Збірна України: зворотний бік медалі

Спочатку про головне. Футбол – це лише гра, хоч незабутній Франц Беккенбауер і вважав інакше. Тим не менш, дозволю собі зазначити, що людське життя - понад усе. Понад навіть найголовнішої у світі гри. Здоров'я Крістіану Еріксену. Легенді збірної Данії надали своєчасну медичну допомогу, і його життю вже ніщо не загрожує.

Епізод із раптовим падінням Еріксена на футбольний газон під час матчу Данія – Україна дуже нагадував подібний випадок за участю цього ж футболіста у матчі Євро-2020 Данія – Фінляндія. Тоді був справжній шок: Крістіана ледве врятували, а цього разу, на щастя, всі ми відбулися лише легким переляком.

Незважаючи на те, що через непритомність Еріксена матч збірних Данії та України було скасовано, деякі висновки все одно можна і потрібно зробити. Тим більше, що вони, ці висновки, напрошуються самі.

Очевидно, що в матчі проти Данії, як і в поєдинку проти Польщі, новий головний тренер збірної України Андреа Мальдера награвав (або намагався це робити) контури гри команди на найближчий офіційний турнір – Лігу націй.

У цьому турнірі наша команда стартує наприкінці вересня виїзним поєдинком проти сильної збірної Угорщини. Напевно, саме тому і були обрані як дебютні для Мальдери поєдинки проти таких непростих опонентів, як Польща та Данія.

Після гри з «кадрою» Мальдера заявляв, що у поєдинку проти Данії проведе серйозну ротацію складу, і що, незважаючи на перетасовування складу, збірна України гратиме з максимальною концентрацією.

Опустимо поки що «максимальну концентрацію», бо дуже складно звинувачувати нашу команду у протилежному. Тим більше, за умови, коли гра була перервана в середині другого тайму.

Проте обіцяної ротації ми так і не побачили. Можливо, ті гравці, які не мали практики у першому спарингу під керівництвом італійського фахівця, отримали б деякий час наприкінці матчу проти Данії.

Але, так чи інакше, все одно про повноцінну ротацію не йшлося б. Не велася б мова апріорі, оскільки Мальдера чітко дав зрозуміти, що вже у цих двох стартових матчах награє склад на Лігу націй. Тому у грі проти Данії були лише дві заміни: у стартовому складі з'явилися Малиновський та Забарний, які не були доступні у першій грі.

І якщо називати речі своїми іменами, можна стверджувати, що Мальдера фактично нічого не змінив у глобальному сенсі, хоча з появою двох цих «новачків» і відбулися деякі структурні зміни.

Але ці зміни все одно мали вигляд тимчасових. Так чи інакше, важко уявити, що Забарний у перспективі гратиме на правому фланзі захисту. Напевно, туди буде відправлений Конопля.

З іншого боку, майже напевно Циганков зрештою опиниться на тій же позиції, на якій він провів гру проти данців. Тобто на позиції вінгера. Якщо в строю буде Малиновський – а він має бути в строю, якщо буде все нормально зі здоров'ям – то Віктор гратиме на фланзі. Поява Ярмоленка у старті надалі малоймовірна, хоча Андрій Миколайович й надалі викликатиметься до збірної, якщо буде у формі.

Експеримент із переведенням Циганкова в центр півзахисту напевно так і залишиться лише приємним експериментом. Дуже шкода, якщо чесно, тому що, на мій суб'єктивний погляд, Циганков ефективніший у центрі. Але тренеру, певна річ, видніше.

Знову ж таки, до бійцівських якостей нашої команди і в цій грі особливих нарікань немає, хоч і видно було неозброєним оком, що з погляду емоційного градусу гра в Оденсе була трохи нижчою, ніж гра у Вроцлаві.

Але це, швидше за все, закономірне явище, викликане «валізовим настроєм», яке навряд чи здатен перебити навіть новий керманич нашої головної команди.

На мій погляд, причини та проблеми такої невиразної гри потрібно шукати не в настрої гравців, а, скоріше, у їхній поведінці, у їхній грі. Вже в матчі проти Польщі було видно, що Мальдера виразно намагається прищепити своїм гравцям нову філософію – високого пресингу.

Наші футболісти, які звикли працювати в інших умовах, далеко не завжди справлялися з новим завданням. Якщо у грі з Польщею «відскочили» за рахунок божевільного емоційного настрою, перфомансу Циганкова та бедламу у грі суперників, то ось у грі з Данією не відскочили.

І особливо показовими в цьому плані особисто для мене є дії наших опорників – Очеретька та Назарини. Дійсно, хтось у ліс, хтось по дрова. Провали очевидні, причому провали катастрофічні. Як наслідок – утворюються розриви між лініями, і суперник цими розривами добре користується.

Я розумію, що якщо Ярмолюк буде при здоров'ї, то саме він гратиме в основі (швидше за все, замість Назарини). Але й півзахиснику «Брентфорда», оскільки і він у збірній ще відносний новачок, знадобиться час на зіграність. А цього часу якраз і не буде. Тому я вже зараз переживаю за гру наших проти угорців.

До того ж склалося стійке враження, що наша команда банально заплуталася в ігровій схемі. Начебто б це мала бути модель 4-2-3-1, але на практиці, точніше, при володінні м'ячем, виходило 3-4-2-1.

Окрім цієї плутанини, яка навіть при найближчому розгляді не тягнула на статус «розумного хаосу», кинулося у вічі і те, як наші гравці дуже часто звужували фронт дій замість того, щоб його розширити. І цим також користувався досвідчений суперник.

Ми можемо лише міркувати, як би завершився цей матч, якби вдалося його дограти. Можливо, наша команда й переламала б його, адже були на те передумови у вигляді заміни Довбика. А може, «червоно-білі» знову покарали б нас за явні провали в центрі поля. Та й у центрі оборони.

Загалом на літні канікули я проводжаю нашу національну команду зі змішаними почуттями. Передумови для покращення її гри дійсно є, і ці передумови очевидні. Але й проблем ціла купа.

Подивимося, як із цими проблемами надалі впорається тренерський штаб збірної. Та й самі гравці.