Хрестовий похід Геннадія Буткевича та Олександра Усика

39-річний Олександр Усик, який досяг абсолютного максимуму у професійному боксі, здається, остаточно попрощався з ідеєю одного разу вийти на футбольне поле в офіційному поєдинку. Усик протягом кількох років рухався до реалізації цієї мети, тренуючись у складі «Полісся», але… Загалом ситуація не виглядала так, що це все є чимось більшим, аніж піар, корисний як самому клубу, так і Олександрові. Зрештою, Усик не був заявлений за «Полісся» на сезон в УПЛ, а тому вести мову про нього ще й як про професійного футболіста навряд чи колись доводилося. Принаймні, всерйоз.

22 березня Усик підписав контракт із «Поліссям», який кардинально змінив його статус в житомирському клубі. Відтепер Олександр є першим віце-президентом «вовків» і відповідатиме за стратегічний розвиток та популяризацію «Полісся». Утім, що куди цікавіше, в офіційному комюніке із нагоди призначення Усика було відзначено й інше – головним напрямком Олександра на новій посаді буде питання, пов'язане з реформуванням українського суддівства.

Погодьтеся, звучить дуже дивно. Якби Усик отримав посаду віце-президента в Українській асоціації футболу і перед ним було поставлене аналогічне завдання, то жодних питань не виникло, а тут… Як посадова особа одного із шістнадцяти клубів УПЛ ледве не ключовим своїм завданням може ставити реформу суддівства? Де «Полісся», а де комітет арбітрів й решта цих чиновницьких органів, які формально відповідають за суддівський корпус?

Але Усик взявся за справу, і незабаром Україна зрозуміла, про що йшлося у фразах, які супроводжували його призначення віце-президентом «Полісся». Буквально напередодні на сайті житомирського клубу з'явилася офіційна заява від імені президента «вовків» Геннадія Буткевича, підпис під якою поставив і Олександр Усик. Дві вищі посадові особи «Полісся» попросили УАФ застосувати максимально жорстку індивідуальну санкцію до 39-річного рефері Дениса Шурмана, який був помічником головного арбітра на VAR у матчі 19-го туру УПЛ між «Поліссям» та «Динамо», котрий завершився не лише перемогою киян (2:1), але й грандіозним скандалом, безпосередньо пов'язаним із низкою відверто дивних рішень рефері. Буткевич та Усик не стали церемонитися й запитали, ні багато ні мало, а довічну дискваліфікацію Шурмана.

Більше того, в кулуарах вже з'явилася інформація про те, що «Полісся» активно збирає довкола себе коло однодумців, бажаючи кардинально вирішити «суддівське питання». Ключове завдання «вовків» і тих, хто поділяє їхні погляди, наразі полягає у повному виведенні арбітражу з-під безпосереднього впливу УАФ. Причому шанувальників цієї ідеї в УПЛ вже чимало, і це цілком зрозуміло, оскільки саме клуби сплачують внески на оплату премій та утримання арбітрів (зокрема раніше допомагали у придбанні фургонів та всієї апаратури VAR), а реальних дисциплінарних важелів впливу на них не мають абсолютно.

Фактично зараз йдеться про те, що керівництво багатьох клубів УПЛ хоче найближчим часом організувати зустріч із президентом УАФ Андрієм Шевченком, основним питанням якої й стане реформа суддівства. По суті, Геннадій Буткевич та Олександр Усик своєю заявою розпочали своєрідний хрестовий похід, метою якого є кардинальна зміна поточної системи арбітражу в українському футболі, котрий багато хто характеризує не інакше як «ручним».

Офіційно до звернення Буткевича та Усика до УАФ вже приєднався «Металіст 1925» і, як очікується, це тільки початок. Насправді, багато клубів не влаштовує сформована в останні роки система управління суддівством в УАФ. Непрозорі призначення арбітрів на матчі (хоча раніше всім нам обіцяли ледве не випадкові фіксації за допомогою комп'ютера), відсутність можливості безпосередньо впливати на оцінку роботи рефері та їх покарання, якщо така виявиться низькою і т.п. Максимально незалежний від УАФ суддівський орган, швидше за все, буде набагато кориснішим вітчизняному футболу, аніж те утворення, яке існує зараз й фактично повністю підпорядковане головній футбольній інституції України.

Цікаво й інше. За даними низки інсайдерів, реформи можуть торкнутися не лишень суддівства. Подейкують, що більшість клубів наполягають на тому, аби головний офіс УАФ з'їхав із Будинку футболу – приміщення, яке належить УАФ, а також щоб уся група УПЛ-TV покинула Винники, де зараз, як стверджують дані з відкритих джерел, орендує у засновника «Руху» Григорія Козловського інфраструктуру, необхідну для роботи каналу.

Очевидний конфлікт інтересів, який полягає в тому, що УПЛ «гостить» в УАФ, а її офіційний телеканал фактично розквартований на приватній території одного із власників клубу цієї ж ліги, явно проглядався й раніше, проте протягом певного часу ніхто з офіційних осіб інших клубів не наважувався його піднімати публічно. Прямо зараз про це також не говорять відкрито, але лист Буткевича-Усика в УАФ вплинув на багато процесів і, здається, вони почали дрейфувати у правильному напрямку.

Сам по собі факт призначення Усика на адміністративну посаду в «Поліссі», та ще й під завдання реформування суддівства, нині виглядає своєрідним хитрим тактичним ходом з боку Геннадія Буткевича. Власник та президент житомирського клубу обрав максимально відому та авторитетну особистість, нехай навіть до цього достатньо опосередковано пов'язану із професійним футболом, протистояти якій чиновникам з УАФ виявиться максимально непросто, хоча б навіть з іміджевого боку. А той факт, що в УАФ навряд чи будуть раді вимогам і побажанням «Полісся» та групи клубів, що приєдналася до нього, є очевидним, інакше усі аналогічні реформи були б вже проведені головною футбольною інституцією країни раніше і абсолютно самостійно.

Цікаво, що не всі у вітчизняному футболі поділяють жорсткість, із якою нині виступили Буткевич та Усик. Наприклад, екс-голкіпер збірної України Юрій Вірт вважає, що довічно відсторонювати Шурмана є недоцільним, а куди краще просто дискваліфікувати його на декілька місяців. Фахівець вважає, що у матчі «Полісся» – «Динамо» сталася низка помилок, яких «справді вистачало», але прибирати після цього людину із професії остаточно не варто.

Але Вірт, на відміну від Буткевича, не витрачає власних грошей на український футбол. Тому навряд чи Юрій може повною мірою відчути увесь спектр емоцій власника «Полісся», коли в того на очах рефері влаштували VAR-спектакль, який спершу завершився скасуванням чистого забитого м'яча, а потім і відсутністю заслуженої червоної картки одному із футболістів «Динамо» в епізоді, де навіть президент киян, згідно із чутками, не мав жодних сумнівів щодо необхідності застосування санкції із вилученням гравця з поля.

І кейс із довічною дискваліфікацією Шурмана потрібен Буткевичу зараз як свого роду показовий момент. Аби надалі інші рефері розуміли, що справа не обмежиться відстороненням на один-два матчі та втратою декількох тисяч доларів преміальних. На кону – не лише репутація, якою, є відчуття, вітчизняні арбітри здебільшого не надто й дорожать, а й можливість далі залишатися у професії!

Хтось, можливо, назве це залякуванням, але… З іншого боку, футбол не повинен створювати особливих умов роботи ні для кого. І якщо хтось припускається низки серйозних та резонансних помилок, і, неважливо, чи були вони випадковими, чи виявилися наслідком так званої «зарядженості», то далі такій фігурі просто не варто займатися своєю роботою, а треба спробувати щось інше. Зрештою, недаремно в більшості інших сфер існує таке поняття як «вовчий квиток», коли людину прибирають із посади з таким резюме, з яким його більше в цій сфері точно вже ніде й ніколи працювати не візьмуть. Тож чим футбол кращий, що тут подібного бути не повинно? І чому рефері можуть почуватися максимально вільно та розкуто, розуміючи, що навіть за найгрубіші помилки їм загрожує максимум відсторонення на один-два наступні матчі?

Очевидно, все це зрештою й набридло власнику «Полісся», який зараз починає діяти. Інше питання, що Геннадій Буткевич в українському професійному футболі постать усе ще достатньо нова, нехай і надзвичайно впливова та амбітна. Раніше подібні питання вже неодноразово порушувалися у нашому футболі. Починалося, мабуть, із горезвісного «конфлікту інтересів», про який заявляв президент «Шахтаря» Рінат Ахметов щодо братів Суркісів. Також одразу ж згадуються спроби щось змінити у позитивний бік в аспекті суддівства з боку власника «Дніпра» Ігоря Коломойського, але… Глобально ні до чого позитивного усе це так і не призводило. Мул, що піднявся, із часом благополучно опускався назад на дно, а ті, хто хотів та мав таку можливість, продовжували займатися своїми «дєлішками».

Що ж, залишається лише запастися терпінням та надією, що нинішні (причому, схоже, що абсолютно щирі) спроби Геннадія Буткевича змінити український клубний футбол на краще закінчаться більш успішно, аніж усі інші, які робили його попередники в минулому. Інакше… Інакше ми просто приречені на те, аби говорити про суддівські помилки та інші потенційні явища неспортивного характеру значно більше, аніж про найголовніше, що є у футболі – якість гри та процеси, що відбуваються безпосередньо на зелених газонах…