Прокляття другого боліда Ред Булл. Що загрожує напарнику Ферстаппена

Ісак Хаджар, який торік дебютував у Формулі-1, провів блискучий перший сезон. Француз не лише не поступався напарникам, а й став єдиним пілотом команди, який здобув подіум.

Завдяки цьому він отримав підвищення до Ред Булл. І попри побоювання, зважаючи на невдалі виступи попередніх напарників Макса Ферстаппена, на перших трьох етапах він виглядав доволі впевнено.

Однак у Маямі після паузи настав переломний момент. Відставання, яке раніше трималося в межах десятих секунди, зросло майже до секунди з кола. Сам пілот відверто не розумів причин такого спаду, а в підсумку гонка завершилася сходом після аварії, спричиненої власною помилкою.

Чи ризикує Ісак повторити долю своїх попередників – спробуємо розібратися в цьому матеріалі.

Чим погане друге місце в команді Ред Булл?

Після відходу Даніеля Ріккардо з команди у 2019 році всі напарники Макса Ферстаппена рано чи пізно губилися на його фоні. Хоча деякі починали доволі впевнено, з часом їхні результати помітно просідали.

Сам Ріккардо був єдиним, хто справді тримав рівень поруч із нідерландцем: Макс виграв 5 гонок, Даніель – 4, поули були 0 проти 2 на користь австралійця, а за подіумами (22 проти 19) та очками (608 проти 590) перевага вже була на боці Ферстаппена.

Окрім очевидного фактору рівня самого Макса та ролі команди, є ще одна причина, про яку свого часу говорив Алекс Албон – особливості боліда.

Машина будується під стиль Ферстаппена: вона «гостра», нервова, з надмірною чутливістю та схильністю до зривів. Такий болід дозволяє їхати дуже швидко, але контролювати його надзвичайно складно.

Албон порівнював це з комп’ютерною мишкою на надвисокій чутливості: спочатку керувати ще можна, але з кожним оновленням «швидкість» зростає, і в підсумку навіть найменший рух призводить до втрати контролю.

У результаті невелике відставання поступово збільшується, пілоти починають частіше помилятися, що б’є по впевненості. Саме через це, за схожим сценарієм, труднощі виникали у Албона, Переса та інших.

Навіть новачки, які отримували цей болід пізніше, одразу стикалися з його складною поведінкою. Цунода торік частково адаптувався й іноді набирав очки, але наблизитися до рівня Ферстаппена так і не зміг.

Ідеальний час для Хаджара

Водночас для Ісака Хаджара випала ідеальна можливість перервати серію невдач попередніх напарників Ферстаппена. Він дебютував у 2025 році за Рейсінг Буллз – команду з доволі швидким та добре керованим болідом, який дозволяв стабільно боротися за очки та навіть одного разу піднятися на подіум.

Сезон француза вийшов справді вражаючим і перевершив результати попередників у цій команді в межах тодішнього регламенту. Особливо на фоні проблем із другим місцем у Ред Булл його підвищення виглядало логічним кроком.

До того ж у 2026 році вступив у силу новий регламент, який фактично «обнулив» попередні напрацювання. У нових умовах сильні сторони Макса – агресивне гальмування та вміння працювати на межі зчеплення – вже не дають такої переваги, як раніше. Болід став менш радикальним, а різниця між пілотами – менш відчутною. Здавалося, це ідеальні умови для новачка.

Хаджар цим скористався: у перших чотирьох гонках він двічі випереджав Макса в кваліфікації, а в Австралії взагалі стартував третім. Щоправда, конвертувати у подіум чи високий фініш цей результат не вдалося через технічні проблеми. В кількох наступних гонках обставини, також, часто складалися не на його користь. Втім, він чітко дав зрозуміти, що швидкість у нього є: навіть коли поступався, різниця була мінімальною.

Що сталося в Флориді

У Маямі ситуація змінилася. Перші оновлення, корективи регламенту та особливості траси частково повернули вимоги до стилю пілотування, де різниця в класі проявляється сильніше. І саме в цей момент Хаджар почав відставати вже не на кілька десятих, а майже на секунду з кола. Сам пілот відверто визнав, що не розуміє причин такого спаду.

Якщо виходити з наявної інформації, причин може бути кілька. По-перше, перед цим у чемпіонаті була п’ятитижнева пауза – доволі тривалий період, після якого пілот міг просто втратити ритм, особливо на фоні оновлень, які були відчутними з точки зору керування. І навіть якщо Макс зазначав, що болід став приємнішим у керуванні, не факт, що ці зміни однаково підійшли обом гонщикам.

Інший фактор – сама траса в Маямі. Вона вимагає дуже тонкого компромісу в налаштуваннях: швидкісні ділянки потребують жорсткої підвіски, тоді як повільні повороти – м’якшої. Додайте до цього поривчастий вітер і проблеми з перегрівом гуми – і отримаємо умови, у яких легко втратити стабільність. Цілком можливо, що француз просто не зміг одразу впоратися з усім комплексом факторів, а його сторона гаража підібрати вдалі налаштування.

Втім, є й інший погляд: Ферстаппен на цьому етапі просто виступив на максимумі, витиснувши з ситуації більше, ніж очікувалося. Хаджар же провів більш стриманий вікенд. Тому робити гучні висновки поки рано. Попереду етапи в Монако, Монреалі та Барселоні, які дадуть більш повну картину.

Водночас за результатами француза варто уважно стежити: чи зможе він повернутися на рівень початку сезону відносно титулованого напарника, чи стане ще одним пілотом, який не витримав конкуренції в таких умовах.