Володимир ШАРАН: «Невже Полісся не може обіграти нас без допомоги суддів?»

Півтора місяці тому Володимир Шаран втретє у своїй тренерській кар’єрі очолив «Олександрію». У спадок від Кирила Нестеренка йому дісталася вкрай розбалансована команда, яка посідала передостаннє місце у турнірній таблиці. Варто було досвідченому тренеру розпочати роботу на добре знайомому йому посту, як стали оголятися різні проблеми. Вони, наче якір у кораблі, стримували рух «містян» нагору. Оптимістичні думки щодо потрапляння до зони перехідних ігор переносились після чергової невдачі із тура в тур, кожного разу мінімалізуючи цю надію.

Про глибинність причин із знаком «мінус» кореспондент Sport.ua попросив розповісти Володимира Шарана на наступний день після матчу в Житомирі, в якому «Олександрія» поступилась 1:2 «Поліссю».

– Якщо на початку вашої третьої тренерської каденції в олександрійській команді ви називали гру своїх підопічних «ветеранський футбол», то декілька турів тому схвально відгукувались про їхні дії. Матч у Житомирі теж можна віднести до категорії якісних ігор «Олександрії»? Що ж тоді завадило досягти позитивного результату?

– Я можу сказати одне: команда поки грає нестабільно. Адже надто мало часу пройшло з моменту, коли ми з моїми асистентами приступили до роботи в ній. І хоча вже минуло півтора місяці, все одно у цій ситуації це дуже мало часу – тут навіть без питань. Так от, про нестабільність. Перший тайм з «Полтавою» був супер, другий тайм з «Епіцентром» – супер, перший тайм з «Карпатами», як і вся гра з «Поліссям» теж заслуговують на відзнаку. Те, що ми хотіли, робили і могли досягти більшого – це теж у житомирському поєдинку у нас було налагоджено. Але все це чергується з іграми, яких можна віднести до категорії провальних. Це домашні зустрічі з «Колосом» і «Вересом», що є найбільш прикрим. Саме так я поки що можу класифікувати нашу роботу. Раніше ми дійсно бачили «ветеранський футбол», але ж зараз люди вже трохи розуміють, що саме ми від них вимагаємо. Тож епізодично команда грає у той футбол, який ми хочемо бачити. Але цього поки що замало, адже на превеликий жаль, ми не можемо виграти, маючи у доробку за цей період лише два нічийних результати. Але ж є й інші причини.

– Які саме?

– Передусім, суддівство. У вже згаданому матчі з «Карпатами» другий тайм вийшов провальним, адже після вилучення Мірошниченка львів’яни забили нам, граючи удесятьох. Та знову ж таки: у цьому поєдинку ми могли взяти одне очко – це однозначно. У ворота «Карпат» мав бути призначений одинадцятиметровий, що побачила по телетрансляції вся Україна – і вболівальники, і експерти. Всі вони одностайно визнали вину арбітра VAR Олександра Омельченка, який вже в суботу проводив матч «Рух» – «Верес». Чесно кажучи, цей факт викликав у мене здивування, адже всі говорили, що він помилився – відтак повинен був зазнати відповідного покарання. Але схоже, що у нас все, як завжди. Після тієї кричущої помилки ми бачимо, що Омельченко і далі судить – і все нормально (іронічно посміхається). Все «зам’яли», питання закрили – все супер. Схожа ситуація знову вийшла у Житомирі. Перед матчем з «Поліссям» мені побажали, щоб я побачив Ігора Пасхала, який виконував функції арбітра VAR, та головного арбітра Дмитра Панчишина. До Панчишина, як і до асистентів арбітра, претензій взагалі немає. А от є претензії до людей на VAR. Перший гол у наші ворота настільки суперечливий! Втім, його відкидаємо, адже другий – ну, це взагалі. Гуцуляк знаходився у положенні «поза грою», і все це було добре видно. Повтору толком не було, не було і намальованої графікою офсайдної лінії. Ми безліч разів дивились відео, робили навіть скріни – і довели, що був офсайд. Для самих себе довели. Президент і генеральний директор нашого клубу теж засмутились, що таке відбувається. Я їм кажу: «Ну, немає справедливості, Сергію Анатолійовичу та Івану Сергійовичу – ви ж бо самі бачите». От і виходить, що «Олександрії» знову доводиться терпіти такі суддівські помилки. Ми знаємо «вагові» категорії «Полісся» та «Олександрії» на даному етапі.

Житомиряни роздмухали суддівську тему після їхнього матчу з «Динамо» – і з тих пір в іграх за участю «Полісся» ми бачимо зовсім інший арбітраж. Адже житомирська команда хоче призове місце. От і виникає питання: для чого все це робити? Обіграйте нас так (по грі, без суддівського втручання) – і ніяких питань не виникне. Обіграйте складом, де зібрані сильні футболісти, частина з яких – збірники України. А у нас людина виходить у складі з досвідом другої ліги – Данило Власюк. Для нього це був дебютний матч у Прем’єр-лізі.

– Що вам довелося налагоджувати в роботі підопічних за півтора місяці?

– Перш за все хочу сказати, що дуже важко підняти психологічний стан, коли команда не виграла жодного поєдинку за означений період часу. Хоча щодо тренувального процесу у мене претензій до них взагалі немає. На даному етапі єдине, що хотілося б відзначити, так це те, що ми визначились, хто є хто із наших футболістів (як українців, так і легіонерів) і на кого у наступних трьох турах ми можемо покладатись. Трішки по-іншому ми почали працювати у тренувальному процесі – і побачили зовсім іншу картинку: люди не витримують навантажень. Це при тому, що ці навантаження не назвав би надто серйозними. Та разом з тим ми бачимо, що є колектив. Однак не настільки дружній, як хотілось би бачити. Такий, який був раніше в «Олександрії». Але ми намагаємось його створити. Головне, що в команді немає безладдя. У нас превалюють дисципліна і порядок, чим я цим дуже задоволений. Адже як мені розповідали, раніше в «Олександрії» було заведено робити певні поблажки легіонерам, коли їм дозволялось деколи запізнитись, проспати тощо. У нас наразі такого немає і близько. Всі хлопці молодці, і я к я вже сказав, дисципліна та порядок в команді присутні. От чого нам не вистачає на футбольному полі, так це можливості позбавитись епізодичних програшів деяких моментів, після яких суперники нас відразу ж карають. Але як би там не було, «Олександрія» буде битись до кінця. І це показав матч у Житомирі, де всі хлопці віддавались боротьбі до кінця. Тож якщо це буде й надалі, то ще матимемо шанс для того, аби грати у перехідних матчах.

– Скільки очок було втрачено за цей час не по ділу?

- Чотири. Я вважаю, що два ми втратили у матчі з «Полтавою», по одному – в іграх з «Карпатами» та «Поліссям». А от з «Епіцентром», з яким ми розійшлися миром, 1:1, була рівна гра. Перший тайм команда з Кам’янця-Подільського краще грала, а другий – ми. Тож якщо бдодати зараз тих чотири пункти до нашого доробку – і боротися за потрапляння в зону перехідних матчів було б значно легше.

– Що зараз вас, як тренера, хвилює більше всього?

– Стан футболістів. Для мене дуже важливо, щоб команда могла відновитись до наступного поєдинку із «Зорею». І хоча ми розуміємо, що луганці на відміну від нас грали на день пізніше, все ж слід враховувати, що наша команда вісім годин їхала в Житомир і стільки ж годин назад. На суботньому тренуванні я, щоправда, дав можливість більше відпочити тим гравцям, які приймали участь у матчі з «Поліссям». Адже процес відновлення для нас – головне. Навіть незважаючи на те, що у нас в команді зараз 30 футболістів, лава запасних в «Олександрії» не така, як в інших клубах. Тож мене хвилює, як визначитись із складом, який має вийти на гру із «Зорею» у вівторок.

Раніше півзахисник «Олександрії» Сергій Булеца відзначив, що його команда мала всі шанси набрати очки проти «Полісся».