Історія з Гераскевичем – не випадковість. МОК завжди був таким
Блогер Sport.ua Ігор Явкін – про дивні рішення МОК
Ще кілька прикладів того, що Міжнародний Олімпійський комітет чхав на людей і на справедливість
Чорна сила
Почнемо з однієї з найвідоміших історій. Мехіко-1968. Темношкірі американці Томмі Сміт і Джон Карлос вибороли відповідно золоту й бронзову медалі в спринті на 200 метрів. На п’єдестал спортсмени здійнялись у чорних шкарпетках, із кросівками за спиною. Під час гімну обидва схилили голову та підняли руки догори в чорних рукавичках. У своїй автобіографії «Мовчазний жест» Сміт заявив, що його жест був не стільки демонстрацією «Чорної сили», скільки відбиттям «прав людини». Та рукавички були лише одним з атрибутів. Згадані вище шкарпетки без взуття означали бідність чорношкірого населення США, чорний шарф і чорні намиста – пам’ять про лінчування афроамериканців. Австралієць Пітер Норман, який стояв поруч і дістав срібну медаль, дізнався про акцію буквально перед виходом на нагородження й одразу підтримав її, прикріпивши до форми значок Olympic Project for Human Rights.

А далі МОК почав власну гру. Президент МОК Ейвері Брендедж (до речі, також американець) назвав дії своїх співвітчизників внутрішньополітичною заявою, не відповідною аполітичному міжнародному форуму. Брендедж наказав усунути Сміта й Карлоса від участі у змаганнях і заборонити їм перебувати в Олімпійському селищі. Далі вже МОК випустив заяву, де зазначалося, що дії Сміта й Карлоса були «навмисним і жорстоким порушенням основних принципів олімпійського духу».
Томмі й Джона усунули від змагань, хоча й дозволили зберегти медалі. Проте в США їх жест також не сприйняли. Представники істеблішменту й підвладні їм ЗМІ критикували спортсменів, на що Сміт відреагував так: «Якщо я виграю, то буду американцем. Однак якщо зроблю щось погане, вони скажуть: «Нігер». Ми – чорні, й ми пишаємося тим, що ми чорні… Чорна Америка зрозуміє, що ми зробили того вечора».
До речі, Брендедж, про що тоді якось забули в США, був одним із найвизначніших прихильників нацизму навіть після початку Другої світової війни. Під час Олімпіади-1936 він стверджував, що нацистське вітання, будучи на той час національним вітанням Німеччини, було прийнятне на змаганнях націй, якими є ОІ.
Срібному призеру Норману, який співчував протесту своїх суперників, також перепало. Він дістав догану від олімпійської влади Австралії, а також піддався критиці з боку консерваторів у ЗМІ. На дальшу Олімпіаду Пітера не взяли, хоча він був одним із найкращих спринтерів країни.
Свобода жінок – табу для МОК
2024 рік. ОІ в Парижі. 21-річна Маніжа Талаш під час першого раунду змагань із брейк-дансу розгорнула синій плащ у формі крил. На синьому банері, який вона виготовила сама, великими білими літерами було написано: «Свободу афганським жінкам». Хоча глядачі тепло вітали її ініціативу, Міжнародний олімпійський комітет відреагував миттєво. На думку організаторів, дії дівчини порушили правило 50 Олімпійської хартії, яке покликане захистити нейтральність заходу. Відповідно до цього правила, «на будь-яких олімпійських об'єктах, майданчиках чи інших місцях заборонено будь-які демонстрації чи політична, релігійна або расова пропаганда». Талаш була відразу ж дискваліфікована.
І так, МОК абсолютно байдуже, що Маніжа ледь втекла з Афганістану після повернення Талібану, який фактично заборонив музику й танці для жінок, а також ще багато чого. Дівчина у Франції представляла збірну біженців.
«Я подумала: в мене є лише одна хвилина, коли весь світ спостерігає за мною, і я подумала: що важливіше – моя мрія, моє життя чи жінки в Афганістані? Я поїхала туди не для того, щоб перемогти, це для мене не має значення. Афганські жінки не мають права голосу в своєму житті. За допомогою тканини цієї бурки, яка так багато означає, я хочу показати дівчатам на батьківщині, що навіть за найскладніших обставин вони мають силу змінити ситуацію. З бурки вони можуть зробити крила. Якщо вони перебувають у коконі, то одного разу незабаром вони зможуть літати. Олімпійська влада сприйняла це як політичний протест, але я так не вважаю, хоч і знала, що так і буде. Я не бачу в цьому політичного підґрунтя, а розглядаю це як надання послуги миру на допомогу афганським жінкам. Брейк-данс – це форма самовираження, тому я відчувала, що маю це зробити, навіть якщо це означало дискваліфікацію», – розповідала спортсменка в інтерв’ю The Guardian.
І знову про чорне
2014 рік. Олімпіада в Сочі. Україна ще не оговталася від Майдану. Вітчизняна делегація на Олімпійських іграх, поділяючи глибокий біль із приводу загибелі земляків, офіційно звернулася до Міжнародного Олімпійського Комітету з проханням дозволити українським спортсменам носити чорні жалобні пов'язки на знак вираження жалю та співчуття. МОК відповів у власному стилі, що відповідно до Олімпійської хартії зробити це неможливо.
Як повідомили в МОК, раніше відмову на подібні звернення під час проведення Олімпійських ігор дістали й делегації Норвегії та Канади, які зверталися з огляду на трагічні події з їхніми співвітчизниками. Міжнародний Олімпійський комітет лише додав, що «розділяє горе та глибоко сумує з приводу трагічних подій». Про велику стурбованість ми вже теж десь чули й неоднораз.
Отже, МОК у нас винятково про спорт, але коли росія тричі на останні 18 років (Грузія-2008, Україна-2014 й -2022) порушує Олімпійське перемир’я, то її спортсмени все одно можуть виступати на ОІ як нейтральні. А ще не варто забувати, що напередодні Олімпіади-2026 МОК у власному офіційному онлайн-магазині запустив продаж атрибутики з принтом Ігор 1936 року, які проходили у Берліні за часів Третього рейху. В описі йшлося про те, що «кожні Ігри відбивають унікальний час та унікальне місце в історії, коли світ збирався разом, щоб прославити людяність».
Добре хоч ЗМІ, зокрема німецькі, розкритикували МОК і нагадали, що під час ОІ 1936 Третій рейх просував образ «миролюбної» Німеччини, хоча в країні вже йшли переслідування євреїв і політичних супротивників режиму. А через три роки після Берлінської Олімпіади Німеччина розпочала Другу світову війну.
Атрибутику прибрали з продажу, однак це яскраво демонструє всю «людяність» Міжнародного Олімпійського комітету.
Ігор ЯВКІН
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Матвій Бідний поділився інформацією щодо участі країни на змаганнях в Лос-Анджелесі
Сергій Станіславович не рекомендував призначати Лужного
Пам'ять про загиблих, це не злочин! А про інші прецеденти на цій самій Олімпіаді не хочете поговорити?
Де спрортсмени демонстрували безкарно фото із загиблими родичами! Або як змагалися з кацапськими триколорами на шоломі, не хочете поговорити?
А може, поговоримо про Олімпійські принципи, на яких взагалі базувалася Олімпіада з часів давньої Греції?Так ось пам'ять була однією з основ Олімпіади!
Или, этА другое!?
Шкода, що про це можна тільки написати в коментарі. ОІ таким чином втрачають сенс.