Караваєв пояснив, чому повернувся до Шахтаря, попрощавшись з Динамо

Український захисник Олександр Караваєв дав перше інтерв'ю після повернення до Шахтаря. Олександр подякував київському Динамо та розповів, чому вирішив повернутися до «гірників».

– Це ваше перше інтерв’ю, як гравця «Шахтаря». Поділіться емоціями від переходу.

– Ще не до кінця усвідомлюю, що я гравець «Шахтаря», бо це реально все нелегко. Впевнений, що багато хто розуміє. Я грав сім років в «Динамо», а тут переходжу в «Шахтар», і для когось це може бути дивиною. Хтось дуже схвильований або може в декого інші емоції. Але я чув від багатьох вболівальників вже після виходу цієї новини слова підтримки. Багато хто це розуміє.

Я в жодному разі не чекаю, що всі мають сприйняти моє рішення, погодитись з ним чи казати, що це правильно або неправильно. Але я зробив цей вибір після довгих днів роздумів, і на це були причини.

Цей етап кар’єри дуже емоційний, тому що ти розумієш, що пів року або рік тому, чи ще багато років тому, цього майже не можна було уявити. Але трапився такий збіг обставин – і все вилилося саме в такий перехід.

Хочу скористатися цією нагодою. По-перше, це, звісно, сказати велике дякую всім вболівальникам «Динамо». Вони завжди рухали нас вперед. Ти розумієш, за який клуб граєш. Від тебе постійно вимагають тільки перемог. Ми не все вигравали – у нас були поразки і невдачі, але вболівальники завжди поряд, підтримують на стадіонах в гарні і погані матчі. Тому за це їм велике дякую.

А ще велике дякую і низький уклін нашим фанатам, які воюють за нас і дають можливість грати. Вони захищають нас від ворога і вболівають за нас. Тому дякую їм особисто.

Хочеться сказати дякую всім, тому що за сім років було дуже багато людей поряд, особливо футболістів, з якими я грав. Без них не було б всіх цих досягнень, трофеїв і перемог. З деякими я спілкувався до «Динамо», і в «Динамо», і далі ми спілкуємося. У нас залишились дуже теплі стосунки.

Не хочу когось виокремлювати, тому що це буде якось не дуже коректно. Плюс дуже багато імен та прізвищ треба називати. Але все одно це завжди залишиться зі мною в пам’яті. Всім футболістам, з якими я грав, кажу також велике дякую.

Завжди хотів, щоб вболівальники та медіа помічали, що велику роботу виконують не тільки футболісти, тренерський штаб і керівництво, а ще персонал, який постійно з футболістами, і робить все для того, щоб гравцям було комфортно. Вони готують нас до кожного тренування і кожного матчу.

Це наш медичний департамент – лікарі, фізіотерапевти, масажисти, які ніколи не відмовлялись і завжди виконували свою роботу в будь-який час. От реально в будь-який час. Бувало, що ми поверталися з виїзду, а це вже ніч або під ранок. Через кілька годин вони вже готові відновлювати і виконувати свою роботу. Це дуже сильно – велика їм вдячність.

Так само велика подяка адміністраторам, які постійно готують для нас форму і бутси. Це наше головне спорядження для тренувань і для ігор. І все це завжди в комфортному доступі. Особливо приємно, коли є така турбота про футболістів.

Також хочеться висловити подяку всім працівникам бази, всіх офісів у клубі. Вони завжди допомагають у всіх питаннях, коли ти звертаєшся, і якісно роблять свою роботу. Після цих семи років у мене залишаються такі гарні і позитивні спогади, тому що мене оточували професійні, добрі і гарні люди.

Звісно, хочеться сказати велике дякую Ігорю Михайловичу та Григорію Михайловичу Суркісам. Я бачив за ці роки, як вони вкладають душу саме в «Динамо», як вони переживають за клуб, мотивують футболістів. Тому їм також велике дякую за те, що роблять для «Динамо».

І також хотів сказати дякую всім тренерам, з якими працював всі ці роки. Їх було багато. Особливо хочеться відзначити Олександра Хацкевича – він запросив мене в «Динамо» та наполягав, щоб я перейшов із «Зорі» в Київ. Тоді був Олексій Михайличенко з Вадимом Євтушенком. Також був гарний період.

А потім стався, можна сказати, трішки переворот в розумінні футболу, коли прийшов Мірча Луческу. Містер додав команді жагу до перемог, навчив як правильно треба перемагати і вигравати ігри, а найважливіше – трофеї. Він дав цю віру в себе, що можна будь-які вершини підкорити, якщо все правильно робити.

Тому велике дякую всім тренерам – кожен зробив свій внесок в розвиток мене, як футболіста у цьому клубі.

– У пресі було чимало інсайдів про ваш перехід. Можете поділитися деталями, як ви отримали пропозицію від «Шахтаря» і як це сприйняли в «Динамо»?

– На мене вийшов «Шахтар» з пропозицією – і я одразу повідомив «Динамо». І тоді гірники також звернулися в «Динамо».

Потім я сказав особисто та відкрито керівництву, що є ось таке запрошення – саме на два роки від «Шахтаря». Що вони бачать мене в команді і я їх можу підсилити. І після цього «Динамо» повідомило, що мене підпишуть на зборах на один рік, але пропозиція про продовження прозвучала тільки у травні.

І коли ми поїхали на збори, а згодом почався чемпіонат, то я побачив, що я вже третій на своїй позиції. І для себе зробив висновок, що тренерський штаб на мене не розраховує. Це було видно, адже я не зіграв у перших 5 чи 6 матчах чемпіонату. Тільки одного разу з «Поліссям», і то вимушено зліва в захисті.

Так, я можу зіграти на будь-які позиції, якщо цього потребує ситуація. Але тут було інше. Мені ніхто нічого не казав – що від мене потребують, на якій позиції я маю приносити користь. Як, наприклад, це було при тому ж містері Луческу. Він зі мною майже кожного дня розмовляв і казав, що від мене треба, хоча я не грав. Але він постійно приходив і казав, що я йому потрібен як гравець, який виходить на заміну і робить результат.

Я його почув, бо це головний тренер. Це його такі ціль і бачення команди, і ти не можеш з цим сперечатись. Тут я також жодного разу не сперечався, чому не граю. Не був невдоволений, жодного разу це не казав, бо я професійний гравець.

Я виконую свою роботу кожного дня – виходжу на кожне тренування, готуюсь на кожну гру і просто чекаю свого шансу. Але для мене, як для досвідченого футболіста, показником стало те, що не було спілкування та не було якихось цілей від мене, як гравця, що я можу дати для команди.