Перемога на тлі смутку. Збірна України обіграла Албанію

Після фіаско національної збірної України в матчі півфіналу плей-оф кваліфікації до чемпіонату світу-2026 про Швеції кілька днів тому (1:3), у календарі команди Сергія Реброва був запланована ще одна зустріч, але тепер уже товариського характеру. Логічно, що саме проти колективу, який поступився в паралельній парі, і у випадку протистояння Польщі та Албанії подарувало нам у суперники "червоно-чорний" колектив на чолі з екзотичним для європейського футбольного простору бразильським керманичем Сілвіньйо.

Опонент, безумовно, цікавий, але в першу чергу цього вечора у Валенсії це були наші брати за нещастям. Хоча, на відміну від команди Реброва, суттєвої ротації ніхто планів там не мав робити. Можна сказати, щоб Україна виставила свій де в чому резервний склад проти опонентів, які зіграли основною сполукою футболістів із невеличкими вкрапленнями свіжих футболістів. Однак не встигла розпочатись гра, як через травму ми втратили Віталія Миколенка.

На щастя, це був чи не єдиний привід додатково засмутитись для нас цього вечора, бо в решті компонентів Україна відіграла цей матч так, як і мала б, із урахуванням рівня опонентів. Захопили контроль над м’ячем, і нехай Албанія залишала за собою небезпечні моменти у вигляді ударів із середньої та дальньої дистанцій, але на наближення з воротами Різника ніхто нікого не мав наміру допускати.

Це майже унеможливило створення загрози нашим володінням, тоді як на протилежному боці поля ми побачили чимало цікавих варіантів побудови гри в атаці. Залишалось лише запитати, де все це було кілька днів тому? Утім, виглядало цілком непогано – гольові моменти, загальний рівень тиску в пресингу, володіння темпом гри. Команді Реброва багато чого вдавалось робити, але із створених непоганих нагод до перерви жодної реалізувати ми так і не змогли.

А от на початку другого тайму як розбіглись, так одразу й м’яч у сітку чужих воріт спрямувати змогли. Уже в першій ж атаці Михайліченко з глибини лівого флангу виконав подачу на Гуцуляка, а той головою піймав воротаря Стракошу ударом у протихід. Голкіпер Албанії, до речі, чи не єдина вагома причина, чому рахунок у підсумку не був значно більш упевненим на нашу користь.

Але й Різнику доводилось працювати на лінії також подекуди. Особливо в моменті з дальнім даром Лячі з правого флангу одразу після нашого забитого м’яча, який летів просто в праву дев’ятку, чи коли під гострим кутом запускали до лівого краю штрафного Узуні, але удар також прийняв на себе наш голкіпер. На противагу цьому ми поставили влучання в стійку від Шапаренка в дуже майстерному епізоді у виконанні півзахисника, а також класні нагоди Пономаренка та Волошина вже наприкінці матчу. Забити, на жаль, тоді так і не вдалось, тож перемога лише мінімальна, але для останнього акорду згодиться. Це ж останній акорд, правда?

Наступний матч Україна проведе в гостях в Угорщини в Лізі націй УЄФА вже восени, а Албанія в тому ж самому турнірі прийматиме Білорусь.

Товариський матч.

Україна – Албанія – 1:0

Гол: Гуцуляк (46)

Попередження: Калюжний (90)

Україна: Різник, Михайліченко, Сарапій, Забарний, Конопля (Тимчик, 64), Маліновський (Піхальонок, 74), Ярмолюк (Калюжний, 64), Шапаренко (Судаков, 83), Волошин (Зубков, 74), Яремчук (Пономаренко, 64), Гуцуляк (Циганков, 83).

Албанія: Стракоша, Мітай, Джимшиті, Плана, Хюсай (Балью, 59), Аслані, Ходжа (Піло, 46), Шеху (Байрамі, 59), Лячі (Паязіті, 59), Узуні (Асані, 83), Броя (Мехметі, 46).

Арбітр: Хуан Мартінес (Іспанія)

Стадіон «Сьютат де Валенсія» (Валенсія, Іспанія)

УКРАЇНА – АЛБАНІЯ. ТЕКСТОВА ТРАНСЛЯЦІЯ МАТЧУ