Золотий дубль. Інтер упевнено обіграв Лаціо у фіналі Кубка Італії

У фіналі Кубка Італії на легендарному «Стадіо Олімпіко» в Римі «Лаціо» зустрічався з «Інтером». Матч розпочався саме так, як багато хто й очікував – міланці одразу забрали м’яч під свій контроль і почали повільно, холоднокровно розхитувати оборону римського клубу. Команда Крістіана Ківу не вмикала шалені швидкості, не летіла вперед із шашками наголо, а душила суперника терпінням, контролем і постійним рухом м’яча.

Першого серйозного удару «Інтер» завдав уже на 14-й хвилині. Після кутового Дімарко подав на ближню стійку, Маркус Тюрам підправив м’яч головою, а далі стався справжній кошмар для господарів – м’яч рикошетом від Марушича залетів у сітку воріт. Прикрий автогол став ідеальним відображенням того, як складався цей фінал для «Лаціо». «Олімпіко» різко притих, а «Інтер» відчув, що суперник починає психологічно сипатися.

Але найнеприємніше для команди Мауріціо Саррі було навіть не в самому голі. Пропущений м’яч узагалі ніяк не розбудив римлян. «Лаціо» продовжував грати другим номером, глибоко сідав до власного штрафного майданчика й практично нічого не пропонував попереду. А ось для «Інтера» матч перетворився на максимально комфортне середовище. Міланці спокійно перекочували м’яч у центрі поля, розтягували оборону суперника та шукали простір для Лаутаро Мартінеса і Тюрама.

Другий удар по римському клубу припав ближче до кінця першого тайму – і виглядав уже справжнім вироком. Після грубої втрати Тавареша на лівому фланзі, Дюмфріс протягнув м’яч у штрафний майданчик і ідеально відкотив передачу на дальню стійку. Там уже чекав Лаутаро Мартінес. Аргентинцю залишалося лише спокійно відправити м’яч у порожні ворота. 2:0 – і в той момент здавалося, що інтрига в цьому фіналі померла остаточно.

Найпоказовішим була статистика «Лаціо» у першому таймі. Усього два удари по воротах, жодного влучання у площину та абсолютно нульова гострота попереду. На фоні організованого й хижо спокійного «Інтера» римляни виглядали командою, яка просто не розуміє, як вибратися з цієї пастки.

Після перерви гра ненадовго ожила. «Лаціо» спробував додати руху, пішов трохи вище, а Нослін навіть отримав непоганий шанс після удару з лінії штрафного майданчика, але м’яч пролетів повз ворота. І це був саме той момент, коли розумієш – якщо зараз не забивати, далі шансів уже може не бути.

У другій половині тайму «Інтер» остаточно ввімкнув режим чемпіона. Без паніки, без зайвого ризику та без метушні. Команда Ківу почала грати строго за рахунком, перекриваючи зони та максимально збиваючи темп зустрічі. «Лаціо» мучився з м’ячем, але попереду не було ні ідеї, ні швидкості, ні людини, здатної зламати цю оборону.

Останній по-справжньому небезпечний шанс римляни отримали на 75-й хвилині. Діа, який вийшов на заміну, вибіг віч-на-віч, але надто довго готував удар. Мартінес миттєво скоротив дистанцію та врятував «Інтер». Це був епізод, після якого остаточно стало зрозуміло – кубок уже не вислизне з рук міланського клубу.

Кінцівка матчу перетворилася на справжню м’ясорубку. Жорсткі стики, поштовхи, сутички, розсип жовтих карток і постійні паузи максимально вбили темп гри. Але саме це було вигідно «Інтеру». Міланці з холодною впевненістю чемпіона гасили будь-які спроби «Лаціо» влаштувати фінальний штурм.

Фінальний свисток пролунав як офіційне підтвердження нового тріумфу «Інтера».

2:0 – команда Крістіана Ківу спокійно забирає Кубок Італії та оформлює золотий дубль. Це був не шалений футбольний спектакль із постійними гойдалками. Це була чемпіонська демонстрація сили, зрілості та контролю. «Інтер» не просто виграв фінал – він задушив суперника своїм спокоєм і показав, як виглядає справжня машина для перемог.

«Лаціо» – «Інтер» – 0:2

Голи: Марушич, 14 (АГ), Мартінес, 35.

Попередження: Хіла, 38, Педро, 86 – Біссекк, 6, Бастоні, 16, Дімарко, 86, Барелла, 86.

«Лаціо»: Мотта, Марушич (Лаццарі, 72), Хіла, Романьйолі, Тавареш, Тейлор, Башич (Педро, 78), Габаррон (Ровелла, 46), Нослін, Дзакканьї (Діа, 72), Ісаксен (Канчельєрі, 66).

Запасні: Белах’ян, Деле-Башіру, Джакомоне, Діа, Канчельєрі, Катальді, Лаццарі, Мальдіні, Нільсен, Педро, Пеллегріні, Ратков, Ровелла, Фурланетто, Хюсай.

«Інтер»: Мартінес, Біссекк, Бастоні (Аугусто, 77), Аканджі, Барелла, Думфріс (Енріке, 68), Зеліньські, Дімарко, Сучич (Мхітарян, 68), Тюрам (Діуф, 82), Мартінес (Бонні, 77).

Запасні: Луїс Енріке, Ачербі, Бонні, Дарміан, Де Врей, Ді Дженнаро, Діуф, Еспозіто, Зоммер, Карлос Аугусто, Коккі, Москоні, Мхітарян, Фраттезі, Чалханоглу.

Стадіон: Стадіо Олімпіко (Рим)

Арбітр: Марко Гвіда