Вибір без вибору. З чим Україна підходить до півфіналу плей-оф ЧС

26 березня національна збірна України зіграє свій головний матч за останній рік – півфінальний поєдинок плей-оф ЧС-2026 проти Швеції.

Якщо в тому поєдинку підопічні Сергія Реброва здобудуть перемогу, то в останній день березня проведуть ще головніший матч за останній рік – проти переможця пари Польща – Албанія, або, у разі поразки від шведів, зіграють у втішному спарингу з тією командою, що програла у паралельному матчі плей-оф.

На ті два найважливіші, хочеться не сумніватися, матчі, Сергій Ребров оголосив список викликаних гравців. До цього списку, до його основної частини, увійшли 26 футболістів, ще дев'ятеро гравців складають резервний список. Так би мовити, про всяк випадок. А випадки, як ми знаємо, бувають різні.

Ну, що сказати з цього приводу? У першу, та й в останню чергу, говорити потрібно про те, що широку футбольну громадськість цікавило питання – кого ж Сергій Станіславович обере третім не зайвим до дуету форвардів – Владислав Ванат та Роман Яремчук.

Зважаючи на травму головного на даний момент нашого форварда Артема Довбика, вибір зводився, за словами самого Реброва, до Матвія Пономаренка, Ігоря Краснопіра та Пилипа Будківського.

Зізнатись, у перспективи капітана «Зорі» – отримати виклик до головної команди країни – особисто я не вірив, хоч і продовжую наполягати, що саме зараз 34-річний форвард «Зорі» проводить свій найкращий сезон у кар'єрі. А чому не вірив? Тому що 34 роки, тому що, окрім гри головою та біля воротарської площі, Пилип не вирізняється особливою варіативністю, скажу так м'яко. Та й надто він скидається за функціоналом на Яремчука. Так би мовити, копія, яка явно гірша за оригінал.

Я не сумніваюся, що в такому ключі міркував із цього приводу і головний тренер нашої збірної. Тому питання звелося до вибору між молодими форвардами «Динамо» та «Полісся».

Ребров свій вибір зробив на користь форварда «Динамо». І цей свій вибір Сергій Станіславович без проблем зможе пояснити: забивна серія у Матвія у шести матчах поспіль, головний форвард нинішнього «Динамо», один із головних бомбардирів нинішнього сезону.

Загалом все логічно. Особливо якщо вважати, що Краснопіра поки що складно назвати остаточно основним гравцем основи «Полісся», та й результативність Ігоря буде нижчою, ніж у Матвія.

Так що, повторюся, все закономірно. Факторів, які грають на користь саме Пономаренка, достатньо.

Але навіть якби Ребров зробив свій вибір на користь Краснопіра, то і в цьому випадку він мав би рацію. Тому що свої очевидні переваги є і в цього нападаючого. А все інше – лише інтерпретація, лише смаківщина. Адже відповідатиме все одно лише Ребров. А ми повіримо йому на слово. Точніше, на його інтуїцію.

Хоча… Хоча я анітрохи не сумніваюся, що й у цьому випадку, тобто з Пономаренком, і якби в основному списку виявився Краснопір, цим двом все одно приготована доля «лавкових». Я не уявляю, що має статися, якщо не брати до уваги відверто гіршого – травм, щоб наш тренерський штаб дав у такому важливому матчі достатньо ігрового часу для Пономаренка/Краснопіра. Сируваті вони ще зовсім для таких матчів. Яремчук і Ванат – набагато досвідченіші й надійніші.

View this post on Instagram

A post shared by УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ФУТБОЛУ (@uafukraine)

І ось у цьому також проблема. Проблема в тому, що більшість наших гравців, які опиняться поза стартовим складом, виявляться банальними «лавковими». Так би мовити, гравцями для числа, для заповнення вакансій. Ось не бачу я передумов у таких ось гравців вийти на заміну і вдало вплинути на хід поєдинку, що невдало складається.

Зрозуміло, що це не вина Реброва, це скоріше його біда.

Але біда ця, як не парадоксально прозвучить, оборони і середньої лінії стосується ще більше, ніж атаки, бо в нападі нашої головної команди вийде, швидше за все, лише один форвард, і кого б Ребров не обрав між Ванатом і Яремчуком, вибір однак буде непоганим, а ось в іншому доведеться вибирати найкращих із, вибачте, не найкращих.

Захист: основа Ілля Забарний та Віталій Миколенко. Решта – варіації на тему. І це лякає. Лякає і відсутністю зіграності, та й невисоким індивідуальним рівнем кандидатів на місце в основі, хто б там не опинився.

У півзахисті – Єгор Ярмолюк і Віктор Циганков. Руслан Маліновський на перший матч дискваліфікований. Олександр Зубков після травми, Олексій Гуцуляк не в найкращій формі. Як і Георгій Судаков із Іваном Калюжним. Ну, може, хтось із нинішніх динамівців зможе приємно здивувати (Олександр Пихальонок, Микола Шапаренко та Назар Волошин). Вибір з вибором, але все ж таки не такий широкий, як напевно хотілося.

Нарешті, стосовно голкіперів. Анатолій Трубін та Дмитро Різник – тут взагалі без варіантів: перший та другий вибір на єдину вакансію. Якби отримав виклик Андрій Лунін, який зовсім не має ігрової практики в «Реалі», то це було б, як мінімум, дивно.

Але Андрій Лунін виклик не отримав, і за це можна подякувати Сергію Реброву. Третім воротарем збірної Сергій Станіславович вибрав Руслана Нещерета.

Знову ж таки, у цьому випадку ще менше шансів у нинішнього голкіпера «Динамо» з'явитися на полі, ніж у Пономаренка. Вибір на перспективу, однозначно. І навряд чи за цей вибір Реброва варто критикувати. Він митець, він так бачить.

Хоча особисто я віддав би перевагу Євгену Волинцю. На мою думку, саме цей голкіпер – найкращий після Різника в УПЛ. Але Сергій Станіславович вважає інакше. І це його право, на яке я в жодному разі не претендую.