналдіньо заворожувала шанувальників футболу з різних куточків планети, буквально змушуючи співпереживати «селесао» й роблячи цю команду другою улюбленою на рівні національних збірних після рідної, то сьогодні… Сьогодні збірна Бразилії дійшла до того моменту, що на початку шляху на ЧС-2026 її навіть не включають до списку із головних претендентів на титул, віддаючи перевагу французам, іспанцям, англійцям та навіть найбільш принциповим суперникам «селесао» аргентинцям, але аж ніяк не «спадкоємцям Пеле».

Усередині самої Бразилії, що можна легко знайти в загальнодоступних джерелах, нині також зустрічається набагато більше скепсису, ніж оптимізму, щодо виступів «селесао» на чемпіонаті світу. Після тяжкої поразки з рахунком 1:7 у півфіналі від Німеччини на домашньому мундіалі у 2014 році фанати збірної Бразилії отримали значну психологічну травму, відійти від якої не можуть й донині.

Фактично в самій Бразилії нині також не так вже й багато людей, які щиро вважають (не вірять, а саме вважають!), що їхній національній команді до снаги виграти світову першість, фінальна частина якої проходить на полях США, Мексики та Канади. Критики бачать, що кількість проблем, які накрили бразильський футбол останніми роками, дуже значна і це не дозволяє «селесао» справді на рівних змагатися, а то й обігравати європейські топ-збірні.

Збірні Іспанії, Франції, Англії та Німеччини дійсно за останні кілька десятиліть виконали гігантську роботу, що й вилилося в їхню гегемонію над бразильцями не лише у фізичному та тактичному, а й у технічному плані. Поки в самій Бразилії покладалися виключно на природний талант своїх виконавців, європейці масштабували зміни у роботі своїх молодіжних систем, вкладаючи значні кошти у їх розвиток та відповідність обраним стратегіям.

Навряд чи сьогодні хтось буде сперечатися, що нинішня збірна Бразилії й близько не має футболістів такого рівня як Роналдо, Роналдіньо або Рівалдо, що виблискували на ЧС-2002. Вінісіус Жуніор, Габріель Мартінеллі та Рафінья, які прийшли на їхнє місце, поки що абсолютно не дотягують до того рівня впливу на результати команди, який мало славетне «Тріо Р». Та й рекордсмен «селесао» за кількістю забитих м'ячів за команду 34-річний Неймар, довкола якого було чимало розмов щодо справедливості включення до заявки на ЧС-2026, також в результаті так і не реалізував свій талант на повну та не зумів повести за собою партнерів у битві за «золото» світової першості.

Утім, незважаючи на те, що в нинішній збірній Бразилії відсутні зірки першої величини, яких можна порівняти за рівнем із кимось з вже згадуваного «Тріо Р», Бразилія продовжує залишатися головним експортером талантів у світовому футболі. За дослідженнями аналітиків CIES Football, в період із 2020 до 2025 років Бразилія мала 3020 своїх футболістів, які виступали за кордоном. За нею із показником у 2293 гравці слідує Франція, що загалом добре показує існуючий «експортний» розрив між країнами-лідерами.

Крім того, в останньому на поточний момент фіналі Ліги чемпіонів, у якому зійшлися «Арсенал» та «Парі Сен-Жермен», в заявці опинилося одразу п'ятеро бразильців. Щоправда, у стартових складах вийшли лише двоє – по одному центрбеку із кожної зі сторін.

Також бразильський ринок продовжує залишатися дуже цікавим для найкращих клубів європейського футболу. Гранди, які представляють Старий континент, вже давно мають масштабні мережі селекціонерів та скаутів у Бразилії, що дозволяє їм ще на ранніх етапах знаходити найталановитіших та найперспективніших гравців. Частина з них вже у юному віці їде за кордон, що в самій країні також бачать великою проблемою. Нібито через такий ранній від'їзд юні бразильці згодом втрачають самобутній стиль гри, що позбавляє «селесао» одного із головних своїх козирів порівняно з європейцями.

Є всередині Бразилії й інша думка, чому тамтешній футбол перестав бути конкурентним на міжнародному рівні. Скептики відзначають, що якщо в Європі ще із 90-х років минулого сторіччя футбол стрімко перетворився на великий бізнес, залучаючи мільярди доларів у вигляді телетрансляцій та прямих інвестицій з-за кордону, то бразильські клуби продовжують страждати через відсутність професіоналізму в управлінні та фінансові проблеми, що багато в чому виникають з цієї причини.

Ще п'ять років тому в Бразилії було прийнято закон, який заохочує зміну організаційно-правової форми в клубах з некомерційних організацій, керованих членами з правом голосу, у товариства з обмеженою відповідальністю. Тим самим передбачалося, що до бразильського футболу зайдуть багаті інвестори, які зможуть стати повноцінними власниками низки клубів та налагодять багато процесів за аналогією із тим, як це вже давно працює в Європі. Однак поки що реформа в цьому напрямку рухається вкрай повільно й одиниці клубів зважилися на подібні трансформації, в тому числі через побоювання нарватися на обурення з боку фанатів.

Щоправда, певні зрушення на краще в клубному бразильському футболі, головним бенефіціаром якого є національна команда країни, відбуваються. За даними зі ЗМІ, за минулий рік клуби бразильської Серії А отримали сумарний виторг у розмірі 2,8 мільярди доларів. А це вдвічі більше, ніж у 2021-му, коли набув чинності вищезгаданий закон. Але боргове навантаження в бразильських клубах все одно залишається дуже високим – воно вище, аніж у німецькій Бундеслізі та іспанській Ла Лізі.

Деякі вболівальники бачать проблеми у збірній Бразилії наслідком масштабних корупційних скандалів, які нещодавно виникали довкола керівного органу тамтешнього футболу – Бразильської конфедерації футболу. Але є й ті, хто стверджує, що занепад національної збірної пов'язаний із тим, що в країні немає тренерів елітного рівня. В той час як на ЧС-2026 буде аж шість аргентинських фахівців, а наприклад, тренери з Португалії буквально розкидані по всіх чемпіонатах Європи, Бразилія не буде представлена ​​на поточній світовій першості жодним тренером. Навіть на чолі самих «селесао» зараз працює титулований італієць Карло Анчелотті.

Призначити Анчелотті керівникам бразильського футболу, як подейкують, допомогла впевненість у тому, що ідентичність збірної Англії була сформована ще у 1930-х роках минулого століття, але це сталося під впливом угорських фахівців, які впроваджували сучасні тактичні концепції. Тоді англійцям повернутись до витоків і незабаром відчути власну велич допомогло саме звернення до іноземців. Наразі Бразилія також вирішила довіритись Анчелотті, котрий став першим іноземцем на чолі «селесао» із 1925 року, хоча місяць роботи уругвайця Рамона Платеро мало хто оцінює всерйоз і каже, що Карло за фактом взагалі перший тренер-легіонер для бразильців.

Потішити фанатів збірної Бразилії та повірити в силу та трофейні перспективи команди напередодні старту на ЧС-2026 може лишень той факт, що у 1994 році світова першість також проходила на полях США, й тоді Бразилія стала чемпіоном. Більше того, до того моменту «селесао», як і зараз, залишалися без «золота» світових першостей рівно 24 роки. Хто знає, можливо, іноді подібного роду збіги справді виявляються сильнішими за всі інші фактори та проблеми, стаючи запорукою великого і гучного тріумфу…