Новий тренер може врятувати Олександрію, але й виліт з УПЛ буде їй корисним

У 21-му турі української Прем'єр-ліги «Олександрія» на власному полі із принизливим рахунком 0:5 поступилася «Динамо». Після поєдинку молодий наставник «містян» Кирило Нестеренко встиг вибачитися перед уболівальниками за такий гнітючий результат, але незабаром у ЗМІ з'явилася новина про те, що далі «Олександрія» рухатиметься вже під керівництвом іншого наставника.

Звільнення 34-річного Нестеренка загалом не стало чимось сенсаційним. Про те, що цей фахівець не впорався із поставленими завданнями на сезон, стало ясно ще перед відходом команд на зимову паузу, проте тоді керівництво клубу, вочевидь, вирішило подарувати Кирилові останній шанс, давши на виправлення ситуації декілька матчів у весняній частині.

Читайте також:

Фішки та планшет не дають авторитет. Нестеренко провалився в Олександрії

Проте дива не сталося. Навпаки, після відновлення регулярного сезону в УПЛ стало ясно, що «Олександрія» нині настільки погана й слабка, що є, по суті, одним із головних аутсайдерів сезону разом із уже безнадійною «Полтавою» та «Рухом», що фактично розсипається. Але навіть у цьому випадку, щоб зважитися на звільнення Нестеренка босам «Олександрії» знадобилися навіть не чотири поспіль поразки навесні без єдиного забитого м'яча (0:3 – «Оболонь», 0:1 – «Металіст 1925», 0:1 – «Шахтар», 0:2 – ЛНЗ), а нищівне домашнє фіаско від «Динамо», після якого вже навіть сліпий міг би прозріти і визнати помилковість поточного шляху команди під керівництвом цього головного тренера.

Утім, в цій ситуації така поведінка керівництва «Олександрії» бачиться більш ніж зрозумілою. Справа в тому, що влітку, після історичного «срібла» під керівництвом штабу на чолі із Русланом Ротанем та подальшого відходу останнього у «Полісся», «чорно-жовті» досить тривалий час вели переговори із низкою відомих на вітчизняних просторах фахівців, яких в «Олександрії» хотіли бачити на чолі першої команди. Однак тоді ніхто прийняти «містян» так і не наважився, очевидно, не бачачи перспектив цієї команди для подальшого розвитку, і не бажаючи приходити туди, де незабаром буде стагнація. Молодий та абсолютно недосвідчений у тренерських справах Нестеренко – інша історія. Йому потрібно було із чогось стартувати, а тут – команда УПЛ, та ще й діючий срібний призер, що є чудовою нагодою швидко «підігріти» інтерес до власного імені. В результаті «підігріти», звичайно, вдалося, тільки не зовсім так, як розраховували сам Кирило та боси клубу…

Після 21-го зіграного матчу стало ясно, що доля «Олександрії» в поточному сезоні – це боротьба за виживання, причому із дуже високою часткою ймовірності мову варто вести виключно про можливість піднятися у зону перехідних матчів, адже ще вище забратися «містяни», звичайно, теоретично здатні, але… Відділ фантастики все ж таки знаходиться двома, якщо не більше, поверхами вище.

Щоб не вилетіти з УПЛ напряму «Олександрії» потрібно, передусім, обійти кризовий «Рух». Наскільки це завдання є виконуваним? Передбачати складно, проте прихід нового головного тренера, безумовно, здатний сколихнути колектив і на морально-вольових той може спробувати хоча б вирватися із зони прямого вильоту, перебравшись до зони стикових матчів. Відставання від «Руху» наразі в «Олександрії» досить суттєве, проте попереду є матчі, у яких можна й потрібно брати не просто очки, а і навіть перемоги – це лобові ігри проти «Полтави», «Епіцентру», «Руху», плюс поєдинки, де також можна розраховувати на залікові пункти – проти «Вереса», «Колоса», «Карпат» і т.д. По суті, з лідируючої групи команд до кінця чемпіонату «Олександрії» доведеться зіграти тільки проти «Полісся», а решта із когорти «найгіршого» вже в календарі залишилася за спиною.

Інше питання: а чи піде на користь «Олександрії» потенційне збереження прописки в УПЛ, нехай навіть це станеться через стикові матчі? Увесь поточний сезон доводить, скоріше, інше – що цій команді та клубу загалом було б вкрай корисно пройти через своєрідне «чистилище» Першою лігою. Все тому, що експерименти то із Нестеренком, то із запрошенням величезної кількості малозрозумілих іноземців, які, таке відчуття, підписувалися немов через ігровий процес у Football Manager, виглядали вкрай дивовижними після «срібла» з Ротанем і, як здавалося, більш-менш налагодженої системи ведення справ.

Хтось може заперечити – мовляв, влітку 2025-го «Олександрія» втратила не тільки Ротаня, а й деяких ключових гравців, як, наприклад, Безерру, Калюжного, Мартинюка, Шабанова, Кравченка та інших. Безумовно, це правда, але ж давайте оцінимо ситуацію з іншого боку. Клуб не влаштовував тотального розпродажу усіх своїх активів, інакше в команді точно не залишилися б Мігел Кампуш та Теді Цара, на яких був попит на трансферному ринку як мінімум після завершення минулого сезону. Більше того, просто погляньте на список легіонерів, яких покликала до себе «Олександрія» в поточному сезоні: Браян Кастільо, Фернандо Енріке, Хуссейн Туаті, Папа Ндіага Яде, Жослен Беїратче, Жонатан Да Сілва, Жота, Мауро Родрігеш… Вісім футболістів-іноземців, з яких фактично можна було б виліпити нову команду, проте чи багато із них, говорячи об'єктивно, запам'яталися вам під час перегляду матчів «Олександрії» і показали класний футбол після переїзду до України? Питання, якщо що, швидше, риторичне…

Розмови про те, що «Олександрія» не має грошей, аби запрошувати більш класних та майстерних виконавців також давайте відкладемо убік. Грошей в цього клубу немає, якщо порівнювати із «Шахтарем», «Поліссям», «Металістом 1925» чи «Карпатами», але аж ніяк не із середньостатистичним клубом-учасником нинішньої УПЛ. Навпаки, якщо ви знаходите можливість кликати до себе гравців зі Швейцарії чи Португалії, то як мінімум за «тарілку борщу» ці виконавці вам навряд чи обходяться, а тому певні кошти на це витрачати доводиться. Та й новин про якийсь економічний крах в «Олександрії» ніколи не було і немає, тому якщо мову про щось і варто вести, то виключно про менеджерські прорахунки, починаючи із кандидатури наступника Руслана Ротаня на тренерському містку, й закінчуючи більшістю новачків-футболістів, чий рівень або не відповідає УПЛ, або ж не був розкритий наставниками навіть на половину.

У зв'язку із цим ситуація в «Олександрії» в чомусь нагадує те, з чим зіткнувся «Металіст 1925» у сезоні-2023/24. Тоді амбітний клуб із Харкова в якийсь момент також «повернув не туди» у трансферній роботі та в аспекті кандидатури головного тренера. Запрошені підсилити команду ветерани Юрченко, Гармаш, Імереков разом із досвідченим Борячуком та придбаним «вундеркіндом» Сидоровим під керівництвом Віктора Скрипника благополучно довели харківський клуб до Першої ліги, після чого на певний час навіть виникло питання, а чи не відмовляться власники від подальших інвестицій у клуб?

На щастя для «Металіста 1925», їх власники виявилися людьми із характером, а тому за рік у Першій лізі багато чого змінили, перебудували та налагодили, розібралися із кадровими процесами, визначилися з форматом роботи на трансферному ринку, і за спортивним принципом повернулися назад в елітарний дивізіон, де прямо зараз займають своє більш ніж заслужене місце у верхній половині таблиці. Більше того, нинішній «Металіст 1925» під керівництвом Младена Бартуловича є значно зрозумілішим проектом, аніж те, що існувало в сезоні-2023/24 із Віктором Скрипником на чолі.

Не виключено, що і «Олександрії» було б набагато корисніше за підсумками цього сезону все ж таки вилетіти до Першої ліги. А там вже стане ясно остаточно: наскільки серйозним є інтерес власників клубу до їхнього футбольного дітища, і якщо воно їм дійсно важливе, то почнуться, нарешті, реальні процеси перебудови системи, завдяки чому під корінь будуть викорчовані наслідки останніх невдалих експериментів, а на розчищеному місці почне вибудовуватися щось нове – є надія, що куди більш зрозуміле та успішне.

Після історичного «срібла», яке було настільки бажаним для власників «Олександрії», клуб так і не провів головної роботи – не обрав подальших векторів розвитку. Банальне існування десь у середині таблиці після настільки гучного тріумфу, мабуть, вже не могло розглядатися як щось прийнятне виходячи із амбітних аспектів, а на щось більше клуб не виявився здатним замахнутися, виходячи зі своїх фінансових можливостей. Виходить, що стрибнувши вище голови «Олександрія» не домоглася нічого такого, що допомогло б їй зробити подальший крок уперед у своїй власній самосвідомості. І цей проект просто опинився в руках людей, яким через відсутність досвіду довелося щось вигадувати, експериментувати, намагатися здивувати. Але те, що блискуче вдається у Football Manager на комп'ютері, в реальному житті часто не спрацьовує, а призводить до того, із чим нині й зіткнулася «Олександрія».

У «Металісті 1925» після сезону в Першій лізі остаточно зрозуміли, які кошти готові виділяти на команду та які цілі найближчими роками потрібно перед нею ставити. Під це все знайшли і головного тренера з відповідним профайлом, і футболістів, котрі вміють і здатні виправдовувати очікування. В «Олександрії» поки подібного концепту не проглядається й близько, і хто знає, чи розуміють це в керівництві клубу прямо зараз, або ж для реальних висновків і готовності «різати по живому» все ж таки потрібен виліт до Першої ліги, де кардинальні зміни будуть вже не чимось бажаним, а справжнім викликом долі…