Українець чи іноземець? Бєланов висловився про майбутнього тренера збірної

Поразка національної збірної України від Швеції (1:3) у півфіналі плейоф ЧС-2026 до цих пір не позбавляє відчуття нереалізованості.

Володар «Золотого м’яча» 1986 року Ігор Бєланов у коментарі Sport.ua поділився думками щодо ігрових проблем головної команди країни та кандидатури нового керманича.

– Що стосується зіграних матчів нашою збірною, то я вже якось казав, звертаючись до її футболістів: «Хлопці, якщо ви так не поважаєте історію українського футболу, країну та її вболівальників, які за вас переживають, то хоча б себе поважали». Ми дуже близько і болісно сприймаємо ці невдачі, адже це реноме України, її спортивна честь і гідність.

Зрозуміло, що за кордоном, де ви граєте, у вас є реклама, але ж давайте нарешті гідно грати й за нашу рідну країну. Покажіть достойний результат. А то вас хвалять, носять на руках – а коли ви виходите на футбольне поле у складі національної збірної, то нікого з вас не видно і не чутно. Це неправильно, і не повинно так бути.

– Зараз чимало розмов точиться навколо кандидатури нового головного тренера національної збірної. Хто, на ваш погляд, має її очолити?

– На мою думку, пост керманича нашої збірної повинен зайняти українець. Однак скільки б ми не обговорювали того чи іншого кандидата, а все впирається у наших футболістів. Від матчів за участю збірної України, які мені доводилось бачити, я в шоці. В них не було ані швидкості, ані переводів, ані вибуховості, ані обводок. Взяти хоча б березневу гру із Швецією. В ній грали монотонно, без вогника. От забив один м’яч Пономаренко, та й то це було в самій кінцівці. Ну що це за гра? І це при тому, що у матчі такого значення потрібно було йти ва-банк, вриватися у чужий штрафний майданчик, бігти у наступ. Але для цього, щоб усе це ефективно робити, повинен бути колектив справжніх професіоналів. Колектив однодумців, які об’єднані однією метою – завоювати право подолати перший з бар’єрів на шляху до фінальної частини чемпіонату світу. Таких, якими у середині восьмидесятих були мої партнери по київському «Динамо». Будь-кого із того складу візьми – це були машини. Навіть і не знаю, хто був кращим. В усякому разі, середня ланка «Динамо» на той час була однією з кращих у світі, повірте мені. І це не гучні слова. Кожен з нас мав відмінні якості – як фізичні, так і технічні. Це були хлопці з таким характером, що могли «порвати» будь-якого суперника. Попереду грало двоє нападників, які мали високу швидкість, вміння завершити атаку. Застосовувався пресинг, була максимальна самовіддача. Про це можна довго розповідати. Тому нині мене й хвилює тема достойних футболістів для збірної. Таких, хто міг би показувати змістовну гру і доводив, що у національній команді знаходиться на своєму місці. А то ми бачимо, що той чи інший гравець носиться полем, стрибає, скаче – а от виокремити нікого.

Раніше знаменитий ексфутболіст заявив, що хоче тренувати збірну України разом з Маркевичем.