Не подумали б бразильці, що вже вийшли до чвертьфіналу

Зазвичай, домашні 1:3 у матчі-відповіді не відіграються. Тож у «Леха» теоретично та історично мізерно мало шансів пройти далі за сумою двох поєдинків.

Але тут варто розуміти контекст. І гра-відповідь проти «Шахтаря» для польського «Леха» відбудеться в Польщі, у Кракові, а там, за словами колишнього півзахисника «гірників» Маріуша Левандовського, вболіватимуть проти української команди.

Але навіть не це головне. А головне те, що я досі не надто розумію, чого очікувати від нинішнього «Шахтаря» і від нинішнього наставника «помаранчево-чорних».

Стартовий склад донеччан зараз передбачити дуже складно. Особливо у єврокубкових поєдинках. Начебто це й непогано, адже заплутує опонентів, та й дозволяє всій основній обоймі «Шахтаря» бути напоготові, але за фактом не завжди спрацьовує. Досі свіжа у пам'яті «ротація» імені Арди Турана на гру проти ще однієї польської команди в основному етапі Ліги конференцій – проти «Легії». Тоді турецький фахівець відверто перемудрив, на мій суб'єктивний погляд.

Мене не залишало стійке відчуття дежавю і цього разу – одразу після того, як побачив стартовий склад «гірників». Точніше, дії цього складу у першій половині першого тайму.

А дії ті були такі, наче Туран перед грою забув щось сказати своїм підопічним. Найважливіше забув сказати, найнеобхідніше. Ну, або в інакшому разі турецький тренер сказав усе, що належить у подібних випадках, але його з якоїсь причини не почули.

Загалом, як би там не було, такий ось напів резервний склад «Шахтаря» почав надто мляво. Не поважно, а передовсім мляво, ніби в запасі у нашої команди ціла вічність. Ну, або щонайменше ще п'ять матчів основного раунду.

Я не знаю, чим викликана подібна пасивність «Шахтаря» до середини першого тайму. Я не знаю, чим викликана подібна безініціативність «гірників». Звичайно, маючи в запасі виїзну перемогу 3:1, сторона, що перемогла, може запросто сказати, що все це було викликано бажанням заплутати всі карти супернику, забити йому баки. І, звичайно ж, матиме рацію, кажучи таке, бо має як неубієнний аргумент підсумковий результат.

Однак я через свою природну недовірливість, і тим більше шкідливість, у подібну відповідь не повірю. Бо звик вірити побаченому на власні очі.

А бачив я те, що до травми Криськіва «Шахтар» і не знав до ладу, як грати, і навіть найменшим чином не намагався змінити ситуацію.

А ось «Лех» за цей стартовий відрізок матчу можна навіть похвалити. «Синьо-білі» не надто досягли успіху в творенні, проте, схоже, у них і завдання такого не було, але що стосується руйнівної гри, пресингової роботи, то з цим вони впоралися на «відмінно».

До певного часу справлялися. А все розвалилося після згаданої травми опорника Криськіва, який частенько втрачав свою позицію і оголював центр поля. Будь у «Леха» сім п'ядей у ​​лобі, помарки наших гравців середини поля можна і потрібно було використати. Можна і треба було карати.

Але у «Леха» ні семи, ні навіть п'яти п'ядей на лобі не виявилося, на наше щастя. І, нехай мене вибачить Криськів, якому бажаю якнайшвидшого одужання, саме його травма і дозволила перевернути гру. Тому що все, що створив «Шахтар» до травми Дмитра – це непогані за задумом, але безглузді за виконанням діагоналі Бондаря.

А коли замість Криськіва на полі з'явився Марлон Гомес, ігрова ситуація на полі змінилася кардинально. Марлон майже «з коліс» забив м'яч, і «Леху» одразу довелося перебудовуватися.

«Лех» відразу ж і перебудувався. Але краще б він цього не робив, оскільки оголилися тили, і середня лінія та захист «залізничників» уже не грали настільки компактно проти опонентів. Марлон Гомес та компанія у такій «розрядженій» атмосфері могли дихати спокійніше. І могли дозволити плести свої бразильські мережива на короткій нозі. Довгі діагоналі Бондаря вже були ні до села, ні до міста.

Так, це круто, що у Лізі конференцій немає ліміту на легіонерів. Інакше навіть не знаю, чим би все це закінчилося, якби Криськіва треба було міняти умовним Назариною.

Словом, бразильський кураж привів і до другого взяття воріт розібраного «Леха». І знову наголошую на суттєвому впливі Марлона на це взяття воріт.

Ну, а далі перевага «Шахтаря» стала майже беззаперечною. Тут би взяти і добити опонента, який не знав, що йому робити, але замість того, щоб добити, тобто, забити третій гол, який би напевно зняв усі питання в грі, «Шахтар», точніше, донецькі бразильці, почали відверто клеїти дурня. За що й поплатилися.

Але, на їхню честь, самі заварили, самі й розсьорбали. Ізакі намалював шедевр. Звичайно, такі удари за визначенням не вписуються в тактичні напрацювання або домашні заготовки – це імпровізація чистої води. Але, знову-таки, переможець має повне право заявити, що на тренуваннях він тільки те й робив, що відпрацьовував такі шедеври, і буде знову мати рацію.

3:1 на нашу користь, здобуті на виїзді, на непростому виїзді, на очах у доброї половини пришелепкуватих фанів суперника, дорогого вартує. Але я все-таки трохи переживаю за результат гри у відповідь. Не перемудрив би Арда Туран. Не напридумували б собі бразильці, що вихід до чвертьфіналу вже в кишені...